43. Особливості редакторської праці над публіцистичними виданнями: жанри газетно-журнальних повідомлень, добір тем і заголовків.

Перед журналістом і редактором періодичних видань найперше висуваються дві вимоги:

1. Глибоке розуміння типології періодичних видань.

2. Досконале знання теорії і практики жанрів.

Типологія газетно-журнальних (або періодичних) видань містить такий перелік: газети, журнали, бюлетені, календарі, реферативні збірники, експрес-інформаційні випуски. Кожен з цих видів має свою періодичність, призначення, формат, стиль представлення матеріалів, наклад.

Що ж до жанрів (а це три групи: інформаційні, аналітичні, художньо-публіцистичні), то ґрунтовне оволодіння ними редактором необхідне для того, щоб на практиці сповна використовувати можливості кожного з них, осмислено втручатись у відповідний текст. Перед редактором постійно стоїть питання: як досягнути того, аби матеріали були не просто прочитані, а й викликали інтерес читацької аудиторії, запам’ятовувались? Відповідь на це пит.можемо віднайти у «Десяти заповідях простого писання і редагування», які залишив нам видатний діяч Іван Огієнко (ось деякі з них):

1. Ясний і простий стиль – то найкращий стиль.

2. Пильнуймо писати так, щоб усі зрозуміли написане.

3. Думаймо про це, починаючи писати чи редагувати.

4. «Популярний» виклад корисніший за «науковий».

5. Хто пише неясно, той проповідує в пустелі.

Приступаючи до редагування газ.-журн. текстів, що починається, як правило, після обов’язкового першого наскрізного читання, редактор має оцінити ці тексти з трьох позицій: фактажу, композиції, манери викладу.

Фактаж. Головною складовою журналістського матеріалу є факт або група фактів. Редактору необхідно на початку з’ясувати суспільну важливість для видання такого факту, його новизну. Наступним етапом редакторського аналізу є рівень коментування фактів автором. Перевірка достовірності факту також входить до сфери компетентності редактора. Композиція. Ідеться про послідовність викладу матеріалу, що забезпечує в подальшому необхідний логічний взаємозв’язок та умотивовану співмірність усіх частин твору: вступної, основної, заключної та службової. Передусім важливо з’ясувати, до якого жанру журналістики відноситься текст і в якому дусі він написаний: описовому, розповідному чи міркувальному. Структура матеріалів інформаційних жанрів, як правило, потребує наявності інтригую чого зачину, який назив. «лід» інформації (від англ.. «головний»).

Слід дотримуватись принципу уніфікованості. Манера викладу. Передусім редакторові слід розрізняти явні мовностилістичні помилки, які виходять за межі правописних вимог, і особливості індивідуальної манери письма автора. Слід подбати про "принцип однаковості" — дотримання так званого принципу єдиного, виробленого практикою: однакового підходу до написання скорочень, ініціалів, великих і малих літер, мір величини, географічних назв тощо.