1.2 Конструкторська підготовка виробництва

Конструкторська підготовка виробництва – це сукупність взаємопов’язаних процесів по створенню нових і вдосконаленню діючих конструкцій виробів.

Основним завданням проектно-конструкторської підготовки виробництва є створення комплекту документації для виготовлення й випробування макетів, дослідних зразків (дослідної партії), встановлювальної серії і документації для сталого серійного або масового виробництва нових виробів з використанням результатів прикладних науково-дослідних робіт відповідно до вимог технічного завдання.

Конструкторська підготовка, зокрема на швейних підприємствах включає в себе створення нових конструкцій одягу, виходячи з даних, одержаних шляхом творчого пошуку під час створення ескізів моделей та формулювання усієї технічної та конструкторської документації.

Технічна документація на продукцію – сукупність документів, необхідна і достатня для використання на кожній стадії життєвого циклу продукції. До неї належать конструкторська, технічна і проектна документація.

Конструкторська документація — сукупність конструкторських документів, що містять дані про розробки, виготовлення, контроль, приймання, експлуатацію та ремонт виробу.

Зміст і порядок виконання робіт на цій стадії регламентуються

державним стандартом (ДСТ). ДСТ визначає такі стадії конструкторської підготовки виробництва , як технічне завдання, технічна пропозиція, ескізний, технічний та робочий проекти.

Технічне завдання є вихідним документом, на основі якого здійснюється вся робота з проектування нового виробу. У технічному завданні визначається призначення майбутнього виробу, ретельно

описуються його технічні й експлуатаційні параметри. У ньому також містяться відомості про характер виробництва, умови транспортування, зберігання і ремонту; рекомендації з виконання необхідних стадій розробки конструкторської документації та її складові; техніко-економічного обґрунтування й інші вимоги.

Технічна пропозиція розробляється в тому разі, якщо технічне завдання розробнику нового виробу видано замовником. Технічна пропозиція містить ретельний аналіз технічного завдання і техніко-економічне обґрунтування можливих технічних рішень під час проектування виробу, порівняльну оцінку з урахуванням експлуатаційних особливостей проектованого й наявного виробу подібного типу, а також аналіз патентних матеріалів.

Після узгодження і затвердження технічна пропозиція є підставою для розробки ескізного проекту. Останній розробляється в тому разі, якщо це передбачено технічним завданням або технічною пропозицією.

Ескізний проект складається з графічної частини і пояснювальної записки. Проект конструктивне оформлення майбутньої конструкції виробу. На цій стадії розробляється документація для виготовлення макетів, в експериментальному цеху здійснюється їхнє виготовлення й випробування, після чого корегується конструкторська документація. Друга частина ескізного проекту містить розрахунок основних параметрів конструкції, опис експлуатаційних особливостей і зразковий графік робіт з технічної

підготовки виробництва.

В подальшому, на основі затвердженого ескізного проекту розробляється технічний проект, що передбачає виконання графічної та

розрахункової частин, а також уточнення техніко-економічних показників створюваного виробу. Він складається із сукупності конструкторських документів, які містять остаточні технічні рішення, що дають повне уявлення

про розроблюваний виріб і вихідні дані для розробки робочої документації.

Робочий проект є подальшим розвитком і конкретизацією технічного проекту. Перший рівень робочого проектування виконується у три, а іноді й у п’ять етапів. На першому етапі розробляють конструкторську документацію для виготовлення дослідної партії.

На другому етапі здійснюють виготовлення і випробування дослідної партії в експериментальному цеху.

Третій етап полягає у коригуванні технічної документації за результатами експериментальних випробувань дослідних зразків.

Такий, на перший погляд, громіздкий порядок здійснення конструкторської підготовки виробництва в масовому або крупносерійному виробництві дає великий економічний ефект. За рахунок ретельного відпрацьовування конструкції виробу і його окремих частин забезпе- чуються максимальна технологічність у виробництві, надійність і ремонтопридатність в експлуатації.

Найважливішою особливістю сучасної організації конструк­торської підготовки виробництва є широке використання стандарти­зації, що дає змогу уникнути необґрунтованого різноманіття конструкціях виробів та їх технологічних процесах. В умовах великого виробітку продукції важливою є своєчасність її створення, на що безпосередньо впливає термін виконання кожного виробничого етапу.

За визначенням, прийнятим Міжнародною організацією із стандартизації (ІSО), «стандартизація — це встановлення і застосування

правил з метою впорядкування діяльності у певній галузі на користь та за участю всіх зацікавлених сторін, зокрема, для досягнення загальної оптимальної економії при дотриманні умов експлуатації і вимог безпеки».

Стандартизація спрямована на підвищення технічного рівня, якості та економічності продукції, інтенсифікацію суспільного виробництва та

підвищення його ефективності, встановлення раціональної номенклатури продукції, ощадливе використання матеріальних і трудових ресурсів. Стандартизація обмежує число різновидів у конструкціях, роз­мірах, зростах. Без широкої стандартизації не можливий перехід до потокового і авто­матизованого виробництва.

Конструкторська уніфікація – це комплекс заходів, що забез­печують усунення необґрунтованого різноманіття виробів одного при­значення, приведення до мож­ливої однаковості способів їх виготовлення. Уніфікація є базою створення виробів шляхом їхнього компонування з обмеженої кількості уніфікованих еле­ментів.

Економічна ефективність уніфікації проявляється в усіх сферах: при проектуванні скорочується цикл розробки і витрати на освоєння нової продукції, у виробництві знижується собівартість продукції, оскільки зростають обсяг виробництва однотипної продукції, продуктивність праці, фондовіддача, госпрозрахунковий прибуток підприємства, знижуються експлуатаційні випрати загалом.

Можливо, такі заходи зменшують різноманіття, а також складність моделей, проте вони значно спрощують процес конструкторської підготовки швейного виробництва, а як наслідок – процес створення конструкторської документації.