22. Логічні помилки в тексті: їхня природа і різновиди.

Логічні помилки бувають двох типів: помилки в результаті неточного визначення предмета і поділу понять та помилки у структурі силогізму. Логічні помилки в результаті неточного визначення предмета і поділу понять: 1. Суперечності всамому визначенні - цю помилку мають у собі вислови про поняття, що містять протилежні ознаки, які не можуть одночасно в ньому бути (холодне полум'я, квадратне коло). 2. Визначення невідомого через невідоме - така помилка трапляється тоді, коли промовець не знає освітнього рівня, пізнавальних можливостей слухачів і посилається як на приклад на те, чого вони не знають. 3. Заперечення замість визначення — така помилка трапляється тоді, коли, не знаючи точної дефініції, йдуть від протилежного (чорне — це не біле; доведи, що ти не ведмідь). 4. Тавтологія — двічі відтворюється те саме, не поповнюється новою інформацією. 5. Плеоназм — близька до тавтології помилка. Різниця між ними полягає в тому, що тавтологія — це повний повтор, а плеоназм — частковий, при якому зміст одного поняття є частиною іншого, здебільшого ширшого поняття: рівна половина (якщо половина, то вже рівна). 6. Непорівнювані поняття — ця помилка трапляється при аналогійній аргументації, коли предмет порівнюється з дією або дія з обставинами. 7. Порівняння замість визначення — ця помилка трапляється тоді, коли мовець, не знаючи точного визначення, намагається приблизно пояснити через порівняння з чимось, чого також точно не знає (кава — це щось як наркотик). 8. Називання роду замість виду і виду замість роду, перенесення предмета з одного роду чи виду в інший — такі помилки трапляються тоді, коли промовець не володіє таксономією предмета розмови і не вміє розрізняти рід та вид. 9. Побудова лінійних ланцюжків там, де мають бути ієрархічні: дерева і яблуні зацвіли; ми і люди уважно слухали.

43. Типи перевидань: особливості редакторської роботи над змістовою та службовою частинами.

Перевидання — це кожне наступне видання випущеного раніше твору або збірки творів, незалежно від часу, місця і видавця першого видання та змін у його змісті, структурі чи оформленні. Залежно від привнесених до кожного наступного видання змін і доповнень розрізняють такі види перевидань: стереотипне (стереотипним є таке видання, яке здійснене без жодних втручань до попередньо видрукуваного тексту), факсимільне(видання, яке без жодних змін і відхилень відтворює попереднє за найголовнішими його параметрами: форматом, сортом і кольоровою гамою паперу та інших поліграфічних матеріалів, включаючи обкладинку чи оправу. Цим воно відрізняється від стереотипного видання, де, як правило, використовуються наявні на момент друку поліграфічні матеріали), виправлене (це видання, в якому виправлені всі видавничі чи друкарські помилки, допущені в попередньому виданні. Як правило, більшість із цих помилок виявляються не стільки на етапі звірки сигнальних примірників, скільки в процесі багаторічного побутування книги.), доповнене (Це видання, яке відрізняється від попереднього певним обсягом доповненого матеріалу. Йдеться або про незначні текстові вставки в існуючих розділах чи параграфах, або про додавання нових розділів чи параграфів, які роблять видання повнішим, чіткішим за структурою та змістом.), перероблене (Це видання, в якому текст значно змінено в порівнянні з попереднім виданням. Зміни ці обумовлюються кількома чинниками. Скажімо, появою після виходу першого видання значного масиву нового матеріалу (навчальна література) або переосмисленням автором своїх попередніх поглядів на факти чи явища, про які писав раніше односторонньо чи заан-гажовано (наукова чи науково-популярна література)).

Робота над змістовою частиною видання

Таким чином, до роботи з творами, які перевидавалися декілька разів протягом відповідно тривалого часового проміжку, видавнича практика виробила цілий ряд додаткових вимог. Серед найголовніших такі:

• віднаходження найбільш авторитетного, повного, об'єктивного варіанта видання;

• з'ясування з допомогою науковців-фахівців можливих цензурних купюр у виданні;

• з'ясування можливих кон'юнктурних втручань упорядників чи редакторів до авторського тексту;

• звірка видання, з якого планується перевидання, з авторським рукописом або, за можливості, з прижиттєвим (авторизованим) виданням автора.

Тепер зупинимося на особливостях роботи редактора з перевиданням сучасних творів. Проблема спрощується, якщо готується до повторного видання твір сучасного автора. Напочатку редактору необхідно з'ясувати обсяг доданого матеріалу, характер переробок і спосіб надання видавництву остаточного варіанта авторського оригіналу. За так званої докомп'ютерної ери у видавничій справі автор мав дотримуватись розроблених галузевим міністерством вимог щодо подання видавництву "розклейок" сторінок попереднього видання з унесеними туди всіма правками й доповненнями. Оскільки така розклейка передавалася згодом до друкарні для набору, технічні вимоги до неї були особливо суворими: всі доповнення і вставки допускалося виконувати лише на друкарській машинці без найменшого відступу від стандарту "Оригінали авторські і текстові видавничі".

За нинішніх умов, коли автор самостійно може внести до попереднього видання, яке в нього збережене в електронному варіанті, всі необхідні зміни, видавництво може прийняти і електронний варіант авторського оригіналу.

Другим етапом роботи редактора з автором стане з'ясування необхідності вступної і заключної частин перевидання. Залежно від виду видання незайвим буде подумати про підготовку одного з таких елементів вступної частини, як "Переднє слово", "Передмова" чи "Від видавництва". А в заключній частині доцільними можуть бути і "Післяслово", і система відповідних покажчиків, глосаріїв чи словників. Особливо актуальним є наявність вступної чи заключної частин до стереотипних чи факсимільних видань. Оскільки будь-якого втручання в текст у таких виданнях не передбачено, є нагода представити сучасному читачеві історію

побутування та перевидання цього твору, особливостей його змісту та актуальності для читача у передмові чи післяслові. У факсимільних виданнях такі передмови чи

післямови здебільшого не додаються до відтвореного тексту, а друкуються окремою вкладкою. Вона має вигляд брошури, а то й книжечки з відповідною обкладинкою, формат якої відповідає формату першотвору. Аби такий додаток став логічним продовженням самого факсимільного видання, для нього спеціально готують футляр. Так перевидавалися унікальний Шевченків "Кобзар", "Енеїда" І. Котляревського, інші раритетні видання.

Робота над службовою частиною видання

Цей етап роботи є дуже відповідальним для редактора. Адже, згідно з діючими видавничими стандартами, характер і обсяг змін у будь-якому перевиданні обов'язково зазначається у своєрідних паспортних даних видання, якими є вихідні відомості. Обов'язковими є такі дані на титулі, звороті титулу та на прикінцевій сторінці видання (випускні дані). З'ясуємо їх змістове наповнення.

Титульна сторінка

На титульній сторінці під заголовковими даними зазначається номер видання та його вид. Подаємо приклад. Варіант переробленого і доповненого видання

Українська мова

Енциклопедія

Видання друге, перероблене і доповнене

Київ

Видавництво

"Українська Енциклопедія" ім. М. Бажана

2004

Зворот титульної сторінки

На цій сторінці інформація про перевидання зазначається двічі: в каталожній картці та біля знака охорони авторсько-го права. Особливість перевидання та його вид варто також зазначити в анотаційній частині каталожної картки

Субтельний Орест

Україна: Історія / Пер. з англ. Ю. І. Шевчука; вст. ст.

С. В. Кульчицького. — 3-тє вид, перероб. і доп. — К.: -

Либідь. 1993.— 720 с.іл.

Про внесені зміни й доповнення у даному виданні зазначається також біля знака охорони авторського права:

© Субтельний О., переробка і доповнення, 1993

Видавці по-різному підходять до оформлення службової частини стереотипних (репринтних) видань. За наявності розгорнутого титулу у лівій його частині (контртитулі) часто подають титульну сторінку першовидання, праворуч — титульну сторінку перевидання із зазначенням видавництва, часу і місця друку.

Прикінцева сторінка (випускні дані)

Черговість перевидання і ступінь втручання у його підготовку обов'язково мають бути вказані і в надвипускних даних після зазначення виду видання, автора і назви:

Науково-популярне видання

Енциклопедія

"Українська мова"

Видання друге, виправлене і доповнене