23. .Метод оцінки фінансової стійкості (доцільності витрат)

Однією з ключових задач аналізу фінансового стану підприємства є вивчення показників, що характеризують його фінансову стійкість, яка являється головною умовою життєздатності підприємства. Визначення межі фінансової стійкості підприємств має істотне практичне значення і належить до найважливіших економічних проблем в умовах переходу до ринку, тому що, недостатня стійкість суб’єктів господарювання в Україні багато в чому є причиною неплатежів, обсяг яких постійно зростає. Аналіз фінансової стійкості на певну дату дозволяє встановити, на скільки раціонально підприємство керує власними та запозиченими коштами на протязі періоду, який передував цій даті. В ході виробничого процесу на підприємствах здійснюється постійне поповнення товарно-матеріальних цінностей. З цією метою використовуються як власні, так і запозичені джерела. Вивчаючи надлишок або нестачу коштів для формування запасів, встановлюються абсолютні показники фінансової стійкості. Фінансова стійкість підприємства характеризується станом власних і залучених засобів і оцінюється за допомогою системи фінансових коефіцієнтів. Інформаційною базою для розрахунку є статі активу і пассиву бухгалтерського балансу. Аналіз здійснюється шляхом розрахунку і порівняння окремих показників з базовими, а також вивчення динаміки їх змін за певний період. Базовими показниками можуть бути: значення показників за попередній період; значення показників аналогічних фірм; середньогалузеві значення показників.

24. Аналітичний метод оцінювання ризику. В основі аналітичного методу лежить класичне правило ринкової економіки про те, що більший ризик пов’язаний з більшим доходом, тому застосування будь-якого методу з аналітичних, менеджер зводить до оцінки приросту доходу проекту і приросту ризику проекту, тобто граничної корисності. В рамках аналітичного використовують різні методи, серед яких можна виділити: - метод аналізу абсолютних і відносних показників; - метод аналізу чутливості. Для ілюстрації аналітичних методів розглянемо метод аналізу чутливості моделі, який застосовується в такій послідовності: 1 крок: вибір основного ключового показника відносно якого здійснюється оцінка чутливості; 2 крок: вибір факторів ризику (вхідних параметрів), які можуть вплинути на ключовий показник, відхиляючи його від очікуваного значення; 3 крок: розрахунок конкретних значень ключового показника на різних етапах здійснення проекту і при різних значеннях обраних факторів ризику. Сформовані таким чином потоки надходжень і витрат дають змогу у кожний момент часу розрахувати показники ефективності. При цьому будують діаграми залежності між результуючим показником і змінними вхідними параметрами. Зіставляючи між собою отримані діаграми, можна визначати ті фактори, зміни в яких в найбільшій мірі впливають на кінцеве значення ключового параметру ( фактори ризику). Розраховуючи критичні для проекту значення факторів ризику підприємець (менеджер) виявляє слабкі місця і розробляє програму дій по посилені цих слабких місць. Так, якщо ціна на продукцію виявиться критичним фактором, то можна посилити програму маркетингу або знизити вартість проекту. Основним недоліком цього методу є те, що він не є всеохоплюючим, оскільки не здатний врахувати всі можливі обставини реалізації. Крім того, він не уточнює ймовірність здійснення альтернативних проектів.

25. Диверсифікація підприємницького ризику. диверсифікація — процес розподілу інвестованих коштів між різними об’єктами вкладення, безпосередньо не пов’язаними поміж собою. Існує багато різновидів диверсифікацій. Так, Г. Клейнер розрізняє:

-диверсифікацію діяльності (збільшення кількості придатних до використання технологій, розширення асортименту продукції чи спектра послуг, орієнтація на різні соціальні групи споживачів, на підприємства різних регіонів);

-диверсифікацію ринків збуту (діяльність одночасно на декількох ринках збуту, розподіл поставок між значною кількістю споживачів);

диверсифікація закупівлі сировини та матеріалів (взаємодія зі значною кількістю постачальників).

Розрізняють виробничу (збільшення асортименту продукції (послуг)) та фінансову (купівля частки, акцій чи інших цінних паперів підприємств; придбання цінних паперів або частки в фінансових інститутах (банках, інвестиційних фондах), відкриття в них депозитних рахунків) види диверсифікації. Причому виробнича може відбуватися за одним з наступних напрямів: однорідна диверсифікація (виробництво продукції, аналогічної тій, що випускається, за винятком деяких незначних параметрів); відносно-однорідна (однорідність техніко-технологічних ознак виробництва продукції, ідентичність споживчої вартості товарів); умовно-однорідна (відсутність спільних техніко-технологічних характеристик, відносна ідентичність споживчої вартості); різнорідна (повна або майже повна відсутність будь-яких зв’язків між базовим та новим продуктами) диверсифікації. Метод диверсифікації дозволяє знизити виробничі, комерційні та інвестиційні ризики. Наприклад, зниження інвестиційних ризиків відбувається через формування оптимального портфелю цінних паперів. На жаль за допомогою диверсифікації не можливо зменшити системні ризики, обумовлені станом економіки та пов’язаними з такими факторами, як: зміна банківської ставки, грошової політики тощо, очікування кризи. Іншим методом зниження ризику є здобуття додаткової інформації. Адже від повноти та достовірності інформації залежить точність прогнозування майбутніх результатів, ступінь ризикованості рішень, що приймаються.

26. Методи зниження економічного ризику. Методи зниження ступеню ризику спрямовані на скорочення ймовірності та обсягу непередбачених втрат. Найпоширенішим серед сукупності цих методів є диверсифікація — процес розподілу інвестованих коштів між різними об’єктами вкладення, безпосередньо не пов’язаними поміж собою. Існує багато різновидів диверсифікацій. Так, Г. Клейнер розрізняє:диверсифікацію діяльності (збільшення кількості придатних до використання технологій, розширення асортименту продукції чи спектра послуг, орієнтація на різні соціальні групи споживачів, на підприємства різних регіонів);диверсифікацію ринків збуту (діяльність одночасно на декількох ринках збуту, розподіл поставок між значною кількістю споживачів);диверсифікація закупівлі сировини та матеріалів (взаємодія зі значною кількістю постачальників). Розрізняють виробничу (збільшення асортименту продукції (послуг)) та фінансову (купівля частки, акцій чи інших цінних паперів підприємств; придбання цінних паперів або частки в фінансових інститутах (банках, інвестиційних фондах), відкриття в них депозитних рахунків) види диверсифікації. Причому виробнича може відбуватися за одним з наступних напрямів: однорідна диверсифікація (виробництво продукції, аналогічної тій, що випускається, за винятком деяких незначних параметрів); відносно-однорідна (однорідність техніко-технологічних ознак виробництва продукції, ідентичність споживчої вартості товарів); умовно-однорідна (відсутність спільних техніко-технологічних характеристик, відносна ідентичність споживчої вартості); різнорідна (повна або майже повна відсутність будь-яких зв’язків між базовим та новим продуктами) диверсифікації. Іншим методом зниження ризику є здобуття додаткової інформації. Адже від повноти та достовірності інформації залежить точність прогнозування майбутніх результатів, ступінь ризикованості рішень, що приймаються. Інформація є дуже цінним товаром, вартість якого розраховується як різниця між очікуваною вартістю придбання певного товару або вкладення капіталу, коли є повна інформація, та вартістю, коли інформація є неповною. Лімітування — це встановлення ліміту, тобто граничних сум витрат, обсягів продажу, кредитів. Господарюючими суб’єктами даний метод застосовується при продажу товарів в кредит, наданні позик, визначенні сум вкладення капіталу тощо. За часом здійснення сукупність заходів впливу на ступінь ризику можна розділити на: ті, що передують несприятливій події, плануються та здійснюються завчасно (страхування, самострахування, диверсифікація, попереджувальні організаційно-технічні, юридичні, договірні заходи тощо); ті, що слідують за несприятливою подією (позички, кредити, дотації тощо).