22. Поняття про стилістичний алогізм. Різновиди стилістичних алогізмів.

В лексичній і синтаксичній стилістиці алогізм - це стилістичний прийом, навмисне порушення логічних зв’язків в літературному творі з метою підкреслити внутрішнє протиріччя даного положення (драматичного або комічного).

В літературних творах, так само як і в реальному житті, алогізм має двосторонній характер: люди або стверджують щось несумісне з вимогами логіки, або діють неправильно. Нас цікавить перший випадок, адже саме в ньому ми стикаємося з нестандартним ходом думок, який проявляється в словах персонажів твору, і ці слова спричиняють утворення комічного ефекту.

Електронний словник логіки пропонує наступне трактування: «…хід думок, який порушує будь-які закони і правила логіки і тому завжди містить логічну помилку». Крім цього, слід відзначити, що в філософії під алогізмом розуміють не лише логічну помилку, а й заперечення логічного мислення і логіки як засобу досягнення істини. Алогізм тісно пов'язаний з абсурдом і нонсенсом.

У книзі В. Проппа «Проблеми комізму і сміху» зазначається, що алогізми бувають двох видів: явні та приховані. Це утруднює виділення алогізму як стилістичного прийому, оскільки він може бути прихованим під формальною правильністю. В разі, якщо ми стикаємося з явним алогізмом, він комічний сам по собі для тих, хто є свідком його прояву. В другому випадку не обійтися без викриття, і комічний ефект наступає лише в випадку переосмислення всієї ситуації. мислення дітей побудоване на аналогії. Алогізм часто застосовують з установкою на гротеск, іронію, ірраціональне. Визначають наступні механізми утворення алогізму:

-невідповідність синтаксичної і смислової структури мови;

-порушення логічного зв’язку (логічний розрив) між мовними зворотами, фразами, репліками, окремими частинами діалогу;

-протиставлення предметів та властивостей, які не містять у собі нічого протилежного, або протиставлення предметів і властивостей, які позбавлені будь-якої схожості;

-неправильний абсурдний умовивід;

-напрям розмови за випадковими асоціаціями;

-руйнування причинних зв’язків;

-беззмістовне чи несуттєве висловлювання.

Можна виокремити кілька підвидів алогізмів. Перший – це алогічні відповіді на питання, які утворюються внаслідок руйнування причинних зв’язків між окремими репліками. До другого підвиду відносимо алогічні пояснення, які, як правило, супроводжуються утворенням абсурдного.

Отже, синтаксичні чи смислові порушення в структурі мови літературного твору, протиріччя предмета і події з нашими звичними уявленнями, співставлення суперечливих понять та інші порушення логічного перебігу подій у художньому творі, ініційовані задля створення певного стилістичного та смислового ефекту, ми відносимо до алогізмів.

22. Телевізійні повідомлення. Специфіка знімального, монтувального, підсумкового етапів.

Телевізійне повідомлення – це вид інформації у ЗМІ, яка передається аудіо-зоровим шляхом.

Знімальний етап. Знімання здійснюють або в стаціонарних (у студії), або у виїзних (за місцем перебування “героїв”) умовах. Організацією сцен та їх зніманням керує режисер. Тому основне завдання редактора на цьому етапі – по-перше, виявити й усунути режисерські помилки, а, по-друге, допомогти режисерові вдосконалити зйомки сюжетів. Крім того, редактор має виявити помилки звукозапису (звукорежисерські) та знімальні (операторські).Після завершення зйомок редактор за участю відеоінженера і за допомогою відео редактора виконує редагування робочого матеріалу. Аудіозапис. На телебаченні виділяють текстові, музичні та шумові аудіозаписи.

Монтувальний етап. Основні завдання цього етапу полягають у тому, щоби, по-перше, відібрати серед знятих фрагментів кращі, а, по-друге, зробити з відібраних ефектний монтаж. Монтаж, загалом, належить до завдань режисера. Особливо редакторові необхідно сприяти створенню засобами монтажу в глядача позитивного образу ведучого. Для цього редакторові слід виправляти недоліки, якщо під час запису ведучий їх допустив. Після завершення відеомонтажу виділяють і фіксують усі ті епізоди, які вимагають озвучування.

Озвучувальний етап. На цьому етапі відбувається озвучування залишку несинхронних сюжетів, а також того, що не вдалось озвучити на попередніх етапах.

Після завершення озвучування редактор разом зі звукорежисером повинен повторно проконтролювати, щоби характеристики звуку голосів дикторів, героїв, музики, шумів, зокрема сила звуку, упродовж усієї предачі були однаковими.

Після завершення озвучування редакторові потрібно проглянути всю змонтовану передачу від початку до кінця ще раз.

Передавальний етап. На цьому етапі роль редактора зводиться до мінімуму, оскільки записані передачі вже відредаговано, а для передач, що йтимуть у прямому ефірі, на репетиціях усі зауваження вже зроблено. На прямих ефірах редактор може здійснювати редагування лише за кадром (підказки ведучим “у вухо”, спілкування з учасниками передачі мовою жестів, допомога режисерові при відборі кращих епізодів тощо).

Підсумковий етап. Редактор має проконтролювати, щоби критикованим особам й організаціям було надано право на відповідь у тій самійпередачі в той самий час, коли вона була трансльована в ефір.Після транслювання передач, що йшлив прямому ефірі, редактор повинен проглянути передачу від початку докінця і проаналізувати.

Редакторові треба відчувати, коли передача себе вичерпала і її необхідно закривати, хоча в принципі вона могла б ще йти в ефірі й кілька місяців.

Оскільки в складі телепередач наявні одночасно чотири види інформації, то норми їх редагування досліджено значно менше, ніж норми опрацювання друкованих ЗМІ та радіопередач.