12. Страхування як спосіб зниження ризику. Ризики страхових компаній

Страхування — передача ризику страховій компанії за певну плату. Страхування передбачає зобов’язання страхувальника щодо страхових виплат у розмірі повної або часткової компенсації втрат прибутків суб’єкта господарювання, на користь якого укладена угода, у разі виникнення за такими напрямами, як: зупинка виробництва чи скорочення його обсягів, банкрутство, невиконання договірних зобов’язань контрагентом, понесення судових витрат. Сторона, що передає ризик (трансфер), і сторона, що його приймає (трансфері), зацікавлені у передачі (трансферті) ризику в тих випадках, коли: втрати, великі для трансферу, можуть бути незначні для сторони, що приймає ризик; трансфері може знати кращі варіанти та можливості скорочення втрат, ніж трансфер; трансфері може знаходиться в кращій позиції для скорочення втрат та контролю за господарським ризиком.

Страхування ризику являє собою систему відшкодування втрат страхувальниками при виникненні страхових випадків із спеціальних страхових фондів, які формуються за рахунок страхових внесків, що виплачуються страхувальниками. Як правило, це здійснюється за допомогою майнового страхування та страхування від нещасних випадків. Крім страхування, може застосовуватись перестрахування та співстрахування. Перестрахування — це страхування, відповідно до якого страховик передає частину відповідальності за ризики іншим страховикам. Ціллю такої операції є створення стійкого та збалансованого "страхового портфеля" для забезпечення стабільної та рентабельної роботи страхових компаній. Співстрахування — це метод вирівнювання та розподілу великих ризиків між кількома страховиками. При цьому кожен із них укладає із страхувальником окрему угоду. Однак, може виділятися і страховик-лідер, який бере на себе функції організатора.

Законом України “Про страхування” передбачено здійснення таких видів страхування:

1. страхування майна;

2. страхування продукції на період перевезень;

3. страхування транспортних засобів;

4. компенсаційне страхування;

5. медичне страхування;

6. страхування призупинення діяльності підприємства;

7. соціальне страхування;

іншівиди.

13. Ймовірнісний підхід до оцінки ризику

Як правило , кожному шансу одержання прибутку протистоїть можливість одержання збитків. Тому необхідно визначити обсяг допустимого ризику. Основною задачею управління ризиками є зіставлення дохідності з безпекою і ліквідністю в процесі управлінської діяльності, що неможливо без аналізу ризику.

Основною складовою аналізу і оцінювання ризику є теорія ймовірності –це систематично-статистичний метод визначення імовірності того, що якась майбутня подія відбудеться. Як правило, така імовірність виражається у відсотках. У процесі оцінювання виробляють певні критерії ризику, які дають змогу ранжувати альтернативні події залежно від ступеня ризику.

Статистичний метод-це розрахунок ймовірностей виникнення втрат на основі аналізу всіх наявних статистичних даних, які стосуються результативності здійснення операцій, що розглядаються.

Частоту виникнення певного рівня втрат ( збитків) визначаються за формулою: р = п / п_заг,

Де р-частота виникнення деякого рівня втрат; п- кількість випадків появи конкретного рівня втрат; п_заг – загальна кількість випадків в статистичній вибірці, яка включає й успішно здійсненні операції даного виду.

При використанні цого методу ступінь ризику (імовірність настання втрат, тобто імовірність його реалізації, а також розмір можливих спричинених ним збитків) виражається через величину середньоквадратичного відхілнння результату від очікуваної величини.