51. Стійкість деревини до стирання

В дерев*яних підлогах деревина стирається, тому визн. коефіцієнт стирання. Зразки розміром 20×20×50мм – їх закріплюють на столику , зверху притискають вантажем з наждачною, а сам столик здійснює зворотно-наступальні рухи.

Перед випробовувань вимірюють висоту зразка(20мм) з точністю до 0,1мм; зважують з точністю до 0,001г. після стирання зразок зважують.

Коефіцієнт стирання: t=m1-m2/m1 ; де h-висота,мм; m1 і m2 –маси зразка до і після стирання.

52. Здатність деревини утримувати металеві кріплення(цвяхи, гвинти). Коли забивають цвях в деревину, в даному місці діляться волокна і виникають пружні деформації по периметру поверхні цвяха. В цьому місці виникає тиск, який діє на цвях і утримує його.

Зразки розміром 50×50×300мм. Попередньо в нього забивають в нього цвях d=2мм, на глибину 30мм, або закручують гвинти d=4мм на довжину не менше 5мм в попередньо висвердлені отвори. Зразок закладають в пристрій і впродовж 1,5-2хв проводиться витягування цвяха. Визначається питомий опір витягування цвяха: Рп.о.=Рmax/l ; H/мм. Рmax – макс навантаження прикладене до цвяха, l- глибина забитого цвяха, мм.

Він залежить від породи, щільності і вологості деревини. Чим більша щільність, тим важче витягнути цвях. В мокру деревину легше забити і витягнути цвях ніж з сухої. З торцевої поверхні менше зусилля на витягування цвяха ніж з бічної. З радіальної і тангентальної одинаково.

53. Основні поняття про реологію

Реологія- це наука, яка вивчає зміну механічних властивостей в часі зі зміною температури і вологості. Розрізняють реологію феноменологічну(зовн вияв деформативності) і молекулярну. В деревині на молекулярному рівні розрізняють в*язкотекучі, пружні, високо еластичні деформації.

Вивчення реологія деревини має важливе значення для різних технологічних процесів: склеювання, сушіння, пресування, оздоблення меблів, тощо. Основними реологічними показниками є: 1)ранговий модуль пружності -Н; 2)довго часовий- Е; 3)час розвитку деформації ŋ.

54. Хімічний склад деревини і кори

Деревина складається на 99 % з органічних речовин (рис. 1). Елементарний хімічний склад деревини майже однаковий для всіх порід. В середньому суха деревина (висушена при 103 С) містить, %:вуглецю С - 50; кисню О2 -43; водню H - 6,3; азоту N - 0,04-0,26 мінеральних сполук, поєднання Са, К, Nа, Мg, Р, S та ін.0,3-1,2 (які визначаються при спалюванні деревини). Частина сполук розчинена в воді: поташ К2СО3, та сода Nа2 СО3, з нерозчинених - солі кальцію (СаСО3-вуглекисле вапно).

Клітинні стінки деревини збудовані з органічних сполук, що представлені: целюлозою, лігніном, геміцелюлозою. Деревина хвойних порід відрізняється більшим вмістом целюлози, а листяних - пентозанів. Деревина ранньої зони містить целюлози більше, ніж пізня зона. Гілки мають менше целюлози на 3-10% ніж стовбур. У корі концентрується більшість мінеральних сполук, а целюлози - менше. Кора містить суберін.