3. Характеристика фінансового обліку України.

Фінансовий облік – це сукупність правил та процедур, які забезпечують

підготовку і оприлюднення інформації про результати діяльності

підприємства (установи, організації) та фінансового стану відповідно до

вимог законодавчих актів і стандартів бухгалтерського обліку.

В Україні ведення фінансової бухгалтерії є обов’язковим для всіх

підприємств.

Призначенням фінансового обліку є відображення інформації про активи,

зобов'язання та власний капітал підприємства у фінансовій звітності.

Такий облік базується на відстеженні руху активів і змін у власному

капіталі та зобов'язаннях підприємства за минулий історичний період:

місяць, квартал, рік.

Основною метою фінансового обліку є складання форм звітності,

передбачених національними стандартами України для інформування про

економічні показники й фінансові результати власних менеджерів і

зовнішніх осіб, які зацікавлені у діяльності підприємства. Такі

показники є обов'язковими для опублікування в пресі й не становлять

комерційної таємниці.

Лише на основі даних фінансового обліку можна скласти баланс, який

служить для аналізу структури активів, зобов'язань та власного капіталу,

визначення наявності власних оборотних коштів (робочого капіталу),

прибутковості, платоспроможності та інших показників.

Отже, фінансовий облік є важливою складовою загальної інформаційної

системи підприємства, яка дає можливість визначати його фінансовий стан,

позитивні чи негативні сторони діяльності в цілому.

Фінансовий облік розробляє методологію облікового процесу, визначає

процедури обробки даних, починаючи від первинних документів і закінчуючи

показниками фінансової звітності.

Фінансовий облік визнається державою у якості інформаційної системи для

управління суспільством, а тому законодавством передбачено, що його

зобов'язані вести юридичні особи всіх видів діяльності і форміх видів діяльності і форм

господарювання. У міру розвитку суспільства та змін у соціальній,

політичній та економічній сфері країни до обліку ставляться нові вимоги,

тому він також змінюється під впливом зовнішнього середовища.

Перехід України до ринкової економіки зумовив зміну системи обліку

4. Методологія фінансового обліку

Перехід від планово-розподільчої до ринкової економіки вимагає перегляду

методологічної основи обліку, уточнення його об'єктів, технології збору

й обробки даних

Зрозуміло, що методологічні аспекти відіграють

вирішальну роль у структуризації внутрішньої будови інформаційної

системи підприємства та визначають технологію облікового процесу, а тому

їх розвиток в умовах ринку є об'єктивною необхідністю.

Економічна

література попереднього періоду, яка описувала методологію вітчизняного

обліку до 1991 р., втратила свою актуальність і не може бути основою

вдосконалення бухгалтерського обліку. Тому для створення його нової

парадигми доцільно використовувати досвід розвинутих країн.

Методологія в суто науковому аспекті означає вчення про методи. Будь-яка

наука є методом пізнання окремої сторони реально існуючого світу. Таке

пізнання закріплюється у формі віртуального моделювання дійсності

(понятійного, концептуального, інтелектуального).

Отже, методологія — це

всеохоплююче знання про понятійний апарат конкретної науки, її

концепцію, внутрішню будову, етапи становлення та розвитку.

Методологія не є застиглою формою знання, а знаходиться в постійному

розвитку, відшліфовуючи понятійний апарат, моделюючи нові концепції для

глибшого пізнання навколишнього світу.

Серед методів дослідження системи бухгалтерського обліку досить

продуктивним є метод моделювання, під яким розуміють вивчення явищ та

процесів не безпосередньо на конкретному об'єкті дослідження, а на

спеціально створених зображеннях об'єкта, що абстрактно показують його

образ або дають опис.

Моделювання сприяє удосконаленню методики бухгалтерського обліку. На

моделях можна краще вивчити взаємозв'язки між окремими елементами

системи бухгалтерського обліку, знайти й описати невідомі раніше

закономірності, нові шляхи його розвитку.

Бухгалтерський облік як в загальному, так і в окремих своїх частинах

(грошові кошти, матеріальні запаси, основні засоби, готова продукція, , готова продукція,

собівартість продукції) є кількісною моделлю господарської діяльності.