8. Теорії «доміно» та «звільнення енергії» для розпізнавання ризику

Метод розпізнавання ризику – це спосіб виявлення ризикованих ситуацій. Виділяють такі різновидності методів розпізнавання ризику: теорія доміно; теорія звільнення енергії; індуктивні і дедуктивні; перспективні і ретроспективні; позитивне або негативне ризиковане розмежування; метод, що ґрунтується на ознаках появи ризику; метод аналізу; метод прогнозування ризику.

Теорія доміно. Вона стверджує, що між ризикованими подіями мають місце зв’язки ланцюгового характеру. Цей ланцюг включає: першоджерело несприятливих випадків і середовище, в якому вони з‘являються; суб’єктивний фактор, як умову виникнення події, що призвела до втрат (навмисна шкода, безвідповідальність, неакуратність і т.д.); порушення звичайного перебігу процесу (господарської операції), яке є наслідком дії на об’єкт впливу фактора ризику (нещасний випадок з робітником, пошкодження обладнання тощо); виникнення втрат майна, нанесення шкоди навколишньому середовищу і т.д. У відповідності до теорії доміно для попередження можливих майбутніх втрат необхідно перемістити певне доміно так, що коли впаде друге доміно, інші залишаться на місці. Ланцюг втратних подій, що утворюються в результаті збоїв у постачанні матеріальних ресурсів У даному ланцюжку, коли падає перше доміно, тобто порушені умови постачання матеріальних ресурсів, для уникнення втрат потрібно перемістити друге доміно, яким виступають запаси матеріалів на складі, таким чином, щоб не відбулося падіння третього і наступних доміно (зменшення обсягу виробництва, реалізації, доходу і прибутку). Таким переміщенням доміно може бути розрахунок і підтримка такого рівня складських запасів, що враховує імовірність зривів термінів постачання матеріалів. У відповідності до теорії доміно причинами виникнення ризику є тільки управлінські проблеми. В зв’язку з цим для його усунення або зменшення можливих втрат потрібно примати адекватні заходи.

Теорія звільнення енергії. Зазвичай застосовується до тих видів ризику, які спричиняються нещасними випадками, стихійними лихами. Причинами ризикованих ситуацій є неконтрольована енергія, яка діючи на об’єкти, може призвести до виникнення ризику. Для зменшення втрат від ризику необхідно ідентифікувати умови, які породжують неконтрольовану енергію і використати заходи, що оберігають дану структуру від негативного впливу енергії. На відміну від теорії доміно теорія звільнення енергії концентрує своє увагу на фізичних силах, що діяли в момент виявлення ризикової ситуації і тих умовах, в яких об’єкт функціонував до, під час і після виникнення ризикованої ситуації. У відповідності до різних підходів розглянуті теорії передбачають розробку різних заходів і різний напрям впливу на об’єкт ризику: 1) теорія доміно включає заходи, спрямовані на покращення управління ризикованою ситуацією; 2) теорія звільнення енергії рекомендує заходи, що підвищують стійкість об’єкту до впливу ризикових ситуацій.

9. Класифікація комерційних ризиків

Комерційний ризик виникає в процесі реалізації товарів і послуг, вироблених чи куплених підприємцем. Деякі з основних причин комерційного ризику:

-зниження обсягів реалізації внаслідок зниження попиту або витіснення даного товару конкуруючими товарами (замінниками) або запровадження обмежень на продаж даного товару тощо;

-підвищення закупівельної ціни товару в процесі здійснення підприємницького проекту;

-втрата частки товару;

-погіршення якості товару в процесі зберігання чи транспортування, що спричиняє зниження його ціни;

-підвищення затрат обертання коштів внаслідок сплати штрафів, відрахувань, стягнень, що спричиняє зниження прибутків тощо.

Комерційний ризик можна деталізувати на такі складові:

-ризик, пов’язаний з реалізацією товару (послуг) на ринку;

-ризик, пов’язаний з транспортуванням товару;

-ризик, пов’язаний з передачею товару (послуг) покупцеві;

-ризик, пов’язаний з платоспроможністю покупця;

-ризик форс-мажорних обставин.

Комерційний ризик – це можливість того, що партнери – учасники контракту – виявляться не в змозі виконати договірні зобов'язання як повністю, так і по окремих позиціях.

По джерелу виникнення комерційні ризики класифікують на:

-збутові ризики, які виникають на етапі збуту продукції (послуг) підприємства. Це і ризики, пов'язані з дослідженням сегменту ринку; ризики, пов'язані з проведенням маркетингових досліджень; ризик невдалого ціноутворення і т.д.;

-ризики взаємодії з контрагентами і партнерами в процесі реалізації продукції;

-ризики непередбаченої конкуренції.

До основних чинників, що обмежують комерційний ризик, можна віднести ті з них, які найістотніше дозволяють регулювати його значення, оскільки ризик підприємця в основному стосується того, чи досягне компанія очікуваних результатів або зазнає фінансових втрат в результаті своєї діяльності. Залежно від ступеня впливу таких чинників застосовується і рівень ризику.

10. Класифікація внутрішніх ризиків. В економічній літературі, присвяченій проблемам підприємництва, виокремлюють такі чотири групи чинників, які належать до внутрішніх чинників ризику:

• стратегія фірми;

• принципи діяльності фірми;

• ресурси та їх використання;

• якість і рівень використання маркетингу.

Як зазначається в американській пресі, близько 90% невдач малих фірм пов’язані з менеджерською неосвідченістю чи службовою некомпетентністю.

Джерелами ризику є також такі чинники: відсутність професійного досвіду у керівництва фірм, недостатні економічні знання, фінансові прорахунки, погана організація праці співробітників, сумнівні морально-етичні принципи, недостатня пристосованість (маневреність) фірми до змін навколишнього ринкового середовища, відсутність належного досвіду в сфері маркетингу тощо.

Фахівці з теорії ризику вважають, що головним чинником ризику в господарській діяльності є чинник ННН — некомпетентність, несовісність, неретельність.

Розголошення конфіденційної інформації — одне з найвідчутніших внутрішніх джерел ризику. Згідно з оцінками експертів втрата лише чверті інформації, яка належить до категорії комерційної таємниці, забезпечує вагомі переваги конкурентам і за короткий відрізок часу призводить до банкрутства половини тих фірм, які допустили розголошення інформації.

Наступним з дієвих внутрішніх чинників ризику є якість продукції та послуг.

Порушення вимог до якості продукції може бути наслідком як зовнішніх (неякісна сировина), так і внутрішніх (порушення технологічного циклу) чинників. Тому на підприємстві має діяти чітко організована система управління якістю, зорієнтована на інтереси споживачів.

11. Методи кількісного аналізу ризику.Кількісний аналіз ризику може здійснюватися в різні способи, серед яких найпоширенішими є: метод аналогій, аналіз чутливості, методи імітаційного моделювання, статистичні методи, експертні методи, аналіз доречності витрат. Коротко охарактеризуємо деякі з ни

Одним з найпростіших і широковідомих методів урахування чинників невизначеності є аналіз чутливості. Цей метод описано в працях багатьох авторів. В якості міри чутливості найзручніше використовувати коефіцієнт еластичності. При цьому ризик є тим більшим, чим більшим за абсолютною величиною є коефіцієнт еластичності відносно можливих змін відповідного чинника. На жаль, аналіз чутливості має деякі вади, а саме: він спирається на аналіз впливу на результуючі ознаки тільки окремих чинників, а не їх інтегрального впливу, а також не враховує взаємозв’язку (взаємозалежності) між цими чинниками.

Процес кількісного аналізу ризику методами імітаційного моделювання можна умовно поділити на сім кроків. 1. Формування моделі, здатної прогнозувати значення відповідних показників ефективності об’єкта (проекту). 2. Вибір ключових аргументів (чинників ризику) аналізованого об’єкта (проекту). 3. Побудова множини можливих (імовірних) значень ключових аргументів (чинників ризику). 4. Побудова розподілу ймовірності випадкових значень ключових аргументів (чинників ризику). 5. Виявлення відношення взаємозалежності (кореляції) між ключовими аргументами (чинниками ризику). 6. Генерація випадкових сценаріїв, що ґрунтуються на системі прийнятих гіпотез щодо можливих значень ключових чинників.7. Статистичний аналіз результатів імітаційного моделювання. Інтерпретація результатів аналізу.

За методом аналізу доречності витрат (аналізу збитків) вводяться до розгляду такі поняття, як області (зони) ризику: безризикова зона, зона допустимого ризику, зона критичного ризику, зона катастрофічного ризику.

Безризикова зона ― це область, в якій випадкові збитки не очікуються.