1.2 Класифікація службових слів

Клас службових слів протиставляється класу повнозначних слів за ознакою синтаксичної несамостійності Службові слова не виконують в реченні функцію яких-небудь членів речення. Вони зазвичай проводжують ті чи інші повнозначні слова, де виступають засобом їх синтаксичного оформлення. В Відповідності з цим всі службові слова можна класифікувати за їх властивістю поєднуватися з визначеними класами повнозначних слів. [13,с.48]

Перший розподіл класу службових слів відбувається в залежності від їх ролі при повнозначних словах. Одні виступають для уточнення деяких граматичних чи семантичних моментів, інші виступають для з’єднання повнозначних слів один з одним. В зв’язку з цим службові слова можна можна поділити на 2 класи : 1. уточнюючі; 2. з’єднувальні слова.

Отже серед уточнюючих слів виділяють 2 класи: неграматичні і граматичні. Неграматичні службові слова вживаються перед граматичними словами, при цьому посилюючи їх значення, але вони не впливають на граматичних характер того слова, перед якими вони вживаються.

А Граматичні уточнюючі слова вже є прив’язані до визначеного класу повнозначних слів. Вони служать показниками тих чи інших повнозначних слів, передають визначенні граматичні значення. Граматичні службові слова можуть бути поділені перш за все поділені на маркери. Маркери виражають залежність і можуть її не виражати від того слова перед яким вони вживаються. Маркери, які не виражають залежність, за характером поєднування поділяються на іменні та дієслівні. Іменні – діляться на 2 підкласи – визначників і трансляторів.

В функції визначників іменника виступають займенники. Ці дві функції займенника позначаються відповідно як займенники – іменники і займенники – прикметники. Цю функцію, як іноді відмічають граматики, виконують і присвійні займенники. Англійські присвійні займенники в значній мірі втрачають своє речове значення і набувають характеру службових елементів. Визначники займають важливе місце в системі язика, виконують дві важливі функції. Перша функція е чисто формальною. Визначники служать сигналом того, що наступне слово за ним є іменником. Це дуже важливо для англійської мови тому, що іменник може співпадати по формі з іншими частинами мови, в зв’язку з цим може виникнути неясність. Так у реченнях - Ship sails to-day; He gave her dog biscuits, слово ship може бути інтерпретоване як дієслово і як іменник. Тому дане речення дане речення можливо зрозуміти або як звичайне речення або ж як наказ. А у другому прикладі слово dog може бути інтерпретоване, і як іменник , і як прикметник ( собака і собачий), і в реченні може бути неясність. Але вживання в цих реченнях відповідних визначників перед іменниками усуває будь-яку незрозумілість. Перше речення може мати варіанти: The ships sails to-day чи Ship the sails to-day, а друге: Have gave her the ( some) dog bisciuts чи Have her dog the ( some) biscuits таким чином, вживання визначників в англійській мові допомагає відрізняти частини мови.

Визначники виконують функцію характеризації, тобто семантичну функцію. Визначники служать для відділення предмету із класу однорідних предметів, або ж зарахування до однорідних предметів і кількісного значення. Зазвичай вважають, що обидві функції виконуються в мові за допомогою артиклів, які служать для вираження категорії визначеності та невизначеності. В англійській мові є артикль, існує й категорія визначеності і не визначеності. Але не слід забувати, що визначеність і невизначеність може бути виражена за допомогою не тільки одного артиклю, але й цілої системи визначників.

За характером значення визначники іменників поділяються на дві групи: вказівні визначники і кількісні. До першої групи належить визначений артикль, вказівні займенники, присвійні займенники і присвійна форма іменника, порядкові числівники. До другої групи належить невизначений артикль, невизначені займенники, кількісні числівники. [7,с.78]

Другий підклас іменних маркерів позначений як транслятори. Як вже зазначалося, повнозначні частини мови характеризуються на ряду з іншими ознаками визначниками синтаксичними функціями. Так, для іменника специфічні функції підмета і додатка, для прикметника – означення, для дієслова – присудком, для прислівника обставиною; це основні, так звані первинні функції частини мови. Однак бувають випадки, коли слово того чи іншого класу , морфологічно залишаючись в межах цього класу, грає роль другого класу, виконує вторинну функцію: Tom is a pupil; Tom is a clever. Слова pupil i clever є відповідно іменник і прикметник, але вони виконують функцію присудків. Формально ознакою такої зміни є відповідні службові слова. Характерною особливістю української мови в цьому відношенні є відсутність словоформи є у реченнях.

Формальним показником синтаксичного переходу слова з однієї частини мови в іншу є спеціальні службові слова – прийменники і дієслова – зв’язки. Що стосується прийменників, то вони вказують не тільки на синтаксичну функцію, але й на його залежний характер. Тому прийменники входять до класу маркерів, які виражають залежність. Дієслова зв’язки службовий характер яких дужу часто відмічався, є тільки транслятором.

Дієслівні маркери виконують дві функції: формальну, тобто сигналізують про те що наступне за ним слово є дієсловом та модифіковану, тобто уточнюють форму дієслова, або тип присудка. Маркери дієслова діляться на два підкласи: формати і оператори. Службові слова першого підкласу використовуються для створення різного роду аналітичних форм дієслова. В англійській мові даний клас підклас утворюють всі допоміжні дієслова, які беруть в утворенні аналітичних форм ( do, be, shall, have, will)

А оператори вживаються для створення складних форм присудка. За своєю семантикою вони поділяються на дві групи: модальні і еспекно-фазисні.

Як вже зазначалось, маркерами залежності слова ( точніше іменника) є прийменник. В англійській мові виділяється грума так званих граматичних прийменників., які відповідають відмінковим закінченням в інших язиках. Прийменнику of відповідає закінчення родового відмінку, прийменник to – давального, прийменники by i with – орудний відмінок. Вказівні прийменники маркують головним чином об’єктні функції іменника, тоді як всі інші прийменники маркують іменники, виконуючи часто дуже різні обставинні функції

Речення, входячи до складу іншого речення, виконує в ньому деяку залежну функцію, співвідносну членам простого речення. Знаком такої залежності виступає підрядний сполучник. Формальне перетворення головного речення в підрядне полягає у використанні сполучника, сполучника, який ви викликає визначні формальні зміни присудка: зміну часу, способу позиції дієслова.

Підрядні речення в складі складнопідрядного речення виконують ті ж функції, що й члени речення в простому. Номенклатура типів підрядних речень повторює номенклатура членів простого речення: виділяються іменникові, присудкові, додаткові, означальні, обставинні підрядні речення. Кожен з цих типів характеризується своїм набором маркерів.

Таким чином, кожен маркер залежності речення вказує не тільки на залежність взагалі, але й на конкретний тип залежності. В цьому відношенні підрядні сполучники сходні за семантикою з прийменниками, які передають ті ж самі залежності, але тільки в межах простого речення.

Звісно, підрядні сполучники, виражають залежність підрядних речень від головних, свідчать про те, що ці два компоненти, всередині одного СПР зв’язані одні з іншим. Аналогічно і прийменники, виражаючи залежність одного члена речення від іншого, одночасно зв’язує між собою компоненті словосполучення і неоднорідні члени речення. .[13,с.235] Відволікаючись від загального речення зв’язку властивого більшості службових слів можна розглядати прийменник и сполучник як маркери залежності, де мова йде про залежність одного компонента від іншого деякої цілісної мовної одиниці - простого і складного речення.

Для зв’язку самостійних речень використовують слова які зазвичай виявляються розділенні на декілька груп. До них відносяться перш за все так звані модальні и вставні слова. Їх загальна ознака полягає у тому, що вони зазвичай стоять по за структурою речення. Таке 2позвструктурне» положення обумовлене як раз виконанням функцій зв’язку. Так само підрядні сполучники не входять до структури підрядних речень. Модальні і вставні слова дуже близькі за семантикою. Відмічається що модальні слова зазвичай виконують в реченні роль вставних членів. [1,с.22a] А функція вставних членів речення головним чином полягає у тому щоб виразити зв’язок даного речення с попереднім и і передачі відношення приєднування.

Сурядні сполучники виражають лише зв’язок, не вказуючи на тип залежності. Вони подібно вставним словам, не можуть відкривати текст. Сурядні сполучники використовуються для зв’язку самих, але завжди однорідних, елементів – слів, компонентів складного речення, самостійних речень в тексті.

Таким чином можливо розділити всі службові слова на 2 основних класи в залежності від функції, яку вони виконують: слова модифікатори і з’єднувачі. Уточнюватися можуть як класи слів, так і синтаксичні функції, при чому уточнюються залежні елементи.

В середині службових слів протиставляються модифікатори і з’єднувальні слова. Перші уточнюють визначенні класи слів, або виражають характер їх залежності. Маркери залежності в межах простого речення є прийменники, в межах складно підрядного речення – підрядні сполучники. Усі маркери залежності поєднуються, оскільки сполучники підрядності повторюють функції прийменників, а прийменники повторюють функцію відмінкових закінчень.

Висновки до розділу 1

Форма службових слів залишається єдиною для усіх випадків. Однак для багатьох службових слів – прийменників, сполучників, можна сформувати інваріантне значення і вживати його в різних контекстах. А коли це зробити не можливо, ми повинні визнати, що зовні схожі форми – граматичні омоніми.

Розділ 2 Способи перекладу багатозначних службових слів в економічних текстах.

Проаналізувавши теоретичний матеріал, з’ясувавши, що службові слова лише позначають зв’язки та виражають відношення між предметами, а також служать засобом емоційного виділення повнозначних слів, можуть передавати якусь додаткову суть.

Службові слова виражаються тільки в одній функції або ж в одному типі словосполучення. Службові слова в структурі сучасної англійської мови важко замінити, не порушуючи при цьому граматичну правильність речення. При цьому можливе підставлення замість них одного чи двох інших елементів. Службові слова не відповідають на запитання, а також не можуть бути замінені займенником. Вони використовуються як формально-граматичні засоби мови.

Перекладаючи будь який текст, де наявні службові слова можна сказати, що прийменники - лексично не самостійні слова, які служать для вираження різних семантико-синтаксичних відношень між словами, частки – служать для вираження різних відтінків суб’єктивної модальності та ін.

Службові слова виділяються так би мовити в особливі частини мови за їх синтаксичною функцією, наявність цих функцій є в одно час і значенням цих слів, причому не можна до кінця визначити це значення за рангом, тобто воно основне, чи супутнє тому, що очевидно поєднання двох різних за функцією значень в них немає. Особливістю їх семантики є те, що вони сприймаються як окремі значення, а насправді описують різні денотати причому об’єктивне уявлення отримати неможливо.

Говорячи про переклад з однієї мови на іншу ми не повинні забувати, що кінцевою метою перекладача є переклад всього тексту, а не його складників. Звісно, що перекладач намагається наблизити переклад до вихідного тексту, тим паче головним завдання лишається отримання добре перекладеного художнього тексту в якому переданий зміст оригіналу. І за ради цієї мети перекладач може модифікувати структури тексту, робити перестановку, вводити нові компоненти, а також в деяких випадках залишати не перекладеними деякі елементи вихідного тексту. Якщо казати про прийменник, то вибір прийменника визначається вибором дієслова. Таким чином, якщо підходити до процесу перекладу більш механічно, все рівно при перекладі, наприклад, дієслова – запізнитися на обід, підбираються відповідники як для іменники так і для самого дієслова. Якщо ж ми говоримо про частки, то це службове слово вже модифікує семантику висловлювання.