1.3. Резервна потужність підприємства
Виробнича потужність визначається по потужності провідних цехів, агрегатів або ділянок. Під провідними цехами, ділянками або агрегатами розуміються ті з них, де виконуються основні й найбільш масові технологічні операції по виготовленню готової (основної) продукції й у які зосереджена переважна частина встаткування. У чорній металургії - це доменні, мартенівські, сталеплавильні цехи або печі, у кольоровій - електролізні ванни, у текстильній - прядильне й ткацьке виробництво, на машинобудівних заводах - механічні й складальні цехи.
При розрахунку виробничої потужності підприємства на початок планового року повинно враховуватися все встановлене встаткування незалежно від його стану (діє або не діє внаслідок його несправності, перебуває в ремонті, налагодженні, у резерві, на реконструкції або на консервації, простоює внаслідок відсутності сировини, матеріалів, енергії, а також монтуємого, якщо уведення в експлуатацію передбачене у плані й т.п.). Резервне встаткування, призначене для заміни ремонтуємого, при розрахунку потужності не враховується.
При уведенні нових потужностей за планами капітального будівництва і їхнього освоєння передбачається, що їхня експлуатація починається в наступному кварталі після здачі.
Для розрахунку виробничої потужності використаються наступні вихідні дані:
перелік виробничого встаткування і його кількість по видах;
режими використання встаткування й використання площ;
прогресивні норми продуктивності встаткування й трудомісткості виробів;
кваліфікація робітників;
намічувані номенклатура й асортименти продукції, що безпосередньо впливають на трудомісткість продукції при даному складі встаткування.
Якщо відомо продуктивність устаткування, то виробнича потужність визначається, як добуток паспортної продуктивності встаткування в одиницю часу й планового фонду часу його роботи (Теф):
М = Теф · а · Н, (1.2)
де Теф - ефективний фонд роботи одиниці встаткування, година;
а - кількість однотипних апаратів, машин, агрегатів, установлених у відділенні (ділянці, цеху);
Н - годинна норма продуктивності одиниці встаткування по паспорті заводу-виготовлювача, виражена в кінцевому продукті (т/година, м3/година, м2/година й ін.).
Якщо відомо, що фактично з устаткування знімається продукції більше, чим визначено паспортом, то використати в розрахунку потужності потрібно технічно обґрунтовану норму продуктивності, обумовлену виробничниками.
Ефективний фонд робочого часу встаткування визначається залежно від режиму роботи ділянки (відділення, цеху).
Якщо виробництво працює в безперервному режимі (цілодобово, без зупинок у святкові й вихідні дні), то ефективний фонд розраховується в такий спосіб:
Тнеф = Ткав * ТППР - Ттехн, (1.3)
де: Ткав - календарний фонд (тривалість року, 365 днів або 8760 годин.); ТППР - час простоїв у планово-попереджувальних ремонтах, у годинах; Ттехн - час простоїв устаткування по технологічних причинах (завантаження, вивантаження, чищення, промивання, продувка й т.д.) у годину.
В умовах безперервного виробничого процесу максимально можливий фонд часу роботи встаткування дорівнює добутку календарних днів і 24 ч у добі. У перериваному виробництві розраховують розташовуваний фонд часу встаткування (у практиці його називають номінальним). Пояснимо, що розуміється під розташовуваним фондом часу встаткування.
На кожному підприємстві діє певний режим роботи (число робочих і вихідних днів, число змін і їхня тривалість). Тому не весь календарний фонд може бути використаний для цілей виробництва. Якщо з календарного фонду часу виключити частину робочого часу між змінами й час неробочих днів, то вийде режимний фонд часу.
Наприклад, для одного верстата календарний фонд часу за рік дорівнює: 24 · 365 = 8760 станко - часів.
Для сукупності верстатів фонд часу (календарний, режимний) дорівнює добутку фонду часу одного верстата на число верстатів. Розташовуваний фонд одержують виключенням з режимного фонду витрат часу на плановий ремонт і часу на знаходження встаткування в резерві.
ТППР - визначається за графіком планово попереджувальних ремонтів підприємства, формованого службою головного механіка. При відсутності графіка величину простоїв можна розрахувати, використовуючи ремонтні нормативи, застосовувані в галузевій практиці;
Ттехн - визначаються по даним технологічних регламентів виробництва, у яких указуються види простоїв, їхня тривалість і циклічність.
У періодичних виробництвах і в безперервних виробництвах з періодично працюючим устаткуванням потужність визначається по формулі:
, (1.4)
де Теф - ефективний фонд часу роботи одиниці встаткування, година;
Тц - час виробничого циклу роботи встаткування, година;
Зс - обсяг завантаження сировини на один цикл;
brn – вихід готової продукції з одиниці сировини;
а - кількість однотипних апаратів, машин, агрегатів, установлених у відділенні (цеху).
В
умовах багатономенклатурного виробництва
виробнича потужність визначається, як
частка від розподілу фонду часу роботи
встаткування на трудомісткість комплекту
виробів (деталей), що виготовляють на
даному встаткуванні:
(1.5)
де- /трудомісткість комплекту виробів, що включають - видів.
В
хідна
й вихідна виробнича потужність
обчислюються щорічно за даними галузевої
статистики, як зовнішня конкурентна
характеристика встаткування. Для
визначення відповідності виробничої
програми наявної потужності обчислюється
середньорічна виробнича потужність
підприємства (Мсг). При рівномірному
нарощуванні потужності протягом року
її середньорічна величина визначається,
як напівсума вхідної (Мвх) і вихідний
(Мвих) потужності:
У деяких випадках середньорічна потужність (Мсг) з урахуванням введення нового обладнання й висновку застарілого обчислюється так:
(1.6)
де Мнг - потужність на початок року; Мвв - нові потужності, що вводять; Твв - число місяців роботи потужностей, що вводять; Мвив - потужності виведені; Мо - збільшення потужності за рахунок оргтех міроприятій; Твив - число місяців, коли виведені потужності не будуть працювати; Те - число місяців роботи після впровадження заходу;
12 - число місяців.
Наявність резервної виробничої потужності обумовлена необхідністю періодичної зупинки частини встаткування для виконання ремонтних і регламентних (профілактичних) робіт, а також для регулювання обсягу виробництва продукції. Найбільш оптимальні навантаження встаткування, як правило, перебувають у діапазоні 80-90% від їхніх максимальних значень.
Загальна формула розрахунку виробничої потужності (М):
М = а * (Т - Те) * b, (1.7)
де : а - кількість однорідних апаратів (машин); Т - календарний час, година; Те - регламентовані зупинки одного апарата (машини), година;
b - продуктивність одного апарата (машини) у годину.
Кількість апарато- і машино-часів Тмч, що повинне бути використане за рік, розраховують по формулі
Тмч = (Т - Те) * а, (1.8)
При визначенні фонду робочого часу (або кількості апарато-днів роботи в плановому році) можуть передбачатися, як зазначено вище, простої встаткування у зв'язку з поточними й капітальним ремонтами, а також технологічні зупинки.
Якщо показник інтенсивності визначений як кількість сировини, що подається в апарат на одиницю реакційного обсягу в одиницю часу, то для розрахунку потужності необхідно враховувати вихід продукції з одиниці сировини, або видатковий коефіцієнт.
Виробнича потужність (М) апаратів безперервної дії може бути обчислена по формулах:
М = (Т - Те) · а · Л · Инi · Вп, (1.9)
де: Л - корисний обсяг або площа апарата; Инi - нормативна кількість сировини на одиниці об'єму або площі i-го апарата в годину; Вп - коефіцієнт виходу готової продукції із сировини; рк - видатковий коефіцієнт.
Якщо показник продуктивності визначається в одиницях готової продукції (обсяг продукції з одного кубометра обсягу в добу), потужність апарата безперервної дії за плановий період складе:
М = (Т - Те) · а · Л · Ип, (1.10)
де Ип - кількість готової продукції з одиниці об'єму.
Для безперервних процесів можна скористатися наступною формулою:
М = (Т - Те) · а · V · C · 106 · Вп, (1.11)
де V - об'ємна швидкість, м3/год; З * 106 - концентрація в перерахуванні на тонну речовини, що перебуває в апарату.
Методика розрахунку виробничої потужності встаткування періодичної дії (загальна схема розрахунку)
Потужність апаратів періодичної дії залежить від числа оборотів, або циклів, по даній фазі виробництва, кількості сировини, споживаного за один оборот або цикл, і виходу готової продукції з одиниці сировини.
Тривалість циклу, або обороту, включає витрати часу на виконання всіх операцій, починаючи від включення апарата й завантаження сировини й кінчаючи вивантаженням готової продукції. При цьому по операціях, що протікає одночасно, у тривалість циклу не повинні включатися сполучені витрати часу.
Цикл виробництва звичайно складається із часу технологічного й часу обслуговування, що витрачає на виконання допоміжних операцій. Для скорочення технологічного часу необхідне вдосконалення регламенту виробництва. Скорочення часу обслуговування планується на основі розробки організаційно-технічних заходів, спрямованих зокрема, на сполучення часу обслуговування із часом технологічним.
П
отужність
даного виду встаткування періодичної
дії розраховується по формулі:
(1.12)
де: Инj - кількість сировини, споживаного за один j - й цикл; Вп - плановий вихід продукції з одиниці сировини; Тц - тривалість одного циклу (обороту), година. Коли в апарат завантажується сировина декількох видів, вихід визначають по основній сировині й у формулу вводять коефіцієнт, що характеризує відношення ваги цієї основної сировини до ваги загального завантаження. Потужність устаткування періодичної дії можна також визначати, виходячи із планової норми інтенсивності (або продуктивності), вираженої в одиницях готової продукції.
Продуктивність устаткування в одиницях готової продукції дорівнює:
(1.13)
Таким чином, потужність може бути виражена формулою
М = (Т - Те) · а · Ин · Л, (1.14)
Показники потужності апаратів-агрегатів, виражені в одиницях продукції, що випускає цехом, і розташовані в послідовному порядку на діаграмі відповідно проходженню виробничого процесу, називають профілем потужності цеху. Складання такого профілю дозволяє наочно виявити "вузькі" місця, ліквідація яких дасть можливість підвищити випуск продукції.
Висновки по розділу 1
Отже, в кінці розділу можна зробити висновки, що виробнича потужність підприємства - це максимально можливий випуск продукції необхідної якості в передбаченій номенклатурі за певний час (зміну, добу, місяць, рік) при повному завантаженні обладнання та виробничих площ у прийнятому режимі роботи з урахуванням застосування передової технології, організації виробництва і праці.
Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю провідних цехів, дільниць, поточних ліній, станків (агрегатів) з урахуванням заходів щодо ліквідації "вузьких місць" та можливої кооперації виробництва.
Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою профільної продукції. При цьому проводять можливе звуження номенклатури, об'єднуючи окремі вироби в групи за конструктивно-технологічною єдністю з визначенням для кожної із них базового представника. Решту виробів даної групи приводять до характеристик трудомісткості.
Для розрахунків виробничої потужності підприємства береться максимально можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування. На підприємствах із безперервним процесом виробництва таким максимально можливим фондом часу роботи устаткування є календарний фонд (8760 годин на рік) за мінусом часу, необхідного для проведення ремонтів і технологічних зупинок устаткування.
РОЗДIЛ 2
методика розрахунку ВИРОБНИЧОЇ ПОТУЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА