22. Поняття про алогізм. Різновиди алогізмів. Причини виникнення алогізмів у тексті.

Алогізм - спеціальна продумана внутрішня суперечність у тексті, що вживається з метою показати складний непрогнозований душевний стан персонажа, аби за допомогою протилежних, парадоксальних чи алогічних думок створити певний психологічний або комічний ефект.

Визначають наступні механізми утворення алогізму: невідповідність синтаксичної і смислової структури мови; порушення логічного зв’язку (логічний розрив) між мовними зворотами, фразами, репліками, окремими частинами діалогу; протиставлення предметів та властивостей, які не містять у собі нічого протилежного, або протиставлення предметів і властивостей, які позбавлені будь-якої схожості; неправильний абсурдний умовивід; напрям розмови за випадковими асоціаціями; руйнування причинних зв’язків; беззмістовне чи несуттєве висловлювання Безубов визначає стилістичний алогізм, як експресивний виражальний прийом, в основі якого спеціальне порушення логічних норм, прийомів, правил пов’язаних зі створенням певних образів. Виділяють алогізми мислення, і алогізми мови. До основних алогізізмів мислення належить катахреза, оксиморон, часова інверсія. Катахреза - це фігура, утворена поєднанням логічно неузгоджених понять, які є не контрастними(червоне чорнило). Оксиморон - це фігура, яка утворена поєднанням неконтрастних понять логічно непоєднуваних(веселий цвинтар). Часова інверсія - порушення часової послідовності. Найпоширенішим алогізмом мови є плеоназм - це фігура, яка формується повторенням.

22. Типи навчальних видань: специфіка підготовчого та редакційного етапів роботи над ними.

Приступаючи до редагування навчальних видань, редакторові належить передусім розібратися в їх типології. М. Тимошик пропонує таку типологію навчальних видань: підручник (навч. видання із систематизованим викладом дисципліни, що відповідає навчальній програмі та офіційно затверджене як таке); навчальний посібник (своєрідний додаток до підручника, розширює, доповнює, поглиблює знання, передбачені програмою нормативного курсу). Підручники і посібники повинні отримати гриф Міністерства та допомогти легко засвоїти навчальну дисципліну, активізувати творчий потенціал, сприяти формуванню особистісних начал). наочний посібник; курс лекцій;практикум;збірник вправ або задач;хрестоматія;книга для читання(читанка).навчальна програма;методичні вказівки;методичні рекомендації.

Для навчальних видань характерні:

- послідовність і строга системність подачі матеріалу (від простого до складнішого);

- доступність викладу, зорієнтована на вікові особливості та освітній рівень читача;

- чітка і детальна структурованість усіх складових змістової частини;

- відповідність змісту та проблематики затвердженій програмі;

- відібраний і перевірений практикою фактичний матеріал;

- відсутність полеміки; наявність блоків для самостійних завдань, контрольних запитань, вправ;

- високо якісне поліграфічне виконання.

Методика підготовки до друку навчальних видань передбачає:

1.Структурування змістової частини (зміст і побудова підручника мають відповідати змісту програми). 2. Забезпечення належного навчально-методичного рівня тексту (працюючи над текстом, редактор повинен знати найважливіші завдання конкретного навчального видання – дати учневі чи студенту певну систему знань); 3. Забезпечення взаємозв’язку текстового та ілюстративного матеріалу (останні виконують наочну, доповню вальну, пояснювальну, виховну, естетичну).