1.Площа лісів 4,1 млрд. га, приблизно 30% суходолу. Загальний запас приблизно 527 млрд м3. Використання деревини зростає і складає 2,5 млрд м3/рік. За останні десятиліття використання деревини зросло у 2-3 рази. Загальна площа лісів 10,4 млн. га, крита лісом 9,6 млн. га. Лісистість 15,9%. Запаси деревини 2,1 млрд м3. Щорічно в Україні заготовляється 13 млн м3. У природному вигляді використовується в якості будівельного матеріалу і палива, а в роздрібненому і хімічно обробленому вигляді - як сировина для виробництва паперу, деревноволокнистих плит, штучного волокна. Деревина була одним з головних чинників розвитку цивілізації і навіть у наші дні залишається одним з найважливіших для людини видів сировини, без якого не могли б обійтися багато галузей промисловості. Важко назвати яку-небудь галузь народного господарства, де деревина не використовувалася в тому чи іншому вигляді, і перерахувати різноманітні вироби, в які деревина входить складовою частиною. За обсягом використання і різноманітності застосування в народному господарстві з деревиною не може зрівнятися жоден інший матеріал. Деревину застосовують для виготовлення меблів, столярно-будівельних виробів. З неї роблять елементи мостів, суден, кузовів, вагонів, тару, шпали, спортивний інвентар, музичні інструменти, сірники, олівці, папір, предмети побуту, іграшки, сувеніри. Натуральну або модифіковану деревину застосовують у машинобудуванні і гірничорудної промисловості; вона є вихідною сировиною для целюлозно-паперової промисловості, виробництва деревних плит. =)

2.Переваги деревини: Мала щільність при відносно високої міцності. Мала теплопровідність. Добре обробляється. Здатність добре забарвлюватися, лакувати, поліруватися, красива текстура.Здатність завдяки пружності добре поглинати звуки, що виникають при ударі і вібрації. Деревина широко застосовується для виготовлення інструментів.Стійкість до дії розчинів кислот і лугів; Здатність до вигину. Більш високою здатністю до вигину відрізняється деревина листяних порід. При невеликій масі має хорошу опірність ударним і вібраційним навантаженням, в сухому середовищі довговічна. Деревина з'єднується кріпильними виробами, міцно склеюється.

Недоліки деревини: Анізотропія, що призводить до всихання, розбухання, жолоблення, розтріскування.Зміна розмірів і форми в результаті усушки, розбухання, жолоблення, особливо під впливом зміни температури і вологості повітря. Низький опір розколювання. Однак ця властивість має позитивні значення при заготівлі колотих сортиментів. Загнивання, пошкодження комахами, загоряння в несприятливих умовах служби. =)

3. Деревинознавство вивчає будову деревини і властивості – фізичні, хімічні, механічні; характеристику деревини основних порід. Лісове товарознавство вивчає стандартизацію, кваліметрію лісової продукції її класифікацію і споживчі властивості. Одним із питань є вади деревини, стійкість і захист від грибів і шкідників. Предметом товарознавства - споживчі вартості товарів.=)

4. Історія розвитку науки про деревину пов’язана з іменами В.В.Петрова (1813), Д.Н. Кайгородова (1878), Бурого Н.М. (1900), Петровського В.А. (1913) та інших. В їхніх роботах подані показники будови і властивостей окремих порід і встановлено вплив умов виростання на якість деревини.

У 20-х роках 20 ст. вивчали властивості деревини Н.Т.Кузнєцов, С.І.Ванін, Л.М. Перелигін. Розроблення Перелигіним Л.М. стандартних методів досліджень фізико-механічних властивостей деревини прискорило формування самостійної дисципліни – деревинознавства (1932 р). Стандарти на вади було розроблені в ЦНДІМОД (Вакін А.Г., В.В.Міллєр, Е.І.Маєр). Перший підручник було видано в 1934 р. Ваніним С.І., який було перевидано двічі в 1940 та 1949 р.=)

6.Крона дерева складається із гілок асиміляційного апарату ( лістя, хвоя). В кроні в процесі фотосинтезу утворюються органічні речовини, які йдуть на побудову всієї біомаси. З гілок крони заготовляють дрова, технологічні лрова, з яких виготовляють технічну тріску для гідролізу, целюлозну-паперової промисловості, тощо. З зеленої маси виготовляють хвойно-вітамінне борошно, ліки, косметичні засоби.

Корені представлені цілою системою, що включає дрібні корінці, які всмоктують воду з розчиненими в ній мінеральними речовинами, і товсті корені, що утримують дерево у вертикальному положенні, проводять воду і зберігають запаси поживних речовин. Корені мають обмежене використання. Цінною сировиною є пні і корені сосни звичайної, що простояли на зрубі 3-5 роки, що просочилися смолами їх використовують для отримання скипидару і каніфолі.=)

7. Стовбур зв'язує кореневу систему з кроною дерева, по судинах і (трахеїдах) висхідним током переміщаються водні розчини мінеральних речовин із ґрунту, поглинуті коренями. По флоемі низхідним током — розчини органічних речовин, які утворюються у листях. У стовбурі, зберігаються запасні поживні речовини. Формується стовбур у вигляді конуса. Відбувається це шляхом подовження його у верхівковій точці росту і щорічного збіль- шення діаметра внаслідок діяльності камбію. У хвойних порід стовбури більш прямі і дають більший вихід ділової деревини. Важливе значення має повнодеревність стовбура. За формою стовбур можна поділити на: в нижній частині це нейлоїд, вище наближається до циліндра, далі форма параболоїда і верхівка у формі конуса.Стовбур дерева розглядають як брус рівновеликого опору, який одним кінцем занурений в землю, на який діють статистичні і динамічні сили. Його деревина має найбільше промислове значення. Саме стовбур дає основну масу деревини, що застосовується для виготовлення конструкцій і пиломатеріалу, а також як сировина для одержання таких широко розповсюджених матеріалів, як папір, деревностружкові і деревноволокнисті плити, фанера, картон, целюлоза й ін.

8. Стовбур вивчають на трьох головних розрізах: поперечному і двох поздовжніх - радіальному і тангенціальному. Площина поперечного, чи торцевого, розрізу перпендикулярна осі стовбура. Площина одного з поздовжніх розрізів проходить через серцевину стовбура по радіусу торця - радіальний розріз, площина іншого розрізу - тангенціального - спрямована по дотичній до окружностей, які утворені шарами річного приросту. На поперечному розрізі можна вказати радіальні і тангенціальні напрямки, а на поздов- жніх розрізах напрямку уздовж волокон радіальний або тангенціальний. Основні анатомічні частини стовбура легко знайти на його попере- чному розрізі.=)

9. Деревина поперечного перетину може бути забарвлена однотонно або у темніший колір у центральній частині (яка називається ядро), а на периферії — світліший {заболонь). Ядро утворюється у сформованій деревині, що складається з мертвих здерев'янілих клітинних стінок, на яких відкладають екстрактивні речовини. До ядрових порід відносять сосну, кедр, модрину, тис, ялівець, дуб, ясень, ільм, білу акацію, горіх та інші. Неядрові породи мають однотонну деревину світлого кольору. Діляться на заболонні (клен, вільха, береза, липа) та стиглодеревинні(бук,ялина, ялиця, осика, груша). Серед неядрових порід трапляються такі, що мають в центральній частині стовбура деревину, забарвлену у темні відтінки, подібну до ядрової деревини. Форма темної деревини на поперечному перерізі цих порід може бути різною- зіркоподібна, лопатево – це несправжнє ядро. Найчастіше несправжнє ядро утворюється у бука, берези, клена, явора. Розміри ядра і заболоні на поперечному перерізі мають важливе практичне значення. У порід, де заболонь вузька (1-2 см), пилопродукція виготовляється тільки з ядра, а заболонь буде у відходах. У таких ядрових порід, як сосна, ясен, де заболонь широка і пилопродукція має ядрову і заболонну зону. У таких заготовках наявність різнорідної деревини призводить до зниження їх якості.

10. Річні шари. На поперечному перерізі стовбура у вигляді концентричних кілець, які утворюються завдяки діяльністі камбію, клітини якого діляться і ростуть. За весняно-літній період камбіальні живі клітини при рості і діяльності утворюють річний шар. Приблизно до кінця серпня річний приріст завершується елементами темнішого кольору, завдяки яким межа річних приростів чітко виявляється. Річні шари, можуть бути концентричні, а у деяких порід хвилясті (граб, ялівець, тис). Ширина річних шарів буде залежати від біологічного виду і умов зростання. Вони бувають: вузькі(до 1 мм) - тис, самшит і широкі (до 10 мм) - тополя, ясен, вільха. У молодому віці до 10-45 років приріст по діаметрі досить інтенсивний, до 100-120 років стабілізуються, а в стадії старіння (140-250 років) різко падають. З висотою стовбура ширина річних шарів збільшується, що наближає його форму до циліндра. Ширину річних шарів у старих дерев вивчає дендрохронологія. Дана наука дозволяє встановлювати кліматичні параметри минулих століть, прогнозувати клімат і датувати археологічні дерев'яні знахідки. Рання і паня деревина річного шару.У межах річного шару виділяється зона світлішого кольору (це рання зона, або весняна деревина). У більшості порід вона утворюється навесні до появи листя з попередньо нагромаджених поживних речовин. Анатомічні елементи мають тонк стінки і тому світлішого кольору. Основна функція цих елементів - транспортування води, розчинених в ній мінеральих солей. Завершується річний приріст шаром пізньої деревини більш темного кольору. Цей шар утворюється у завершальній стадії періоду вегетації. Основна функція цих деревних елементів - механічна, їх стінки товсті, а внутрішні порожнини вузькі. Найчастіше рання і пізня зони виділяються у хвойних порід, в листяних – добре помітно, в розсіяно судинних – помітна лише межа річних шарів. Чим більший вміст пізньої зони, тим кращі фізико-механічні властивості деревини.=)

11. Смоляні ходи. Це канали заповнені смолою. Вони бувають вертикальні й горизонтальні. На поперечному перетині в деревині хвойних порід помітні лише вертикальні смоляні ходи, які мають вигляд білих крапок, причому на темному фоні пізньої зони вони світліші, а на світлому фоні ранньої зони дещо темніші. Більша кількість смоляних ходів зосереджена в пізній зоні річних шарів. Вони бувають великі численні й мілкі нечисленні. Найгрубіші смоляні ходи в деревині кедра. Добре помітні смоляні ходи у сосни і смереки, а в модрини вони дуже малі і слабопомітні. Ялиця, тис, ялівець і кипарис смоляних ходів не мають.=)

12. Судини. Є у листяних порід і виконують провідну функцію. На поздовжніх перетинах судини мають вигляд борозенок різної довжини (0,3-1.5 мм і більше). На поперечних перетинах помітні судини нагадують отвори. Судини поділяють на великі і дрібні. Великі судини найчастіше містяться в ранній зоні річного шару. Дрібні судини в деревині листяних порід розміщені приблизно рівномірно в межах річного приросту Мікроскопічна будова деревини. За структурою розміщення судин у річних шарах породи поділяють на: кільцесудинні, в річному шарі яких переважають великі судини, що утворюють світлі кільця в ранній зоні, і розсіяно-судинні, в річному шарі яких рівномірно розміщені слабопомітні дрібні судини. У даній групі листяних порід помітна тільки межа річного шару і немає розмежування на ранню і пізню зони на відміну від хвойних і листяних кільцево-судинних порід.=)

13. Серцевинні промені. На поперечному перегині більшості листяних порід помітні світлі, блискучі, радіально спрямовані серцевинні промені. Вони є продовженням серцевини і проводять воду та поживні речовини поперек стовбура, а також виконують запасальну функцію. У деревині хвойних порід серцевинні про- мені настільки вузькі, що непомітні неозброєним оком. На поздовжніх радіальних перетинах серцевинні промені мають вигляд горизонтальних стрічок шириною 0,1 - 1,0 мм і більше, на поздовжніх тангенціальних перетинах вони схожі на веретеноподібні тіла різних розмірів. За шириною розрізняють три типи променів: дуже вузькі (хвойні породи); вузькі, слабо помітні (клен, явір, яблуня, осика, верба); широкі, добре помітні на різних перетинах деревини. Останні в свою чергу діляться на: справжньоширокі і несправжньоширокі. До перших відносяться деревні породи – дуб, бук, платан – є одним блискучим широким променем, який складається із суцільно прилеглих клітин. До других – граб, вільха – слабше виражені, складаються із серії вузьких променів, які розірвані волокнами деревини.=)

14. Діагностування анатомічних характеристик аномальної деревини – один із важливих критеріїв для оцінки її декоративності. Текстура декоративної деревини на рівні макроструктури унікальна і практично не піддається штучному художньому відтворенню, і що істотно визначає її унікальну вартість. Розроблення діагностичних моделей декоративної деревини для окремих де- ревних видів, різновидів і форм дасть змогу ефективно використовувати та відтворювати деревні види із заданими властивостями деревини. Високо-декоративні аномальні текстури характерні для деревини карельської берези, явора "пташине око", ясеня, ільма, бука із хвилястою звилкуватістю деревини, наростів (капів), які мають переплутану або хвилясту звилкуватість деревини.Текстура карельської берези нагадує візерунок мармуру. Деревина явору "пташине око" і явора із хвилястою звилкуватістю деревини зустрічається в Українських Карпатах.=)

15. Кожна порода має набір характерних ознак, за якими їх діагностують. Є головні і допоміжні макроструктурні ознаки. До головних відносяться: ядро і заболонь, річні шари, рання і пізня зони, судини, смоляні ходи, серцевинні промені, прожилки.Одні породи мають ядро (дуб, ясен, сосна), в інших немає (бук, клен, липа, ялина). В ядрових заболонь може бути вузька (вяз). Річні шари можуть бути концентричні (сосна, модрина) або хвилясті (граб, тис). Можуть бути чітко виражені (модрина) і розпливчасті (ялиця). Широкі серцевинні промені мають (дуб, бук, платан). В бука є однією із основних ознак. Прожилки є у вільхи, берези, груші, верби. Допоміжні ознаки – це зовнішній вигляд (колір, блиск, запах, текстура, щільність і твердість). Білу деревину мають осика, липа, клен, ялина, ялиця; жовтувато-червону – вільха; коричнево-буру – дуб, ясен(зона ядра); попелясту – горіх грецький; червоно-буру( в зоні ядра) –тис, модрина, сосна; блідо-рожеву – сосна; рожево-буру – яблуня і груша; зеленувато-жовту – акація. Допоміжні ознаки не стабільні у часі, свіжозрубана деревина поступово змінює свій колір і запах, і тому цими ознаками треба користуватися тоді, коли вони стабільні. Наприклад, запах у ялівця і кипариса.

16. Характерні ознаки хвойних порід:

-річні шари добре виражені на трьох перетинах, причому для більшості порід рання зона чітко відмежовується від пізньої;

-у деревині більшості хвойних порід помітні смоляні ходи;

-судин немає;

-серцевинні промені непомітні.

Класифікація деревини хвойних порід за макроознаками=)

17. Характерні ознаки кільцесудинних порід:

-наявність великих і дрібних судин;

-великі сконцентровані в ранній зоні у вигляді кільця, тому річні шари добре виражені;

-усі породи мають ядро;

-усі породи важкі і тверді.

Класифікація: кільцесудинні породи діляться на такі: що у пізній зоні деревини мають крапки або риски – акація біла, ясен звичайний, шовковиця біла, гледичія три колючкова; що у пізній зоні деревини мають хвилясті лінії – вяз гладкий, вяз листуватий(берест), вяз шорсткий(ільм); що у пізній зоні деревини мають язичковидні радіальні лінії – дуб звичайний, каштан посівний, дуб північний.=)

18. Характерні ознаки розсіяносудинних порід:

- переважають дрібні судини (за винятком горіха грецького), які непомітні і не згруповані;

- річні шари слабо помітні, мають однорідну будову без рисунку в пізній зоні;

- майже у всіх порід помітні серцевинні промені, що мають різну ширину в межах окремих родів і видів;

- дуже часто утворюється несправжнє ядро.

Класифікація деревини листяних розсіяносудинних порід за макроознаками.

19. Ялина – порода не ядрова, стигло деревинна, деревина білого кольору із блиском, з часом вона жовтіє, залишається солом’яний блиск. Є смоляні ходи, смоляні кишеньки. Перехід від ранньої до пізньої зони чіткий, легка, мяка і легко обробляється.

Ялиця – порода не ядрова, стиглодеревинна, білого кольору, дуже подібна до ялини, проте більш матова. Перехід від ранньої до пізньої зони менш чіткий. Відсутні смоляні ходи, деревина легка і мяка.=)

20. Модрина – порода ядрова, заболонь вузька, жовто-бура. Ядро червоно-буре, річні шари дуже різко виражені, має неоднорідну будову в межах ранньої і пізньої зони, що ускладнює технологічну обробку, призводить до розтріскування. Смоляні ходи дрібні і нечисленні. Стійка до гниття («хвойний дуб»). Цінна промислова порода.

Тис ягідний – порода ядрова, заболонь вузька, біла з лимонним відтінком, ядро червоно-буре. Річні шари дуже вузькі (до 1 мм), смоляних ходів немає. Деревина середньо важка і пружна.

Ялівець звичайний – порода ядрова, заболонь широка, світло-бура, ядро коричнево-буре, неправильної розпливчастої форми. Смоляних ходів немає, є маслянисті отруйні сполуки, які у зрубаній деревині вивітрюються і має запах чорного перцю. Деревина легка і мяка. Річні шари хвилясті.=)

21. Охарактеризуйте деревину дуба, каштана посівного,ясена і акації білої

Дуб – порода ядрова, заболонь вузька, 5-6 річних шарів, жовто-бура. Ядро темно-буре. Річні шари чітко виражені, в ранній зоні великі судини утворюють кільця, а в пізній зоні дрібні судини утворюють рисунок у вигляді радіально витягнутих штрихів. На поперечному перетині добре видно справжньоширокі блискучі серцевинні промені. На радіальному перетині ширина їх стрічок 10-15мм. Деревина середньоважка, міцна, тверда, стійка до гниття через вміст дубильних речовин. Широко використовується для оздоблювальних робіт.З відходів екстрагують дубильні речовини для виправки шкіри.

Каштан посівний – порода ядрова. Колір ядра, заболоні і структура деревини подібні до дуба, але немає серцевинних променів. Деревина легка, м’яка, є сировиною для отримання дубильних речовин.

Ясен – порода ядрова. Заболонь широка (до 1/3 радіуса), біла з жовтим відтінком. Ядро формується 25 років, в молодому віці світло-буре, потім темніє. В пізній зоні дрібні судини утворюють дрібні крапочки і рисочки. Вузькі серцевинні промені помітні на радіальній площині. Деревина має високу в’язкість і придатна для виготовлення спортінвертаря. Деревина тверда, добре гнеться.

Акація біла – порода ядрова. Заболонь лимонно-жовта, ядро жовто-зелене. В ранній зоні великі судини закупорені і мають вигляд жовтих крапок, а в пізній дрібні судини утворюють білі крапочки і рисочки. Річні шари добре виражені. Порода важка, тверда, стійка до гниття.