Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Львівська політехніка»

Інститут гуманітарних та соціальних наук

Кафедра соціології та соціальної роботи

Курсова робота

на тему:

«Особливості організації інклюзивного навчання для дітей із синдромом Дауна»

Виконала:

Студентка групи СР-23

Грабарчук І.О.

Науковий керівник:

Фаласеніді Т.М.

Львів 2015

Вступ

Актуальним питанням сьогодення постає проблема навчання дітей з особливими потребами в загальноосвітніх закладах. Вже більше ста років така соціальна проблема, як синдром Дауна викликає інтерес науковців і практиків з різних галузей. Англійський лікар Джон Ленгдон Даун у 1862 р. першим описав та охарактеризував синдром, який згодом був названий його ім'ям, як форму психічного розладу. Широко відомим поняття стало після опублікування ним доповіді на цю тему у 1866 ро.

В останнє десятиліття значно збільшилась кількість публікацій, присвячених цій патології, а також розширилось коло дисциплін, з позиції яких розглядаються різноманітні аспекти розвитку дітей та дорослих з цим генетичним захворюванням. Адже залучення учнів з обмеженими можливостями до колективу, спільноти загальноосвітньої школи вимагає від адміністрації та спеціалістів школи створення відповідного «виховного» середовища, орієнтованого на специфіку розвитку цих дітей. Тому перед загальноосвітніми закладами нашої держави постає проблема організації необхідних умов для інтеграції учнів з особливими потребами в загальноосвітній простір.

За статистикою Світової організації охорони здоров'я, у світі з синдромом Дауна народжується кожне 700-е немовля. Це співвідношення однакове в різних країнах, кліматичних зонах і соціальних прошарках. Генетичний збій відбувається незалежно від способу життя батьків, їхнього здоров'я, звичок і освіти. Відомо, що ризик народження дитини з синдромом Дауна залежить від віку матері.

Коли у сім’ї з’являється дитина з синдромом Дауна батьки по різному реагують на таку ситуацію. Деякі відразу ж забирають дитину з пологового будинку до себе додому, інші готові відмовитись від дитини, але не дивлячись на це цій дитині понад усе потрібна любов, підтримка та рання діагностика і допомога які є дуже важливі для розвитку рухових функцій . За допомогою ранньої діагностики або лікувальної гімнастики дитина набуває моторні здібності значно раніше , ніж без цієї допомоги.

Діти з особливостями розвитку так само, як і їхні здорові ровесники, мають конституційне право на рівний доступ до освіти, право розвиватися відповідно до своїх здібностей, брати участь у житті суспільства, використовуючи свій інтелектуальний і творчий потенціал.

Головною умовою навчання дитини з особливими потребами в масовій школі, є вчасне виявлення відхилень в її розвитку та започаткування корекційної роботи у закладах з інклюзивною формою навчання, що суттєво сприяє підготовці її до інтегрованого навчання.

Саме тому дітям із генетичною патологією є вкрай важливим момент створення інклюзивних форм навчання. Тільки цілеспрямований розвиток дитини сприяє набуттю нею практичного і життєвого досвіду, а отже – успішній соціалізації особистості в соціумі.

Саме тому, проблемне питання звучить наступним чином: «Чи забезпечує інклюзивне навчання належний рівень соціалізації дітей з синдромом Дауна?».

На основі чого сформульовано тему дослідження: «Особливості організації інклюзивного навчання дітей із синдромом Дауна».

Гіпотеза: інклюзивне навчання як основна складова навчання дітей з синдромом Дауна.

Аналіз наукових джерел

В. П. Пішак, О. І. Захарчук, М. І. Кривчанська

Хвороба Дауна: новий підхід до старої проблеми (21 березня — Всесвітній день людини із синдромом Дауна)

Основні поняття: хвороба Дауна, діти, спільнота.

Хвороба Дауна — найпоширеніша хромосомна патологія, що спричинює тяжкі наслідки для хворої дитини. Організація Об’єднаних Націй 2006 р. проголосила 21 березня Всесвітнім днем людини із синдромом Дауна.

У цій статті зазначається, що у більшості людей — їх 46, а в тих, хто має цей синдром, — 47. За аналізом крові вагітної жінки з точністю 98 % можна виявляти можливість народження дитини з синдромом Дауна. За статистикою Всесвітньої організації охорони здоров’я, у світі поява таких хворих становить 1 на 750 новонароджених. Це співвідношення однакове в різних країнах, кліматичних зонах і соціальних прошарках суспільства.

Відомо, що ризик народження дитини з синдромом Дауна залежить від віку матері.

Автори у статті виділяють, що існує понад 50 клінічних симптомів синдрому Дауна, однак дуже рідко можуть одночасно траплятися в однієї особи всі ознаки. Найхарактерніші риси такі: ослаблений м’язовий тонус, очі скошені та мають із внутрішнього кутика складки шкіри (епікант), плоске перенісся, плоске обличчя, короткі, широкі кисті рук з однією складкою через долоню на одній або обох руках, широкі ступні ніг і короткі пальці, маленькі, низько розташовані вуха, коротка шия зі складками, невелика голова, скошена потилиця, маленький рот і великий язик.

Діти з синдромом Дауна ласкаві, уважні, слухняні, терплячі при навчанні. Однак досить тривалий час можуть пам’ятати образу.

За офіційними підрахунками, зараз в Україні проживає понад 10 000 людей із синдромом Дауна, з них понад 8000 — діти, близько 4000 з них — це діти шкільного віку, практично всі вони можуть бути повноцінними членами суспільства за наявності необхідної психолого-педагогічної та медичної підтримки.

У статті наводяться три фактории впливу на народження дітей з синдромом Дауна. Це вік матері, вік батька, близькоспоріднені шлюби, а також, як не дивно, вік бабусі по материнській лінії.

Однією з форм допомоги дітям із хворобою Дауна має стати створення реабілітаційних центрів у системі установ як Міністерства охорони здоров’я України, так і Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Саме ці заклади стануть запорукою кращого та світлого майбутнього для дітей з генетичною патологією.

Із цієї статті ми отримуємо загальну інформацію про дітей з синдромом Дауна, фактори впливу на народження дітей з генетичною патологією та їхні характерні особливості. Головне завдання суспільства – це допомагати таким дітям упродовж життя створюючи при цьому спеціальні заклади виховання та навчання, які допоможуть у соціалізації та знайти своє місце у цьому світі [1].

Віталій Бондар

Інклюзивне навчання як соціально-педагогічний феномен

Основні поняття: інтегроване та інклюзивне навчання, рівні можливості, навчальне і родинне середовище, учитель, інклюзивна педагогіка.

Навчання є важливою складовою соціалізації дитини у світі та подальшими її досягненнями, а особливо це стосується інклюзивного навчання та дітей з синдромом Дауна.

Автор звертаю увагу на такі визначення, які деякі вчені та дослідники ототожнюють: поняття «інтегрована освіта» ми розглядаємо як процес і результат навчання учнів з особливостями розвитку в загальноосвітньому середовищі у спеціальному класі та за спеціальними програмами, творчо адаптованими методами й методиками викладання. Інклюзивна освіта передбачає включення учнів з особливостями розвитку до навчально-виховної роботи у звичайних класах загальноосвітньої школи.

Складовою системи спеціальної освіти та запорукою успішної соціалізації дітей зазначеної категорії на нинішньому етапі є підготовка корекційних педагогів з різноманітних педагогічних спеціальностей, а також підготовка вчителів загальноосвітніх шкіл до вирішення загальних і спеціальних завдань на рівні не нижчому за наявний в нині діючій системі спеціальної освіти, визначення функцій вчителя інклюзивного класу, корекційного педагога, інших спеціалістів, батьків таких дітей і їх взаємодії та рівнів їх підготовки до інноваційного процесу.

Із цієї статті можна зробити висновок, що запровадження інтегрованої або інклюзивної моделей навчання дітей з особливостями розвитку певною мірою сприятиме реалізації прав дитини на рівний доступ до освіти, вибір форми навчання [2].

Анастасія Крикун