- •Запитання на екзамен з курсу «основи психокорекції»
- •Місце психокорекції серед інших психологічних дисциплін.
- •3. Специфічні риси, функції та види психологічної корекції.
- •5. Способи оцінки ефективності психокорекції та чинники, що її визначають.
- •6. Компоненти психологічної готовності спеціаліста, котрий проводить психокорекцію.
- •8. Моделі корекції: загальна, типова, індивідуальна.
- •9.Основні блоки, з яких складається психокорекційна програма: діагностичний, настановний, корекційний, блок оцінки ефективності корекційних дій.
- •10. Основні вимоги до складання психокорекційної програми.
- •11. Основні принципи, за якими складається психокорекційна програма.
- •Основні складові психокорекції
- •Сторія розвитку вчення про гіпноз та навіювання.
- •Опосередковане навіювання.
- •Опосередковане навіювання.
- •Теорія когнітивних спотворень за а. Беком: персоналізація, дихотомічне мислення,вибіркове абстрагування, свавільні висновки, надгенералізація, катастрофізація.
- •Поведінкові правила та етапи когнітивної психокорекції за а. Беком.
- •4. Зміна правил регуляції поведінки (чи програми поведінки).
- •5. Зміна ставлення до правил саморегуляції.
- •6. Перевірка істинності правил, заміна їх новими, гнучкішими.
- •Теоретична база раціонально-емотивної психокорекції а. Елліса: дескриптивні когніції, оціночні когніції, «кодекс невротика».
- •«Авс-теорія» особистості а. Елліса, етапи і основні техніки психокорекції а. Елліса.
- •Теоретичні засади, мета, позиція психолога та вимоги до клієнта у реальнісній психокорекції у. Глассера.
- •Засадничі постулати гуманістичного напрямку психології.
- •Особливості теоретичного обгрунтуванняекзистенційної психокорекції.
- •Основні поняття клієнт-центрованого підходу к. Роджерса.
- •Чотири необхідні елементи створення психологічного клімату за к. Роджерсом.
- •Основні техніки клієнт центрованого підходу: вербалізація та відображення емоцій.
- •74. Мета, задачі логотерапії та основні її положення
- •75. Задачі психолога і вимоги до клієнта в гуманістичній психокорекції.
- •76. Підходи до вирішення проблем в межах різних течій гуманістичної школи.
- •77. Характерна особливість гри та базові припущення про двоплановість гри, на яке спирається ігрова психокорекція
- •78. Основні психологічні механізми корекційної дії гри.
- •79. Принципи та види ігротерапії.
- •80. Особливості психоаналітичної ігрової психокорекції.
- •81. Клієнтцентрована ігрова психокорекція.
- •82. Особливості ігрової психокорекції відреагування
- •83. Ігрова психокорекція побудови стосунків.
- •84. Особливості примітивної ігрової психокорекції.
- •85. Вітчизняна школа ігротерапії.
- •86.Обладнання ігрової кімнати та вимоги до ігротерапевта.
- •Загальна характеристика методу артотерапії, види арттерапії.
- •88.Метод психодрами: опис, мета і задачі.
- •89.Основні терміни психодорами: протагоніст, режисер, допоміжне «я», «теле».
- •90.Поняття сцени та її організація.
- •91.Особливості форм та видів психодрами: центрована на протагоністі, центрована на темі, спрямована на групу, центрована на групі.
- •92.Основні фази психодрами.
- •94.Суть музико терапії, особливості американської та шведської шкіл музикотерапії.
- •95.Активна та рецептивна музикотерапія.
- •96.Особливості проведення музикотерапії з дітьми.
- •Самопідготовка психокоректора.
- •2. Орієнтування в можливостях бібліотерапії і її жанрів.
- •3. Складання списку.
- •4. Вироблення системи читання.
- •Суть казкотерапії та можливості роботи з казкою.
- •Основні прийоми роботи з казкою в психокорекції.
- •Теоретичне обґрунтування можливості використання лялькотерапії.
- •Види ляльок і типи керування ляльками.
- •Критика класичного психоаналізу з.Фрейда в 20 ─ 30-х роках та історичні передумови виникнення групової психокорекції.
- •Групова психокорекція як перша тенденція відходу від класичної психоаналітичної процедури: перші відступники та обставини, котрі сприяли її масовому впровадженню.
- •Сімейна терапія ─ чергова революція у поглядах на психокорекцію.
- •Жіночий проект в межах сімейної психокорекції.
- •Сучасні тенденції в науковому психокорекційному полі за р.Фіцджеральдом.
- •Зміст поняття «позитивна психокорекція».
- •Короткотривала психокорекція.
- •47. Поняття базального конфлікту та способи його вирішення за к. Горні.
- •49. Трансперсональна психокорекція с. Грофа: основні етапи трансперсональної психокорекції, поняття скд та перинатальних матриць; фази, які проходить клієнт в процесі корекції.
- •50. Структура особистості, за Берном: три стани «я», або «его-станів»; «Батько», «Дитина», «Дорослий».
- •Події, що відбуваються між людьми в спілкуванні за е.Берном: «гра», «прогладжування і удари».
- •Основні поняття трансактного аналізу: трансакція, «здирництво», «заборони та ранні рішення», «життєвий сценарій», «психологічна позиція або основна життєва установка».
- •Трансактний аналіз е.Берна: мета та задачі, вимоги до клієнта, позиція психолога
- •Класичне обумовлення і.П. Павлова та оперантне обумовлення б. Скіннера.
- •Основні поняття поведінкового підходу: обумовлення, генералізація, «згасання», контробумовлення.
- •Основні поняття поведінкового підходу: ефект часткового підкріплення., сформовані емоційні реакції, реакції уникання, конфлікт, надлишкова поведінка.
- •Характерні особливості, задачі та мета поведінкової психокорекції.
- •Вимоги до клієнта і позиція психолога в поведінковому напрямі.
- •Особливості когнітивної психокорекції.
- •Основні поняття когнітивно-аналітичної школи: пастки, ділеми, перешкоди.
- •61.Етапи роботи з клієнтом в поведінковій психокорекції.
- •Специфіка, переваги і недоліки групової психокорекції.
- •Порівняльна характеристика мети і задач індивідуальної та групової психокорекції: в пізнавальній сфері, в емоційній сфері, в поведінковій сфері.
- •Правила формування груп.
- •Стандартна процедура групової психокорекції та фактори, що впливають на її ефективність.
- •Поняття групової динаміки, згуртованості групи та групового напруження.
- •Фази розвитку групи
- •Задачі та норми групи.
- •130. Групові ролі по р. Шиндлеру
- •131. Керівництво групою.
82. Особливості ігрової психокорекції відреагування
Цей напрямокігрової терапії виник в 30-і роки з появою роботи Д. Леві (1938), в якій розвивалася ідея терапії відреагування, структурованої ігрової терапії для роботи з дітьми, що пережили яку-небудь травмуючу подію.
Д. Леві засновував свій підхід в першу чергу на переконанні у тому, що гра надає дітям можливість відреагування. В рамках цього підходу ігротерапевт відтворює таку обстановку, щоб спеціально відібрані іграшки допомогли дитині відновити той досвід, який викликав у неї реакцію тривоги.
Дитині дозволяється грати вільно, щоб вона познайомилася з обстановкою кімнати і з ігротерапевтом. Потім ігротерапевт використовує певні ігрові матеріали, щоб в потрібний момент ввести в гру дитини стресогенну ситуацію. Відтворення травмуючої події дозволяє дитині звільнитися від болю і напруги, викликаних цією подією.
Іноді дитині дозволяється вільний вибір гри. У процесі «відігрування» або розігрування колишнього досвіду дитина управляє грою і тим самим переміщається з пасивної ролі потерпілого в активну роль діяча. Слідкуючи за грою, ігротерапевт позначає словами, проговорює вголос, відображає виражені дитиною вербальні і невербальні відчуття.
У ігровій кімнаті можливі три форми ігрової активності:
1. Звільнення агресивної поведінки: дитина кидає предмети, висаджує повітряні кулі або проявляє форми інфантильної поведінки (наприклад, смокче соску).
2. Звільнення відчуттів стандартизованих ситуацій: стимулює відчуття ревнощів до сиблінгу, прикладаючи ляльку до грудей матері.
3. Звільнення відчуттів шляхом відтворення в грі специфічного стресового досвіду з життя дитини.
Г. Хембідж (1955) дав ширший опис роботи Д. Леві під заголовком «Структурна ігрова терапія», де він рішучіше вводив події. Слідом за встановленням терапевтичних стосунків в сценарій безпосередньо вводилася ситуація, що продукує тривогу. Вона програвалася, а потім дитині дозволялося грати вільно, щоб вона могла відійти від нав'язливої ситуації.
83. Ігрова психокорекція побудови стосунків.
У ігровій терапії стосунків основна увага надається лікувальній силі емоційних стосунків між терапевтом і клієнтом.Не докладається ніяких зусиль для того, щоб пояснити або інтерпретувати минулий досвід. У фокусі уваги знаходяться, перш за все, теперішні відчуття і реакції. Ф. Аллен і Дж. Тафти особливо підкреслювали необхідність ставлення до дитини як до особи, що володіє внутрішньою силою і здатної конструктивно змінити власну поведінку.
Дітям надається свобода вибору — грати або не грати і можливість управляти власною діяльністю. Гіпотеза полягала у тому, що діти поступово приходять до розуміння того, що вони є окремими особистостями з своїми бажаннями і можуть існувати в системі відносин з іншими людьми, володіючими своїми специфічними якостями. В рамках цього підходу дитині доводиться прийняти на себе відповідальність за процес зростання, а ігротерапевт концентрує увагу на труднощах дитини, а не на своїх власних.
Мета терапії стосунків корекції, що проводиться в рамках, полягає не в тому, щоб змінити дитину, а в тому, щоб допомогти їй ствердити своє «Я», відчуття власної цінності.
Основний механізм досягнень коректувальних цілей — встановлення стосунків, зв'язків між ігротерапевтом і клієнтами, за допомогою яких ігротерапевт демонструє незмінне і повне схвалення дитини, її установок і цінностей і виражає постійну і щиру віру в дитину і її здібності.