43. Композиція тексту. Вимоги до заголовків. Системи рубрикації видань (видавнича, поліграфічна, за способом вираження теми).

Будова твору, тобто системно-структурна організація, в плані його змісту називається композицією. Змістові частини твору, які становлять його композицію, мають бути тематично однорідними. Композиція твору завжди тематично зумовлена. В ідеалі будь-який твір має бути однотемним і його композиція являє собою тематично однорідну структуру. 

Вимоги до заголовків

Значення заголовків рубрик у виданні багатообразне:

1. Заголовки зорганізовують, направляють читача. Ті з них, що мають словесну форму, попереджають, про що розповідатиметься в тексті, що підпорядковується певному заголовку 4 тим самим підготовлюють читача до сприйняття тексту. Всі заголовки, перериваючи текст чи визначаючи кінець однієї рубрики й початок іншої, змушують читача зробити паузу й задуматися над тим, що прочитано, перед тим як перейти до нового тексту.

2. Заголовки поглиблюють розуміння твору. Разом заголовки розкривають будову твору. Заголовки , які поділяються за малюнком, розміром, шрифтом, місце розташуванням, показують зв’язок взаємозалежність рубрик (розділів, підрозділів) твору (чи є рубрика частиною іншої, чи вони рівноправні)

3. Завдяки заголовкам читачеві простіше знайти в книзі потрібний матеріал, вибірково використовувати книгу.

В редакторському аналізі й оцінці рубрикації можна виділити дві сторони, що визначають завдання редактора:

Одна сторона стосується власне членування тексту на рубрики й відповідності цього членування та складності супідрядності рубрик підготовці читача. Редактору потрібно відповісти на питання:

• наскільки зручно читачеві вибране автором членування тексту на рубрики, тобто чи нормальні порції читання (а рубрики можна розглядати як порції читання), виходячи зі змісту тексту, його труднощі й функціонально-цільове призначення;

• чи відповідає складність рубрикації (власне, число рубрик різного значення) підготовці читача.

Друга сторона стосується власне правильності рубрикації:

• чи дотримана супідрядність заголовків, а значить і рубрик;

• чи добре показана ця супідрядність, щоб читач міг її побачити як засіб для точного сприйняття й поглибленого розуміння зв’язків і взаємозалежності частин тексту, чи добре вибрані засоби вираження рубрикації з тих, що накопичені видавцями за багато століть

• чи відповідає заголовок змісту свого тексту і , навпаки, зміст тексту – своєму заголовку.

Системи рубрикації видань (видавнича, поліграфічна, за способом вираження теми)

Повідомлення складається з композиційних одиниць. Цим одиницям дають імена, які називають рубриками. Утворену зі всього повідомлення множину рубрик, подану в порядку розташування композиційних одиниць, називають рубрикацією. Така рубрикація є моделлю композиційної будови (структури) повідомлення.

Видавнича.Залежно від того, куди входить рубрика ( в основний зміст чи апарат видання) їх ділять на: системні (відтворюють лише основний текст);позасистемні (елементи апарату видання:передмови, списки л-ри, покажчики, додатки, тощо, що належать до наскрізної нумерації композиційних одиниць основного тексту). Залежно від того, чи відтворює рубрика тему композиційної одиниці, їх ділять на:тематичні (відтвор. тему композ. одиниць);напівнімі (вказують лише на назву рівня,до якого належить одиниця та її порядковий номер (наприклад, Розділ І, Частина 3); німі (спеціальними засобами – порожніми рядками, зірочками – лише фіксують, що в цій позиції є рубрика). Крім того рубрики ділять на:нумеровані(біля назви стоїть номер), ненумеровані (нема номера), комбінована. Залежно від того, як розташовані рубрики стосовно основного тексту ділять на:перериваючі (виділяють одну композиційну одиницю);паралельні (дають змогу сприймати рубрику паралельно з основним текстом);внутрітекстові(належать до основного тексту і сприймаються як його частина). 

Поліграфічна класифікація виділяє рубрики: а) на окремій сторінці—шмуцтитули

(основний текст, крім самої рубрики, на такій сторінці відсутній); б) на спуску сторінки — "шапки" (текст розташований внизу під рубрикою); в) збоку сторінки — "ліхтарики" (рубрика заверстана текстом лише справа чи зліва); г) упоперек сторінки — "поперечні" (текст розташований зверху та знизу рубрики); ґ) збоку сторінки — "кватирки " (рубрика із трьох боків — згори, знизу та зліва чи справа — заверстана текстом); д) всередині сторінки — "врізи " (рубрика із чотирьох сторін заверстана текстом).

За способом вираження теми

Змістові частини твору, які становлять його композицію, мають бути тематично однорідними. Композиція твору завжди тематично зумовлена. В ідеалі будь-який твір має бути однотемним і його композиція являє собою тематично однорідну структуру.Однотемний текст- це ідеалізований об'єкт. Реально одно-темність неможлива. Якщо на рівні автора текст здається однотемним, то на рівні читача він може бути багатотемним. Будь-яке слово, корінь, фонема, можуть викликати побічну асоціацію - і в результаті виникає тематичне відхилення. Завдання редактора - максимально відсіктиатематичніструктури, очистити твір від тематичних відхилень. Композиція твору в межах конкретної теми зумовлена ще й стилем та жанром твору. Редакторський композиційний аналіз змісту твору повинен, таким чином, задовольнятися трьома вимогами: будь-які частини твору на різних рівнях ієрархії змісту, включаючи рівень фраз, мають бути тематично однорідними; частини повинні бути логічно пов'язаними; вибір композиції повинен мати жанрово-стильову зумовленість. Однією з найважливіших функцій заголовка є номінативна (називна, сигнальна) функція. Це означає, що, прочитавши заголовок, аудиторія відразу повинна з'ясувати, про яку сферу життя піде мова в тексті, до якого він відноситься.