- •1. Вправа на розвиток м'язового тонусу.
- •2. Вправа на розвиток мімічних м'язів обличчя.
- •3. Вправа на розвиток слухової уваги.
- •1. Гра: «Гриб, дерево, купина».
- •2. Вправа на координацію слова і рухи
- •3. Фонетична гімнастика
- •9. Рухлива гра «Зберемо листочки в кошики»
- •10. Підсумок заняття.
- •50. Конспект заняття на тему «Весна. Перелітні птахи»
- •Лексична тема "Фрукти"
- •Виготовлення декорацій.
- •Д.Г. «Хто як пересувається»
- •Вправа «Звукові намистинки»
- •Драматизація казки «Чарівне дзеркальце» Казка «Чарівне дзеркальце»
- •5. Етюд «Покажи мімікою»
5. Етюд «Покажи мімікою»
(Під ялинкою також знаходимо конверт, в якому знаходяться портрети ведмежат з різним настроєм.)
- Діти, погляньте, що це? (портрети ведмежат)
- Але настрій у них різний. Давайте спробуємо передати їх настрій мімікою, дивлячись в дзеркало.
Логопед: - Ви у мене всі сьогодні молодці! Цей реквізит ми залишимо в нашому театрі і будемо ним користуватися.
А яка ж пригода трапилась з нашими звірами далі?
Зараз прошу акторів підготуватись до вистави «Колобок», а глядачів - зайняти місця для глядачів згідно куплених квитків. (Дзвоню 3 рази в дзвоник).
52.
У дітей з ускладненим видом загального недорозвитку мовлення може спостерігатися гіподинамічний синдром — слабка стимуляція активності головного мозку внаслідок пошкодження підкоркових структур головного мозку. Ознакою гіподинамічного синдрому є слабкі, в’ялі, гіпотонічні м’язи. Тому дитина малорухлива, часто має надлишкову вагу, незграбна, з недостатньо координованими рухами; руки рухаються ніби самі по собі, а під час ходіння нерухомо звисають уздовж тулуба, здається, ніби вони заважають дитині. Такий малюк уникає гри з дітьми, що пов’язано з незграбністю, неповороткістю. Про таких дітей кажуть, що вони «сплять на ходу», їх важко чимось зацікавити, спонукати щось робити, мисленнєві процеси сповільнені, їм важко вивчити вірш, запам’ятати казку. У роботі з дітьми, що потребують корекції порушень мовлення, слід брати до уваги, що будь-яке мовленнєве відхилення від норми може призвести до шкільної неуспішності, порушень у поведінці, проблем у спілкуванні як з однолітками, так і дорослими. Такі діти після ретельного обстеження спеціалістами мають одержувати відповідну психолого-педагогічну і (або) медичну допомогу, потребують індивідуального підходу у процесі навчання і виховання.
Зміст психолого-педагогічного обстеження.
Комплексне обстеження дитини включає аналіз документації, бесіди з батьками та дитиною, спостереження за діяльністю, використання спеціальних методик психологічного обстеження. Приміщення повинно бути тихим, ізольованим від сторонніх шумів.
Необхідну документацію комісія вивчає попередньо. Розглядаються: виписка з історії розвитку дитини, діагнози та висновки спеціалістів, первинні аудіограми та ін. Вивчається інформація про фізичний і моторний розвиток, особливості формування мовлення, про способи спілкування з дитиною, використання слухових апаратів, організацію загальнорозвиваючої та корекційної роботи в сім’ї.
До змісту безпосереднього психолого-педагогічного обстеження дитини входять наступні розділи:
- спостереження за діяльністю дитини (грою, малюванням);
- обстеження розумового розвитку;
- перевірка стану слуху;
- перевірка стану мовлення;
- спостереження за поведінкою, виявлення особистісних особливостей.
