5. Пояснити якими причинами обумовлені зміни здатності до надпластичності магнієвих сплавів при підвищенні температури. Навести факти, що підтверджують дані пояснення.

Було встановлено, що для тих сплавів, у складі яких є магній (АМг6, 1420, 1460,Al-Mg-Cu-Si), Про можливі причини виникнення рідкої фази при температурах реалізації надпластичності можна судити, проводячи диференціальний термічний аналіз. Такі дослідження були проведені для ряду досліджених сплавів (Al-Mg-Cu-Si, АМг6, 1420 і 1460). В ході нагрівання сплавів від кімнатної температури до температур, при яких сплави проявляють ефект високотемпературної надпластичності, на кривих диференціального термічного аналізу спостерігаються ендотермічні піки або перегини, які свідчать про те, що в них здійснюються фазові перетворення, результатом яких може бути утворення рідкої фази. Причинами ж виникнення включень рідкої фази у зразках сплавів, що проявили ефект високотемпературної надпластичності, може бути плавлення нерівноважних евтектичних складових та перитектичні реакції, плавлення інтерметалідних фаз з низькою температурою плавлення, або частин таких фаз, локальне плавлення твердого розчину, який містить підвищену концентрацію легуючих елементів. Найкращі показники високотемпературної надпластичності досягаються при високих гомологічних температурах, які складають величину  ,850,96 від температури солідус, хоча ознаки надпластичного плину розпочинають проявлятися уже з моменту появлення рідкої фази в структурі сплавів. Виходячи з цього можна вважати, що термін високотемпературна надпластичність слід відносити до надпластичності полікристалічних матеріалів за наявності в них вкраплень рідкої фази, розташованих на межах зерен, тобто для полікристалів, які знаходяться в твердо-рідкому стані.

6. Охарактеризувати механізм за яким відбувається деформація в умовах надпластичності.

Слід зазначити, що в зразках сплавів, що деформуються в умовах високотемпературної надпластичності, здійснюються і такі структурні зміни, які раніш ніколи не спостерігалися при надпластичній деформації зразків, що проявили мікрозеренну структурну надпластичність у твердому стані. До найбільш характерних таких структурних змін належить утворення та розвиток волокон, що спостерігаються у відкритих приповерхневих порах і тріщинах, а також на поверхні зламів зразків. Волокна присутні практично у всіх досліджених у роботі сплавах. Їх можна спостерігати вже при величині деформації зразків 20  Середній діаметр волокон складає 0,2  ,0 мкм, а довжина більшості з них корелює з лінійним розміром поверхневих пор і тріщин в напрямку осі розтягу зразка і може сягати 100 мкм, а іноді і перевищувати цю величину. Встановлено, що морфологія волокон в різних сплавах має багато загальних рис, але є і розбіжності. Поряд з тонкими гладкими волокнами, які найчастіше спостерігаються у доведених до зруйнування в умовах високотемпературної надпластичності зразках, присутні також волокна, які мають багато каплеподібних утворень, з’єднаних тонкими волокнами-перемичками, а також волокна, схожі на сталактити і сталагміти. Для волокон, які спостерігаються на поверхнях руйнування зразків є характерним наявність численних перегинів. Для цих волокон є характерним поступове зменшення їх товщини.