- •1. Передумови запровадження у видавничу практику рухомих літер. Видавнича діяльність Йогана Гутенберга.
- •2. Предмет теорії і практики редагування.
- •3. Провідні осередки рукописної справи в давньоукраїнській державі після прийняття християнства. Найдавніші рукописні українські шедеври.
- •4. Завдання правки. Види правки тексту.
- •Перший український друкар Степан Дропан: гіпотези, документальні свідчення, опоненти.
- •6. Основи редакторського аналізу тексту.
- •7. Концепції витоків вітчизняного друкарства.
- •8. Види інформації в тексті. Експліцитна й імпліцитна інформація. Поняття інформаційної насиченості й інформативності тексту.
- •9. Найдавніші осередки раннього українського друкарства (ху-хуіі ст.). Видавнича діяльність Києво-Печерської друкарні ху – хуіі століть. Чернігово-сіверський видавничий осередок ху – хуіі століть.
- •10. Текст як результат і одиниця комунікації. Текст і дискурс.
- •11. Раннє українське друкарство. Діяльність Івана Федорова.
- •12. Проблема типології текстів. Класифікація текстів за різними критеріями.
- •13. Тематичний репертуар стародруків. Структура ранніх книжкових видань. Редакторські та видавничі нововведення, спонукані друкарством.
- •21. Еволюція видавничої мережі радянського типу. Особливості діяльності редактора і видавця в умовах тоталітарного суспільства.
- •Вихідні відомості в книжковому стандарті.
- •Видавничий репертуар періоду Української Народної Республіки. Кам’янець-Подільський як видавничий і книгознавчий центр унр.
- •Типологія художніх видань та специфіка роботи редакторами над їхнім упорядкуванням.
- •Редакторський і видавничий досвід Івана Огієнка.
- •Історія видавничої стандартизації в Україні.
- •Едитологія як інформологічна наука. Аспекти редагування (нормативне, загальне, творче, спеціальне).
- •Поняття про стилістичний алогізм. Різновиди стилістичних алогізмів.
- •Телевізійні повідомлення. Специфіка знімального, монтувального, підсумкового етапів.
- •Типові логічні помилки в науковому тексті (помилки у визначенні та доведенні; вторинні логічні порушення).
- •Фахові вимоги до професії редактора. Відмінності обов’язків коректора, редактора та головного редактора.
- •Загальна методика редагування.
- •Службова частина (апарат) видання: групи компонентів та їхнє призначення у різних видах видань.
- •Поняття про авторський та видавничий оригінали.
- •Етапи видавничого процесу (загальна характеристика)
- •Особливості логічного аналізу художнього тексту.
- •Інформація та способи поширення у світі (групи змі). Типи реципієнтів та авторів. Види видань. Загальна характеристика інформаційних норм редагування.
- •Різновиди порушень закону суперечності.
- •Типологія наукових видань: підготовчий та редакційні етапи роботи над ними.
- •Поняття про алогізм. Різновиди алогізмів. Причини виникнення алогізмів у тексті.
- •Типи навчальних видань: специфіка підготовчого та редакційного етапів роботи над ними.
- •Логічні помилки в тексті: їхня природа і різновиди.
- •Типи перевидань: особливості редакторської роботи над змістовою та службовою частинами.
- •Види видавництв: специфіка роботи, видавнича продукція.
- •Композиція тексту. Вимоги до заголовків. Системи рубрикації видань (видавнича, поліграфічна, за способом вираження теми).
- •Базові вимоги до професійних та особистісних якостей редактора.
- •Матеріальна конструкція видань: специфіка типів перевидань в її оформленні та роль титулів.
- •Робота редактора над апаратом книги.
- •Особливості редакторської праці над публіцистичними виданнями: жанри газетно-журнальних повідомлень, добір тем і заголовків.
- •Сутність редагування (об’єкт, предмет, мета, завдання, галузі та аспекти редагування).
- •Типологія довідкових видань та специфіка роботи редактора над їхнім упорядкуванням.
- •Робота редактора з авторським оригіналом. Основні правила співпраці редактора й автора.
- •Специфіка роботи редактора з рекламними виданнями.
- •Типова структура видавничого стандарту.
- •23.Видавничий репертуар періоду Української Народної Республіки. Кам’янець-Подільський як видавничий і книгознавчий центр унр.
- •15. Цензурні обмеження і заборони українського друкованого слова. Основні антиукраїнські цензурні циркуляри та їхній вплив на друкарство.
- •16. Предмет, мета і завдання дисципліни «Текстознавство». Місце текстознавства серед інших наук гуманітарного циклу та зв’язок з ними.
- •17. Становлення друкарні Київського університету Св. Володимира. Роль Михайла Максимовича в розвитку наукової книги. Тематичний аспект наукового книговидання.
- •18. Типологія видавничої продукції.
- •19. Ранні спроби перекладів і видань Біблій на українських землях. Острозька Біблія. Видання Біблії літературною мовою хіх – початку хх століть.
- •20. Макет анотованої каталожної картки.
Специфіка роботи редактора з рекламними виданнями.
У суспільстві з ринковою економікою цей сегмент видавничої продукції розвивається дуже стрімко. Редактору слід засвоїти такі відправні поняття: - форми існування реклами (зорова, слухова, зорово-слухова); - предмет рекламних повідомлень (різноманітні товари та послуги, ідеї, політичні особистості); - характер інформації у рекламних повідомленнях (комерційна, політична, соціальна, прихована); - цільове призначення реклами (реклама товарів та послуг; реклама ідей; комерційна і некомерційна реклама; благодійних фондів, політичних чи релігійних організацій; спонукальна – напр., купон з написом знижка, що спонукає до покупки); - об’єкти авторського права в рекламних виданнях (логотип фірми, товарний знак, слоган, рекламний девіз тощо); - типологічна структура видань з рекламними текстами (власне рекламні періодичні видання; рекламні Інтернет-сайти; проспекти; каталоги).
Рекламні матеріали не містять жодного критичного факту – пропонується суцільний набір переваг і позитивів. Особливості специфіки в підготовці та редагуванні таких текстів немає. Вона виникає в суто рекламних матеріалах таких жанрів: рекламної замітки; рекламного оголошення; рекламного рядка (на газетній шпальті чи на екрані телевізора); матеріалів зовнішньої реклами.
Специфіка: 1. Творцями реклами виступають одночасно кілька осіб: замовник реклами, автор тексту (він же й редактор), художник-дизайнер.
2. Елементи реклами (текст, ілюстрація, заголовковий комплекс, слоган, логотип чи марка) є рівноправними складовими єдиного цілого і відповідно впливають один на одного. Отже, творчий задум редактора тексту може бути доповнене ним або уточнений несподіваною знахідкою художника.
3. Ефективність реклами досягається лише успішно скомпонованими всіма її елементами, а й психологічним впливом на потенційного покупця чи споживача. Тобто, творці реклами мають знати психологію.
Зусилля редактора спрямовується передусім на вилучення зайвих слів і фраз загального характеру.
Рекламні тексти, призначені на масову аудиторію, виграють від того, якщо в них звести до мінімуму специфічні, маловідомі терміни. Редагуванню підлягають довгі підрядні речення. Це ж стосується вставних слів чи цілих словесних конструкцій, уточнюючих фраз типу у відповідності, як відомо. Фрази мають бути максимально лаконічними, але влучними, оригінальними, дотепними.
Особлива вимога: створення тексту добірною літературою мовою – це ознака серйозності видавця, його глибокої поваги до читача.
Дотримання принципу уніфікації та однакового стилю представлення особливо важливе у рекламних текстах.
Типова структура видавничого стандарту.
ISBN – універсальний ідентифікаційний код, що проставляється на книгах, брошурах, електронних виданнях, виданнях для сліпих, окремих видах аудіовізуальної продукції. Цей код супроводжує видання, починаючи з моменту їх виготовлення. Він складається з абревіатури ISBN (незалежно від мови видання) і десяти цифр. Цифрова частина ISBN складається з чотирьох груп цифр, кожна з яких містить різну кількість цифрових знаків, відокремлених один від одного дефісом. Цифрова частина відокремлюється від абревіатури ISBN пробілом. Чотири групи цифр ISBN розташовуються в такій послідовності:
ідентифікатор групи (країни);
ідентифікатор видавця (видавництва або видавничої організації);
порядковий ідентифікатор книги;
контрольна цифра.
Для позначення цифрової частини ISBN застосовуються арабські цифри від 0 до 9. Остання цифра ISBN – контрольна – може бути римською цифрою Х, що використовується для позначення числа 10.
Наприклад, у нижньому лівому куті звороту титульної сторінки книги та внизу реквізитної сторінки наприкінці книги або четвертої сторінки обкладинки (суперобкладинки), палітурки проставлено:
ISBN 966-516-005-2.
Прочитати код можна так:
966 –– ідентифікатор України;
516 –– ідентифікатор видавця;
005 –– порядковий ідентифікатор книги;
2 –– контрольна цифра.
Відразу варто наголосити, що неструктуроване оформлення десятизначного номера неприпустиме. У такому випадку ISBN як міжнародний стандартний книжковий номер недійсний.
Ідентифікатор групи (країни) встановлюється Міжнародним агенством ISBN/ISMN і служить для визначення мовної області або країни.
Ідентифікатор видавця, що означає видавця книги, присвоює Національне агенство ISBN. Ці ідентифікатори визначають місце видавництва на міжнародному рівні. Ідентифікатор видавця може налічувати різну кількість цифрових знаків (від двох до п’яти), залежно від обсягу книжкової прордукції, що випускається. Видавництвам з більшим обсягом книжкової продукції присвоюється ідентифікатор з найменшою кількістю цифрових знаків. І навпаки, видавця-початківця можна відразу розпізнати за ідентифікатором з більшою кількістю цифрових знаків.
Порядковий ідентифікатор книги служить для ідентифікації конкретного видання. Він присвоюєтьсяя видавництвом.
Використання системи ISBN дає змогу видавцям, книгорозповсюджувачам, бібліотекарям, науковим працівникам, визнаним у всьому світі способом здійснювати без перешкод розповсюдження літератури відповідно до запиту, вдосконалити пошук та замовлення видань, скоротити кількість супровідної документації, прискорити процес взаємодії видавців з поліграфічними підприємствами, тобто спростити весь цикл створення та доведення книги до споживача.
Сьогодні система ISBN функціонує більш, як у 130 країнах світу. Управління нею здійснюється на трьох рівнях: міжнародному, національному (або групи) та на рівні видавців.
За управління системою ISBN на міжнародному рівні відповідає Міжнароде агенство ISBN/ISMN у Берліні, яке пропагує її, контролює правильність функціонування черерз національні агенства ISBN, взаємодіє з керівними органами міжнародних інформаційних програм. Міжнародне агенство ISBN/ISMN присвоює ідентифікатор групи, що позначає або групу країн (наприклад, 0 – для англомовних країн: Великої Британії, США, Австралії, Канади, Ірландії та інших), або окрему країну (наприклад, 966 – для України). Кількість цифр в ідентифікаторі групи залежить від річного обсягу книжкової продукції країни.
Ідентифікатори групи встановлюються Міжнародними агенством ISBN/ISMN у таких діапазонах чисел: 0 – 7; 80 – 94; 950 – 997; 9980 – 9989; 99900 – 99999. Таким чином, наша країна потрапила до третьої ідентифікаційної групи.
