На конкретних прикладах обгрунтуйте відмінність загальної методики предметизації від спеціальної.

Загальна методика

Здійснюючи предметизацію документів, керуються певними положеннями і правилами, які становлять методику предметизації. Методика предметизації поділяється на загальну і спеціальну. Загальна методика є сукупністю правил предметизації, які можна використовувати при обробці документів незалежно від їхньої тематики, форми та читацького призначення, а також незважаючи на мету здійснення предметизації (предметний каталог, предметний покажчик тощо).

Спеціальна методика

Спеціальна методика регламентує предметизацію документів з окремих галузей знань, окремих видів документів. До того ж вона певною мірою залежить від мети проведення предметизації. У процесі розробки спеціальної методики предметизації документів з певної галузі знання вирішують такі основні завдання: визначення основної проблематики цієї галузі; виявлення на цій основі типових категорій предметів; виявлення типових аспектів розгляду предметів; визначення моделей типових комплексів предметних рубрик; складання словників предметних рубрик. Великий вплив на спеціальну методику предметизації мають особливості конкретного пошукового масиву, для якого обробляються документи, потреби конкретних користувачів. Особливо яскраво це проявляється при предметизації для традиційних бібліотечних каталогів. Кожний предметний каталог складається з комплексів предметних рубрик, які відповідають запитам читачів, складу фонду, можливостям певної бібліотеки. Тому тривалий час спеціальна методика предметизації великою мірою залежала від потреб цих комплексів.

Наприклад, у бібліотеці універсального профілю до­цільно зібрати разом усі видання про різні види автомобілів і зробити рубрики, використавши інверсію:

Автомобілі вантажні.

Автомобілі легкові.

font-family: ´Microsoft Sans Serif´, serif;"> Автомобілі спеціального призначення.

А в бібліотеці автотранспортного інституту, де більшість документів про автомобілі, доцільно створити рубрики, не за­стосовуючи інверсію:

Автомобілі спеціального призначення.

Вантажні автомобілі.

Легкові автомобілі.

Тобто кожна з цих бібліотек встановлює свої правила, свої межі використання інверсії у формулюваннях рубрик.

На конкретних прикладах проілюструйте процес формалізації мови предметних рубрик.

Природна мова, щоб стати мовою предметних рубрик, потре­бує певного впорядкування, формалізації. Для природної мови характерна багатозначність, емоційна забарвленість, одну й ту саму інформацію можна передати різними словами. Для ІПМ це неприйнятно, оскільки може призвести до розпорошення доку­ментів про один предмет по різних місцях пошукового масиву.

Формалізація мови вимагає перш за все позбавитися полі­семії, синонімії та омонімії. Полісемія — це наявність у одно­го й того самого слова кількох різних, але пов’язаних між собою значень. Омоніми — слова, що збігаються за звучанням, написанням, але мають різне значення. У випадку полісемії та омонімії заголовок предметної рубрики доповнюють пояс­неннями, що уточнюють галузь знання, до якої належить пред­мет. Наприклад:

Тканини (біол.);

Тканини (текст.).

За наявності синонімів до певного поняття, формулюючи предметну рубрику, перевагу надають одному сучасному на­уковому терміну. У пошукових масивах від усіх інших сино­німічних термінів роблять загальні посилання.

Ефективним засобом формалізації мови предметних руб­рик є використання методу типізації, основаного на катего­рійному аналізі документів. Суть категорійного аналізу в поділі термінів певної галузі знання на групи (категорії) відповідно до обраних ознак.

Будь-яка наука, галузь знання і практичної діяльності має свою категоріальну структуру, своє коло предметів, конкретних об’єктів, методів дослідження тощо. Наприклад, в астрономії це небесні тіла, процеси, що відбуваються у Всесвіті, методи дослідження їх, обладнання для досліджень; у сільському гос­подарстві це культурні рослини й свійські тварини, техно­логічні процеси, сільськогосподарські машини та обладнання, сільськогосподарські підприємства тощо. Виходячи з цього, аналізують документи з певної галузі і виявляють предмети, що мають спільні ознаки. Ці предмети поєднуються в типові категорії. Так, для будь-якої науки виділені такі типові кате­горії предметів: розділи науки, дисципліни; об’єкти вивчення науки; процеси, які вивчає наука; методи дослідження; місце; час. Стосовно кожної науки ці категорії конкретизуються. Наприклад, об’єктами вивчення природничих наук виступа­ють природні об’єкти і явища, у зоології це тварини, в хімії — речовини, у суспільних науках — явища суспільного життя.

Визначення типових категорій предметів дає змогу фор­малізувати формулювання заголовків предметних рубрик. Від­повідність конкретного поняття одній з категорій означає, що це поняття може виступати заголовком предметної руб­рики.

У мові предметних рубрик намагаються типізувати не тіль­ки заголовки, а й підзаголовки рубрик. Формальних підзаго­ловків відносно небагато, і вони мають усталені формулюван­ня: Підручники і посібники”, “— Словники”, “— Довідни­ _кИ ” та ін. Не мають потреби в типізації географічні та хроно­логічні підзаголовки. Особлива увага приділяється типізації тематичних підзаголовків. Ці підзаголовки поділяються на три групи: загальні, типові і специфічні. Загальні тематичні підзаголовки використовують при розкритті понять, які є за­гальними для багатьох предметів різних галузей знань і прак­тичної діяльності. Наприклад: “— Історія”, “— Генезис”, “— Організація”, “— Структура” та ін. Типові тематичні підзаго­ловки визначають поняття, характерні для групи однорідних предметів. Так, формулюючи предметні рубрики для докумен­тів про різні будівлі, можна використати такі підзаголовки:

• Будівництво.

• Освітлення.

• Проектування.

Специфічні тематичні підзаголовки використовують у пред­метизації документів про окремі предмети, вони відтворюють специфічні особливості цих предметів: Шкіри — Дублення.

В установах, де здійснюється предметизація документів, намагаються збільшувати кількість типових підзаголовків до предметних заголовків окремих типових категорій предметів, складають списки їх. Створюються також списки типових стандартизованих підзаголовків форми і призначення, загаль­них тематичних підзаголовків. Це значно полегшує процес предметизації і процес пошуку, сприяє однозначності у фор­мулюваннях предметних рубрик.

Застосування методу типізації передбачає побудову всіх елементів ІПС предметизаційного типу відповідно до певних правил, що дає змогу уникнути суб’єктивізму у предметизації конкретних документів. Це стосується і формулювання пред­метних рубрик на основі типових категорій предметів, і вико­ристання типізованих предметних рубрик, які створюються методичними центрами і відтворюються в друкованих спис­ках, на друкованих картках, і розташування в чіткій послідов­ності окремих елементів предметної рубрики, і встановлення типових зв’язків між предметними рубриками, і структури конкретних комплексів предметних рубрик. Категорійний аналіз у предметизації набуває особливого значення при використанні мови таких предметних рубрик, як ІПМ автоматизованих ІПС.

Проте категоріальний аналіз відіграє велику роль не тільки при організації ІПС. Його також застосовують в АПП, виділяю­чи групи, а в межах їх і підгрупи понять (об’єкти неживої природи, об’єкти живої природи, матеріали, регіональні поняття тощо). Так, у групі “Регіональні поняття” можуть бути виді­лені адміністративні території, неадміністративні території; окремі держави та ін.

Формалізації мови предметних рубрик сприяють також конкретні правила формулювання предметних рубрик, які розглядатимуться в розділі “Методика предметизації доку­ментів”.