3. Провідні осередки рукописної справи в давньоукраїнській державі після прийняття християнства. Найдавніші рукописні українські шедеври.

1. Десятинна церква у Києві. збудована Володимиром протягом 989-996 рр Наукова гіпотеза: нібито при цій церкві був створений своєрідний духовний просвітницький центр, при якому зорганізувалися школа і бібліотека, а управителем був Анастас Курсунян. Бібліотека поповнювалася привезеними книгами. В основному грецькі богословські тексти 4-6 ст. Припускають, що тут був організований перший гурток переписувачів. Створених тут рукописних книг не збереглося.

2. Софіївській собор у Києві спорудж. 1037 р. за правл. Ярослава Мудрого. При дворі Св. Софії створ. школа переписувачів книг, до Києва були запрошені знавці найпоширеніших мов світу. Мотивація була: щоб вони вчили княжих дітей. Згодом організували школу і виник скрепторій. Я. Запаско стверджував, що тут було переписано 950 томів. Книги-шедеври, які були ств. у скрепторії: 1) РейнськеЄвангеліє; 2) ОстромировеЄвангеліє; 3) ІзборникСвятослава.

3. Києво-Печерська Лавра. Преподобний Феодосій вирішив зорганізувати життя ченців за принципом східних ченців. Одна з умов життя ченців – це творення книг. На території КПЛ ств.: «Повість мин. літ» Нестора, «Києво-Печ. патерик». Інтелектуальну еліту складали ченці.

4. Видубецький монастир. 5. Чернігівщина. Чернігівська земля – із цим краєм пов’язують написання «Слова о полку Ігоревім». Завдяки Л. Барановичу була організована перша друкарня 1074 р.

6. Галичина і Волинь – центр вітчизняного книготворення формується на західноукраїнських землях. Рукописна справа зосереджується при монастирях і княжих дворах. Найцінніше видання – Галицьке Євангеліє (1144 р.). Її творці фактично виконали значну упорядницьку роботу, весь текст згрупували в окремі чотири частини – Марка, Матвія, Луки та Іоанна. Ця пам’ятка вивезена до московського музею. Найбільша пам’ятка – Галицько-Волинський Літопис, це фактично ретельно викладена у хронологічному порядку історія Галицько-Волинського князівства. 7. Карпатська Русь – розвиток рукописної справи пов'язаний з монастирем святого Михаїла в селі Грушів. У ХV ст.. були написані книги Октоїх, Часословець, Тріодь Пісну, Тріодь Цвітну, Псалтир. Друк двох перших пов’язували з іменем Швайпольта Фіоля.

Найдавніші укр. рукописи: Реймське Євангеліє написане тогочасною мовою Києва у дворі Ярослава Мудрого. Вона найбільше цитується за кордоном у контексті історії Європи, зокрема історії Франції, її ще називають коронаційною. Власниця Реймського Євангелія – Анна Ярославна. Після смерті Анни київське Євангеліє опиняється у місті Реймсі, де знаходиться й донині. У оформленні Євангелія переважають сині, жовті, малинові кольори, що символізували барви прапора Київської держави. Пересопницьке Євангеліє – перший з відомих нам повний переклад Чотириєвангелій тогочасною українською літературною мовою, робота почалася з 1556 – 1561 рр. в місті Пересопниці. Перекладач архімандрит монастиря Григорій. Фундаторкою цього шедевра була княгиня Анастасія Заславська-Гольшанська. Євангеліє має 960 пергаментних сторінок, обкладинку в зелений оксамит., почерк нагадує пізній устав. Особлива вартість видання – мініатюри, заставки, ініціали. Значення Пересопницького Євангелія те, що книга є наочним свідком активного вживання української мови в нашій церкві вже в середині ХVІ ст. Мова наближена до простої народної, лише з певним домішком церковнослов. і польської. Зараз вона знаходиться в Центральній науковій бібліотеці ім. В. Вернад. НАН України. У новітній українській історії започатковано традицію присягати на цій книзі новообраним президентам Української держави.