22. Типологія художніх видань та специфіка роботи редакторами над їхнім упорядкуванням.

Типологія художніх творів та їх видань

Будь-який літературно-художній твір має свої жанрові особливості. В літературознавстві прийнято розділяти такітвори за родами — епос, лірика, драма. Кожному з цих родів властиві свої жанри. Жанроутворювальний ряд в епосі, де довколишня дійсність подається в розповідному ключі, складають епопея, роман, повість, оповідання, новела, казка, байка, легенда. Рід лірики, в основі якого — особистісні переживання й відчуття героя, представляють ліричний вірш, пісня, елегія,

епіграма, епітафія. Драма, де житейські колізії й динамізм авторського задуму показані в основному через діалоги, представлена такими жанрами, як трагедія, комедія, драма, водевіль, фарс.

Крім цього, редакторові слід пам'ятати й про численні різновиди того чи іншого жанру, які постійно виникали і виникають із розвитком літературного процесу. Для

прикладу варто перелічити лише різновиди нинішнього роману: автобіографічний, біографічний, бульварний, детективний, історичний, науково-фантастичний, пригодницький, психологічний, соціально-побутовий, роман-епопея, роман-притча тощо.

Досі йшлося про жанрову типологію. Але слід пам'ятати ще й про типологію видавничу. В основі визначення різних типів видань проглядаються два критерії: склад тексту і цільове призначення.

За складом тексту видання художньої літератури можна поділити на:

• моновидання (в основі — окремий твір конкретного автора); • збірники (альманахи, антології); • літературно-художні журнали; • вибрані твори (в одному чи двох томах);

• зібрання творів (у багатьох томах).

Кожний тип вимагатиме творення своєї структури і відповідно вироблення певних критеріїв відбору творів. Досвідчений редактор відразу помітить чужорідні або

недоречні твори у виданні, структура якого формується. Так, в альманасі таким може бути... твір письменника-класика. Чому? Бо до подібного типу видання, як правило, вміщуються нові твори сучасних авторів. Антологія ж покликана показати все краще, що характеризує, скажімо, красне письменство певного регіону, конкретного історичного періоду, літературного напрямку чи конкретну національну літературу. Тому для цього виду видання мають бути вироблені свої критерії оцінки й редакторського аналізу. І, нарешті, цільове призначення. Тут існує поділ на такі

типи видання: • масове; • науково-популярне; • наукове.

Кожний із названих типів спонукатиме редактора до творення певних структурних варіантів. Для прикладу, у масовому виданні, яке призначене для читання як способу проведення вільного часу, доречно буде вмістити лише невелику передмову та ще словник малозрозумілих слів.

У науковому ж виданні, яке читатимуть здебільшого фахівці і спеціалісти, не обійтися без наукових приміток, коментарів, розгорнутої передмови або післямови.

Редагування творів класичної літератури

Принциповими тут є кілька позицій: 1. З'ясування джерел текстів. 2. Вироблення прийнятної орфографії та пунктуації текстів.

Щодо джерел тексту. Готуючи до друку твори класичної літератури, солідний видавець завжди прагне взяти в основу такі тексти, які не викликають сумнівів з приводу їх автентичності, попередніх цензурних втручань, механічних скорочень чи й свідомих спотворень тексту попередніми видавцями — здебільшого це робилося з ідеологічних причин.

Орфографія та пунктуація текстів. Ця проблема набула особливої гостроти для українського книговидання на початку 90-х років минулого століття, коли видавництва різних форм власності навперебій стали продукувати твори десятків раніше заборонених тоталітарним режимом українських авторів.

У цій ситуації правильно робили ті редактори, які приводили текст таких книг у відповідність із сучасним правописом, одночасно зберігаючи лексичні, морфологічні та фонетичні особливості мови автора. Беззастережному виправленню слід піддавати друкарські помилки. У випадках різночитання, строкатості, різнобою лексичних форм

перевага, безумовно, має надаватися літературній нормі. Якщо видання не академічне, а розраховане на масову аудиторію, важливо уникати правописних анахронізмів.

Узгоджуючи із сучасними правописними нормами пунктуацію книги, редактор, однак, має подбати про збереження індивідуального характеру авторського синтаксису.

Редагування творів сучасних письменників

У цьому блоці видань завдання редактора може виявитися дещо простішим. Надто ж тоді, коли автор наполягає практично не втручатися в текст. Із ствердженням ринкових

засад у розвитку сучасної видавничої справи, коли менш талановиті, але амбітні і "пробивні" щодо фінансового забезпечення видання автори дедалі частіше стали з'являтися у видавництвах, це явище набуває загрозливого характеру. У таких випадках, остерігаючись втратити вигідного з фінансової точки зору замовника і з метою убезпечення своєї доброї репутації, видавництво пропонує такому авторові компроміс: на звороті титульної сторінки проставляє фразу "Видається в авторській редакції".