Особливості просторового орієнтування дітей молодшого шкільного віку з синдромом Дауна

Основні поняття: діти з синдромом Дауна, засоби навчання, просторові орієнтації, індивідуалізація навчання, психомоторний розвиток дітей з генетичною патологією.

У статті зазначається, що на всіх етапах розвитку спеціальної освіти питанню розробки науково обґрунтованих методів корекційно-розвивального навчання розумово відсталих дітей приділялася значна увага, оскільки ефективність їх навчання та виховання значною мірою залежить від корекції розумової діяльності та самої особистості загалом. Значне місце у цьому процесі, особливо при навчанні дітей з синдромом Дауна, відводиться розвитку просторового орієнтування.

А.М. Савицький наголошує, що вивчення стану розвитку просторового орієнтування у дітей з синдромом Дауна показує, що ступінь оволодіння ними просторовими поняттями доволі низький і вони зазнають чималих труднощів з просторового орієнтування. Уміння орієнтуватись у просторі забезпечує успішність розвитку різних видів діяльності: ігрової, навчальної, трудової і є однією з умов соціально-побутової адаптації дитини.

Сучасний підхід до початкового навчання дітей з синдромом Дауна базується на особливостях їх психомоторного профілю, що передбачає врахування сильних і слабких сторін їхнього розвитку.

Автор на підставі досліджень повідомляє про значний недорозвиток просторового орієнтування у дітей молодшого шкільного віку з синдромом Дауна. Вони мають значні труднощі при орієнтуванні у схемі власного тіла, тобто орієнтуванні “на собі”, плутають праву і ліву руки в себе та в інших, на картинці показують їх дзеркально.

Школярі з синдромом Дауна не можуть в повній мірі порівнювати, аналізувати, узагальнювати. У них знижені пізнавальні інтереси, чітко виявляються порушення діяльності.

У статті наголошується, що першопричиною недорозвитку просторового орієнтування у цих дітей є низький рівень розумових операцій, а саме аналізу, синтезу, порівняння, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, який притаманний розумово відсталим учням.

А.М. Савицький на основі дослідницьких робіт, які дають підстави стверджувати, що виявлені недоліки просторового орієнтування в розумово відсталих учнів 1-го, 3-го класів зумовлені недосконалістю методики їх навчання, головним чином тієї частини, що спрямована на усвідомлення просторової діяльності на базі схеми власного тіла, а також розвитку основних загальнотрудових умінь практичної діяльності інтелектуального характеру.

Із цієї статті ми отримуємо інформацію про те, що розвиток просторового орієнтування у дітей з синдромом Дауна є важливою складовою їхнього подальшого життя. Тому потрібно розвивати методики для покращення цього становища, щоб діти могли навчатись на належному рівні разом із здоровими [9].

А. М. Савицький

Нейропсихологічні та нейрофізіологічні аспекти навчання дітей з синдромом Дауна

Основні поняття: інтелектуальна готовність, психомоторна готовність, соціально-психологічна готовність, особистісна готовність.

На фоні розгалуженої системи спеціального навчання та впровадження інклюзивної освіти для різних категорій дітей, що мають відхилення в розвитку, не до кінця визначені критерії індивідуалізації навчання дітей з синдромом Дауна та можливі складнощі входження їх у загальноосвітній простір. Зокрема залишається проблема якісного психодіагностування дітей з синдромом Дауна та їх нейропсихологічна і нейрофізіологічна готовність до спеціально організованого навчання в молодшій школі.

У статті автор наголошує на тому, що в усіх дітей, які мають цю генетичну патологію, найбільшого значення для прогнозу їхнього життя мають вроджені пороки серця, що констатуються приблизно у 40% випадків. Зібрані дані вказують на те, що діти із вродженими пороками серця значно відстають психофізично від своїх однолітків.

Відомо також, що у багатьох дітей спостерігається органічне ураження сенсорних аналізаторів. Так, приблизно в 60% дітей цієї клінічної групи мають різноманітні форми патології зору. Відповідно до отриманих даних близько 70% дітей цієї форми розумової відсталості вважаються слабочуючими. Відомо, що навіть незначна втрата слуху в подальшому спричинить недорозвиток мовлення і обмеження пізнавальної діяльності.

У статті зазначається, що функціональна діяльність головного мозку людей з синдромом Дауна відрізняється від роботи мозку в нормі. Так, знижена активність ключових зон системи дзеркальних нейронів, які беруть активну участь у сприйманні і розумінні дій та емоцій інших людей, а також у формуванні мовлення. Крім того, у дітей з трисомією -21 значно знижена активність моторних зон головного мозку.

За даними багатьох дослідників, у дітей з синдромом Дауна, вже починаючи з 2-го місяця від народження, спостерігаються значні відставання у функціонуванні та формуванні центральної нервової системи (ЦНС).

Увага дітей з СД, як і всі інші психічні процеси, має свої особливості, які впливають на її когнітивний розвиток. Основними факторами розвитку цієї психічної функції є об’єм уваги та недостатня концентрація. Так, діти з СД мають особливість спрямовувати погляд та утримувати увагу не на цілому об’єкті, а тільки на його окремих елементах.

У результаті активованою залишається тільки частина зовнішньої інформації, що призводить до помилок у сприйманні та впізнанні об’єкта за його властивостями.

Як особливість, маємо відмітити, що зорова пам'ять у дітей з синдромом Дауна значно краща, ніж слухова. Об’єм слухової пам’яті знижений, що є ускладненням при запам’ятовуванні нових слів, виконанні словесних інструкцій і, як наслідок, в подальшому загальмує мовленнєвий і загальний когнітивний розвиток та створює додаткові складнощі в процесі навчання.

Аналіз досліджень особливостей рухового розвитку дітей з СД показав, що вони мають явне відставання рухового розвитку, яке обумовлене м’язовою гіпотонією та зниженим мотиваційним рівнем. Проте зазначається, що рухова кінезіотерапія та програма раннього втручання здатні значно прискорити темпи рухового розвитку дитини з СД та забезпечити достатній функціональний фон для отримання нею основних базових рухових можливостей.

Із цієї статті ми отримуємо інформацію про те, що у дітей з синдромом Дауна є значні порушення рухового розвитку, а також значні порушення з сторони генетики, що в свою чергу відзначається на навчанні цих дітей та функціонування загалом. Проте якісні нейропсихологічні та нейрофізіологічні аспекти навчання допоможуть подолати перешкоди на шляху належного функціонування цих дітей [10].

Савицький А.М.