22. Особливості логічного аналізу художнього тексту.

Аналіз літературного твору опосередковується розумінням специфіки художнього твору, його структури і безпосереднім естетичним сприйманням. Мета, дидактична спрямованість, педагогічні методи й аспекти (емоційний – специфіка сприймання матеріалу учнями; пізнавальний – міра науковості; пізнавальний – виховне значення) визначають види літературознавчого аналізу. Вміти аналізувати твір означає:- сприймати його не пасивно, а осмислено, активізуючи всі якості культурного читача; - глибоко проникати в тканину художнього твору; - розуміти його не на побутовому рівні, а в контексті світової літератури; - отримувати естетичну насолоду від твору як мистецтва слова.

В основу аналізу покладені наступні чинники:

- структура й елементи змістової організації твору; - структура й організація внутрішньої форми твору; - зовнішня форма твору; - тема, проблематика, фабула, характер, пафос, ідея, - система образів, сюжет; - художньо-мовленнєва організація твору, композиція.

Аналіз художнього твору передбачає розгляд його з різних позицій і аспектів: філософського, історичного, культурологічного, морального, етичного.

22. Інформація та способи поширення у світі (групи змі). Типи реципієнтів та авторів. Види видань. Загальна характеристика інформаційних норм редагування.

Мас-медіа — преса (газети, журнали, книги), радіо, телебачення, інтернет, кінематограф, звукозаписи та відеозаписи, відеотекст, телетекст, рекламні щити та панелі, домашні відеоцентри, що поєднують телевізійні, телефонні, комп'ютерні та інші лінії зв'язку. Всім цим засобам притаманні якості, що їх об'єднують — звернення до масової аудиторії, доступність багатьом людям, корпоративний зміст виробництва і розповсюдження інформації.

Інформація – це нові знання, які отримує споживач (суб’єкт) у результаті сприймання і переробки певних відомостей. Найважливішими, з практичної точки зору, властивостямиінформації є цінність, достовірність та актуальність.

Реципієнт – фізична особа, яка сприймає повідомлення. Типи реципієнтів: читачі, слухачі та глядачі.Автор– фізична особа, яка власною творчою працею підготувала повідомлення й зафіксувала його на носії інформації. Групи авторів:

1.За типом повідомлень: автори образних повідомлень (літератори, письменники-митці); автори понятійних повідомлень (письменники-науковці); автори образно-понятійних повідомлень.

2.За ступенем самостійності підготовки повідомлень: автори, які не вміють готувати повідомлення (некваліфіковані); автори, які вміють, але з певних причин не можуть готувати повідомлення (автори-громадські діячі); автори, які вміють і готують повідомлення (самостійні автори).

3.За досвідом підготовки повідомлень: автори-початківці; автори-ветерани.

4.За майстерністю подання інформації: автори-професіонали; автори-майстри; автори-ремісники.

5.За обсягом тезаурусів (обсяг тезауруса в основному залежить від освітнього рівня автора; чим більший тезаурус, тим більшу кількість тем він може розкрити).

Видання – окреме самостійне повідомлення чи їх множина, які ЗМІ: відредагували, сконструювали й зафіксували методами друкування, тиснення на папері чи копіювання на електронні чи цифрові носії інформації; доповнили передбаченими юридичними нормами вихідними відомостями; призначили для розповсюдження або вже опублікували / оприлюднили.

Основні види видань: За носієм інформації та матеріалом, на якому її відтворюють:

паперові; електронні.за формою інформації:знакові (текстові, нотні); графічні (ілюстрацій ні, картографічні); відео; аудіальні; комбіновані (комбінації знакових, графічних, аудіальним, відео).За повторюваністю:

одноразові( книжкові видання); багаторазові (періодичні й неперіодичні);За періодичністю:періодичні: журнальні та газетні видання; неперіодичні: книги.За конструкційними особливостями матеріальної будови (паперові видання):

аркушеві (не сфальцьовані аркуші); газетні (сфальцьовані аркуші); книжно-журнальні (зшити чи склеєні зошити).За обсягом (паперові видання):

листівки (2 або 4 с.); брошури (від 5 до 48 с.); книги (від 48 с.).За місцем розташування інформації:на компакт-дисках (знакові, графічні, аудіальні, аудіовізуальні, комбіновані); на сайтах інтернету (інтернет-видання: книжкові видання, періодичні видання).

Інформаційні норми ред

Щодо цих норм основне завдання редагування полягає в тому, щоб: а) повідомити

реципієнтам лише нову для них інформацію; б) привести кількість інформації, поданої в повідомленні автором, у відповідність із можливістю реципієнтів її сприйняти; в) повідомити реципієнтам лише цінну для них інформацію; г) скомпресувати інформацію повідомлення.

1. Вимірювання та оцінювання кількості інформації. 2. Тезаурус як модель банку інформації реципієнтів. 3. Кількісне оцілювання інформації. 4. Оцінювання новизни інформації.5. Цінність інформації.