- •1. Теоретична частина
- •1.1 Процес підготовки виробництва. Технічна підготовка
- •1.2 Конструкторська підготовка виробництва
- •1.3 Експериментальний цех швейного виробництва
- •1.4 Технічна підготовка проектованого виробу
- •Опис зовнішнього вигляду
- •2. Практична частина
- •2.1. Розрахунок собівартості та ціни виробу
- •2.2 Економічне обґрунтування конкурентоспроможності запроектованого виробу
- •Висновки
- •Список використаної літератури:
1.2 Конструкторська підготовка виробництва
Конструкторська підготовка виробництва – це сукупність взаємопов’язаних процесів по створенню нових і вдосконаленню діючих конструкцій виробів.
Основним завданням проектно-конструкторської підготовки виробництва є створення комплекту документації для виготовлення й випробування макетів, дослідних зразків (дослідної партії), встановлювальної серії і документації для сталого серійного або масового виробництва нових виробів з використанням результатів прикладних науково-дослідних робіт відповідно до вимог технічного завдання.
Конструкторська підготовка, зокрема на швейних підприємствах включає в себе створення нових конструкцій одягу, виходячи з даних, одержаних шляхом творчого пошуку під час створення ескізів моделей та формулювання усієї технічної та конструкторської документації.
Технічна документація на продукцію – сукупність документів, необхідна і достатня для використання на кожній стадії життєвого циклу продукції. До неї належать конструкторська, технічна і проектна документація.
Конструкторська документація — сукупність конструкторських документів, що містять дані про розробки, виготовлення, контроль, приймання, експлуатацію та ремонт виробу.
Зміст і порядок виконання робіт на цій стадії регламентуються
державним стандартом (ДСТ). ДСТ визначає такі стадії конструкторської підготовки виробництва , як технічне завдання, технічна пропозиція, ескізний, технічний та робочий проекти.
Технічне завдання є вихідним документом, на основі якого здійснюється вся робота з проектування нового виробу. У технічному завданні визначається призначення майбутнього виробу, ретельно
описуються його технічні й експлуатаційні параметри. У ньому також містяться відомості про характер виробництва, умови транспортування, зберігання і ремонту; рекомендації з виконання необхідних стадій розробки конструкторської документації та її складові; техніко-економічного обґрунтування й інші вимоги.
Технічна пропозиція розробляється в тому разі, якщо технічне завдання розробнику нового виробу видано замовником. Технічна пропозиція містить ретельний аналіз технічного завдання і техніко-економічне обґрунтування можливих технічних рішень під час проектування виробу, порівняльну оцінку з урахуванням експлуатаційних особливостей проектованого й наявного виробу подібного типу, а також аналіз патентних матеріалів.
Після узгодження і затвердження технічна пропозиція є підставою для розробки ескізного проекту. Останній розробляється в тому разі, якщо це передбачено технічним завданням або технічною пропозицією.
Ескізний проект складається з графічної частини і пояснювальної записки. Проект конструктивне оформлення майбутньої конструкції виробу. На цій стадії розробляється документація для виготовлення макетів, в експериментальному цеху здійснюється їхнє виготовлення й випробування, після чого корегується конструкторська документація. Друга частина ескізного проекту містить розрахунок основних параметрів конструкції, опис експлуатаційних особливостей і зразковий графік робіт з технічної
підготовки виробництва.
В подальшому, на основі затвердженого ескізного проекту розробляється технічний проект, що передбачає виконання графічної та
розрахункової частин, а також уточнення техніко-економічних показників створюваного виробу. Він складається із сукупності конструкторських документів, які містять остаточні технічні рішення, що дають повне уявлення
про розроблюваний виріб і вихідні дані для розробки робочої документації.
Робочий проект є подальшим розвитком і конкретизацією технічного проекту. Перший рівень робочого проектування виконується у три, а іноді й у п’ять етапів. На першому етапі розробляють конструкторську документацію для виготовлення дослідної партії.
На другому етапі здійснюють виготовлення і випробування дослідної партії в експериментальному цеху.
Третій етап полягає у коригуванні технічної документації за результатами експериментальних випробувань дослідних зразків.
Такий, на перший погляд, громіздкий порядок здійснення конструкторської підготовки виробництва в масовому або крупносерійному виробництві дає великий економічний ефект. За рахунок ретельного відпрацьовування конструкції виробу і його окремих частин забезпе- чуються максимальна технологічність у виробництві, надійність і ремонтопридатність в експлуатації.
Найважливішою особливістю сучасної організації конструкторської підготовки виробництва є широке використання стандартизації, що дає змогу уникнути необґрунтованого різноманіття конструкціях виробів та їх технологічних процесах. В умовах великого виробітку продукції важливою є своєчасність її створення, на що безпосередньо впливає термін виконання кожного виробничого етапу.
За визначенням, прийнятим Міжнародною організацією із стандартизації (ІSО), «стандартизація — це встановлення і застосування
правил з метою впорядкування діяльності у певній галузі на користь та за участю всіх зацікавлених сторін, зокрема, для досягнення загальної оптимальної економії при дотриманні умов експлуатації і вимог безпеки».
Стандартизація спрямована на підвищення технічного рівня, якості та економічності продукції, інтенсифікацію суспільного виробництва та
підвищення його ефективності, встановлення раціональної номенклатури продукції, ощадливе використання матеріальних і трудових ресурсів. Стандартизація обмежує число різновидів у конструкціях, розмірах, зростах. Без широкої стандартизації не можливий перехід до потокового і автоматизованого виробництва.
Конструкторська уніфікація – це комплекс заходів, що забезпечують усунення необґрунтованого різноманіття виробів одного призначення, приведення до можливої однаковості способів їх виготовлення. Уніфікація є базою створення виробів шляхом їхнього компонування з обмеженої кількості уніфікованих елементів.
Економічна ефективність уніфікації проявляється в усіх сферах: при проектуванні скорочується цикл розробки і витрати на освоєння нової продукції, у виробництві знижується собівартість продукції, оскільки зростають обсяг виробництва однотипної продукції, продуктивність праці, фондовіддача, госпрозрахунковий прибуток підприємства, знижуються експлуатаційні випрати загалом.
Можливо, такі заходи зменшують різноманіття, а також складність моделей, проте вони значно спрощують процес конструкторської підготовки швейного виробництва, а як наслідок – процес створення конструкторської документації.
