22. Едитологія як інформологічна наука. Аспекти редагування (нормативне, загальне, творче, спеціальне).

Едитологія – це прикладна суспільна інформологічна наука, яка досліджує методологічні засади готування в ЗМІ повідомлень (видавничого процесу).

За масштабами описуваного світу науки класифікують на ті, що описують мегасвіт(космос), макросвіт(оточуючий людину світ), мікросвіт(світ елементарних часток). Едитологія займає місце серед тих наук, що описують макросвіт. Едитологія розташована на перетині інформологічних та суспільних наук: 1.Лінгвістика, 2.Літературознавство, 3.юриспруденція, 4.етика і естетика, 5.логіка, 6.психологія, 7.поліграфія, 8.кібернетика.

Об'єктом дослідження едитології є видавничий процес, а предметом—методологічні

засади (аксіоми, закони, закономірності, посіулати, методи, методики, норми, творчі

процеси) цього видавничого процесу. Метою едитології є вироблення науково обґрунтованих рекомендацій працівникам ЗМІ для суспільно ефективного опрацювання повідомлень.

Теорія редагування — це складова частина едитології, що досліджує методологічні засади безпосереднього готування повідомлень до публікування (редагування).

Теорія видавничої діяльності — це складова частина едитології, яка досліджує методологічні засади процесів, що опосередковано пов'язані з готуванням повідомлень

до публікування. Під час виконання таких процесів не вносять змін безпосередньо в текст, а лише готують рекомендації для їх внесення шляхом редагування.

Загальне(універсальне) редагування передбачає цілісну систему роботи редактора над оригіналом, яка забезпечує його довершеність за змістом, формою і зручністю для користування читачем. Основними складовими є: 1)усунення логічних помилок; 2)перевірка фактичної достовірності матеріалу за допомогою довідкової, енциклопедичної та словникової літератури, редагування тематики композиції, авторської позиції, розстановки політичних акцентів.

Спеціальне редагування можна поділити на підвиди:1)літературне редагування; 2)наукове редагування; 3)художньо технічне редагування. Головною метою літературного редагування є аналіз, оцінка і виправлення мовностилістичної структури твору. Йдеться передусім про вдосконалення мови і стилю оригіналу, уникнення граматичних, синтаксичних і стилістичних помилок. Основне завдання наукового редагування – аналіз, оцінка твору і виправлення неточностей з наукового погляду. Процес художнього редагування передбачає: замовлення художнього оформлення видання; оцінку ескізів і пробних відбитків та елементів художнього оформлення обкладинки, а також змістову відповідність видання художньому та поліграфічному оформленню. Технічне редагування передбачає детальне втілення в матеріалі художнього і графічного задуму видання. Воно включає: технічні параметри складання й верстки, шрифтову палітру складання, величину та гарнітуру шрифтів, відступи, спуски, підверстки.

Нормативне – приведення повідомлення доусіх необхідних норм: лінгвістичних, риторичних, видавничих. Робота редактора полягає у знанні цих норм. Основні процедури: 1)контроль за грамотністю, 2)стеження за логічністю, зрозумілістю, 3)перевірка правильності імен, цитат, рубрик,4)укладання біографічних довідок, редакційних приміток та анотацій,5)шрифтова розмітка. Норми редагування різні залежно від галузі і її призначення. Галузі: художня література, публіцистика, ділові папери, наукові видання, науково-популярні і популярні видання, інформаційні видання, виробничі, навчальна література, довідкові видання, рекламні видання, дитячі видання.

"Творче редагування" — це навчальна дисципліна, яка досліджує творчі процеси оптимізації повідомлень під час їх готування до публікування.

Виділення творчого редагування поки що не є загальноприйнятим, проте, на нашу думку, вкрай потрібне. Адже це — піднесення повідомлення до якісно вищого рівня.

Власне кажучи, творче редагування — це додавання до повідомлення чогось нового, усунення зайвого або модифікація наявного. Врешті, творче редагування полягає у вдосконаленні повідомлення і спрямоване на те, щоби підвищити його економічну й соціальну ефективність. Творче редагування виходить за межі усунення відхилень від

встановлених суспільством норм.