- •1. Передумови запровадження у видавничу практику рухомих літер. Видавнича діяльність Йогана Гутенберга.
- •2. Предмет теорії і практики редагування.
- •3. Провідні осередки рукописної справи в давньоукраїнській державі після прийняття християнства. Найдавніші рукописні українські шедеври.
- •4. Завдання правки. Види правки тексту.
- •Перший український друкар Степан Дропан: гіпотези, документальні свідчення, опоненти.
- •6. Основи редакторського аналізу тексту.
- •7. Концепції витоків вітчизняного друкарства.
- •8. Види інформації в тексті. Експліцитна й імпліцитна інформація. Поняття інформаційної насиченості й інформативності тексту.
- •9. Найдавніші осередки раннього українського друкарства (ху-хуіі ст.). Видавнича діяльність Києво-Печерської друкарні ху – хуіі століть. Чернігово-сіверський видавничий осередок ху – хуіі століть.
- •10. Текст як результат і одиниця комунікації. Текст і дискурс.
- •11. Раннє українське друкарство. Діяльність Івана Федорова.
- •12. Проблема типології текстів. Класифікація текстів за різними критеріями.
- •13. Тематичний репертуар стародруків. Структура ранніх книжкових видань. Редакторські та видавничі нововведення, спонукані друкарством.
- •21. Еволюція видавничої мережі радянського типу. Особливості діяльності редактора і видавця в умовах тоталітарного суспільства.
- •Вихідні відомості в книжковому стандарті.
- •Видавничий репертуар періоду Української Народної Республіки. Кам’янець-Подільський як видавничий і книгознавчий центр унр.
- •Типологія художніх видань та специфіка роботи редакторами над їхнім упорядкуванням.
- •Редакторський і видавничий досвід Івана Огієнка.
- •Історія видавничої стандартизації в Україні.
- •Едитологія як інформологічна наука. Аспекти редагування (нормативне, загальне, творче, спеціальне).
- •Поняття про стилістичний алогізм. Різновиди стилістичних алогізмів.
- •Телевізійні повідомлення. Специфіка знімального, монтувального, підсумкового етапів.
- •Типові логічні помилки в науковому тексті (помилки у визначенні та доведенні; вторинні логічні порушення).
- •Фахові вимоги до професії редактора. Відмінності обов’язків коректора, редактора та головного редактора.
- •Загальна методика редагування.
- •Службова частина (апарат) видання: групи компонентів та їхнє призначення у різних видах видань.
- •Поняття про авторський та видавничий оригінали.
- •Етапи видавничого процесу (загальна характеристика)
- •Особливості логічного аналізу художнього тексту.
- •Інформація та способи поширення у світі (групи змі). Типи реципієнтів та авторів. Види видань. Загальна характеристика інформаційних норм редагування.
- •Різновиди порушень закону суперечності.
- •Типологія наукових видань: підготовчий та редакційні етапи роботи над ними.
- •Поняття про алогізм. Різновиди алогізмів. Причини виникнення алогізмів у тексті.
- •Типи навчальних видань: специфіка підготовчого та редакційного етапів роботи над ними.
- •Логічні помилки в тексті: їхня природа і різновиди.
- •Типи перевидань: особливості редакторської роботи над змістовою та службовою частинами.
- •Види видавництв: специфіка роботи, видавнича продукція.
- •Композиція тексту. Вимоги до заголовків. Системи рубрикації видань (видавнича, поліграфічна, за способом вираження теми).
- •Базові вимоги до професійних та особистісних якостей редактора.
- •Матеріальна конструкція видань: специфіка типів перевидань в її оформленні та роль титулів.
- •Робота редактора над апаратом книги.
- •Особливості редакторської праці над публіцистичними виданнями: жанри газетно-журнальних повідомлень, добір тем і заголовків.
- •Сутність редагування (об’єкт, предмет, мета, завдання, галузі та аспекти редагування).
- •Типологія довідкових видань та специфіка роботи редактора над їхнім упорядкуванням.
- •Робота редактора з авторським оригіналом. Основні правила співпраці редактора й автора.
- •Специфіка роботи редактора з рекламними виданнями.
- •Типова структура видавничого стандарту.
- •23.Видавничий репертуар періоду Української Народної Республіки. Кам’янець-Подільський як видавничий і книгознавчий центр унр.
- •15. Цензурні обмеження і заборони українського друкованого слова. Основні антиукраїнські цензурні циркуляри та їхній вплив на друкарство.
- •16. Предмет, мета і завдання дисципліни «Текстознавство». Місце текстознавства серед інших наук гуманітарного циклу та зв’язок з ними.
- •17. Становлення друкарні Київського університету Св. Володимира. Роль Михайла Максимовича в розвитку наукової книги. Тематичний аспект наукового книговидання.
- •18. Типологія видавничої продукції.
- •19. Ранні спроби перекладів і видань Біблій на українських землях. Острозька Біблія. Видання Біблії літературною мовою хіх – початку хх століть.
- •20. Макет анотованої каталожної картки.
16. Предмет, мета і завдання дисципліни «Текстознавство». Місце текстознавства серед інших наук гуманітарного циклу та зв’язок з ними.
Курс «Текстознавство» займає одне з провідних місць у фаховій підготовці студентів спеціальностей «Видавнича справа та редагування» і «Журналітика». Значимість інформаційних технологій у всіх галузях суспільного життя робить актуальною проблему вивчення теоретичних засад комунікативних параметрів тексту. Тож метою вивчення дисципліни є отримання студентами теоретичних знань про текст а також вироблення практичних навичок редакторської роботи з текстом.
Завдання вивчення дисципліни:
·засвоїти методи та прийоми текстологічної роботи;
·ввести студентів у систему категоріального знання текстознавства;
·оволодіти прийомами аналізу текстів художніх та публіцистичних творів з метою їх правильного розуміння, критичної перевірки, виправлення та друкування;
·сприяти засвоєнню основних положень курсу, вивчення загальних і специфічних закономірностей, які діють у журналістській науці.
У процесі вивчення курсу студенти повинні оволодіти певною системою знань, умінь та навичок, зокрема:· побачити комплексну природу тексту; · отримати знання про механізм процесу текстотворення.
Міждисциплінарні зв’язки. Для вивчення «Текстознавства» студентам потрібно оволодіти рядом дисциплін: основи мовної комунікації, риторика, літературознавство, текстологія, лінгвістика тексту, теорія тексту, історія української літератури, аналізи художнього твору.
Місце текстознавства серед інших галузей знань і навчальних дисциплін.
Текстологія — сукупність прийомів (основні з них — критика, атрибуція, інтерпретація текстів рукописів, видань) для вивчення історії тексту (літературної пам'ятки чи історичного документа), встановлення основного тексту та його варіантів (списків, редакцій), авторства та часу написання, підготовки тексту відповідно до типу видання. Практичним результатом текстологічних пошуків є публікація пам'яток. При текстологічному аналізі лінгвістичні особливості залишаються поза увагою дослідника — це зумовило розвиток лінгвістичного джерелознавства. Предмет лінгвістичного джерелознавства — виявлення, анотування та систематизація джерел з погляду їх лінгвістичної змістовності, інформативності та розробка принципів їх відтворення. Текстологія — сучасний термін, раніше вживалися такі, як філологічна критика, археографія, екзегетика, герменевтика.
Герменевтика— міжнаукова галузь, яка вивчає тлумачення, розуміння й інтерпретацію текстів. Герменевтичний підхід використовують у процесі лінгвістичного дослідження тексту, що включає дві операції: інтерпретацію, яка породжує нові смисли тексту, та герменевтичні процедури тлумачення і розуміння цих смислів. Текстознавство використовує для аналізу своїх об'єктів теоретичні і практичні здобутки низки суміжних лінгвістичних дисциплін та інших галузей знань. У мовознавстві тексти досліджує лінгвостилістика, на основі якої виникла лінгвістика тексту. До сфери лінгвостилістики належить опис типів текстів. Текстологія вивчає класифікацію текстів друкованих ЗМІ та видавничих.
Текстознавство пов'язане з синтаксисом. Цей розділ граматики вивчає будову та значення словосполучень і речень, їхні функції й умови вживання, способи зв'язку слів у словосполученнях, речень у тексті. Об'ємно-прагматичне членування тексту, темо-рематичний зв'язок, виділення складових тексту є об'єктом вивчення у синтаксичній теорії та текстознавстві.
Поняття підтексту, проспекції, ретроспекції запозичено текстознавством з літературознавства. Зв'язок текстознавства з логікою, яка вивчає форми вираження одиниць мислення — понять, суджень, умовиводів — полягає у тому, що процес мислення можливий тільки через мову, з іншого боку, змістом мови є думка особи. Текстознавство пов'язане з психолінгвістикою. Накопичення інформації та зберігання її у пам'яті, можливість вилучення необхідних для певної ситуації фактів із тезаурусу індивіда — важливі при описі підкате-горій тексту — ретроспекції та проспекції.
Отже, текст — це об'єкт, що пов'язує багато галузей діяльності, які спеціально спрямовані на вивчення тексту, та суміжні, які використовують його як метод і спосіб професійної діяльності. Інтеграція наук дає змогу глибше зрозуміти багато теоретичних і практичних проблем.
