- •Завдання і мета складання схем землеустрою
- •Основні вимоги до складання схем землеустрою
- •1.3. Установлення розрахункових періодів і термінів реалізації схем землеустрою
- •1.4.Організація робіт, пов'язаних із складанням схем землеустрою
- •1.5.Нормативно-правова база, яку використовують при складанні схем землеустрою
- •2.1.Загальні положення
- •2.2.Підготовчі роботи
- •2.3.Відомості про район і його соціально-економічні умови
- •2.4.Природні умови
- •2.5.Земельно-ресурсний потенціал району
- •2.6. Розроблення пропозицій щодо вдосконалення розподілу й організації раціонального використання земель
- •2.6.1.Удосконалення міжгалузевого розподілу земель району на перспективу
- •2.6.2.Виділення територіальних зон з особливим правовим режимом використання й особливо цінних земель
- •2.7.Удосконалення системи землеволодінь і землекористувань
- •2.7.1. Характеристика системи землеволодінь і землекористувань та тенденції її розвитку
- •2.7.2Створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань сільськогосподарського призначення
- •2.7.3.Усунення недоліків у розміщенні існуючих землеволодінь і землекористувань сільськогосподарського призначення
- •2.8.Організація території сільськогосподарських підприємств
- •2.8.1.Оптимізація структури земельних угідь
- •2.8.2.Установлення площ і розміщення земельних ділянок, які використовують сільськогосподарські підприємства на різному праві
- •3.1 Аналіз сучасного стану Каланчацького району Херсонської області.
- •3.1.1 Аналіз земель
- •3.1.2 Аналіз водо забезпечення
- •3.1.3 Аналіз товаровиробництва
- •3.1.4 Аналіз соціально-побутового забезпечення
- •3 . 2.1.Природно-господарські умови об’єкту досліджень
- •3.2.2.Кліматичні умови
- •3.2.3.Геоморфологія і рельєф
- •3.2.5.Геологічні та гідрогеологічні умови
- •3.3 Пропозиції щодо організації території району
- •3.3.2.Виявлення земельних ділянок,які не використовуються або нераціонально використовуються
- •3.3.3.Оптимізація складу і співвідношення угідь
- •3.3.4.Уточнення меж територій (земель) природоохоронного, природно-заповідного, оздоровчого, рекреаційного й історико-культурного призначення.
- •3.3.5.Обгрунтування потреби в земельних ресурсах для розвитку галузей різних форм господарювання
- •3.3.6.Обґрунтування перспектив розвитку й удосконалення територіального розміщення галузей сільського господарства
- •Висновок до розділу 3
- •5.1.Охорона природи та навколишнього середовища
3.2.3.Геоморфологія і рельєф
В геоморфологічному відношенні територія Каланчацького району Херсонської області являє собою частину лесового рівнинного плато Причорноморської низовини з широким розвитком замкнених подових знижень і загальним незначним нахилом поверхні на південь - в бік Чорного моря. Найбільші відмітки рельєфу (20 м) мають місце в північно-західній частині території району, на півдні в прибережній зоні поверхня рівнини знижується до 0,0 м. До моря рівнина обривається в деяких місцях уступом, висота якого збільшується з заходу на схід від 2-3 м у районі порту Хорли, до 10 м у районі с. Ставки.
Уся територія району відрізняється порівняно слабкою розчленованістю гельєфу і практичною відсутністю поверхневого стоку. Глибина ерозійного урізу подів і степових “блюдець” змінюється в межах від 0,5-1,0 до 7-12м. Ці зниження рельєфу більшою частиною сухі, але зустрічаються заболочені й обводнені. Найбільш великі з них: под “Інгіз” (лукопасовищна сівозміна - 3 127 га), под “Привільнянський” (колишня рисова система - 1 200 га, в теперішній час ВАТ “Херсонрибгосп”, под “Ставки” (ВАТ “Херсонрибгосп” - 571 га), под “Гараджа”
( рисова система - 431 га). Поди є скупченими ділянками живлення ґрунтових вод за рахунок накопичення поверхневого стоку атмосферних опадів і зрошувальних вод.
3.2.4.Ґрунти Основним типом ґрунту на території Каланчацького району Херсонської області є темно-каштанові солонцюваті ґрунти на лесах. Характерною рисою темно-каштанових грунтів є солонцюватість, яка, слід вважати, є реліктово-залишковою і зобов'язана своїм походженням винятково сухості клімату і засоленості материнської породи. Ця солонцюватість виражена в деякому ущільненні перехідного шару, що викликано пересуванням колоїдів, у спроможності давати плівку на поверхні, у рухливості гумусу і невеличкого його вмісту. Гіпс і розчині солі знаходяться на глибині біля 2,0 метрів.На ділянці поширені темно-каштанові, остатньо слабосолонцюваті грунти в комплексі з лучно-каштановими остатньо слабосолонцюватими слабосолоділими глеєвими, які представляють грунти невеличких подів і западин на ділянці. Гангулометричний склад грунтів - середньосуглинковий. Гумусовий шар складає 50-55 см. Закипання з соляною кислотою спостерігається з 45-55 см. Глибина злягання гіпсового шару 195-220 см. Темно-каштанові грунти за вмістом легкорозчинних солей для всього досліджуваного профілю до 2,0 м є незасоленими і слабозасоленими. Тип засолення в основному хлоридно-сульфатний. Вміст гумусу в орному шарі 2,8 %, у підорному 1,9 %. Темно-каштанові грунти першого метрового шару є незасоленними; з глибиною вміст солей починає зростати. Більшість грунтів асканійських степів автоморфні у своїй основі, їхня буферність полягає в спроможності протистояти зміні реакції середовища. Загроза зниження родючості зрошуваних земель полягає в незпеці засолення грунтів при підйомі рівнів грунтових вод [1]. Інша небезпека - ос лонцювання при контакті мінералізованих зрошувальних та грунтових вод з грунтами й погіршення фізичних властивостей грунтів, їхньої агрегатної структури. Тому для зберігання і підвищення родючості грунтів при зрошенні повинні бути витримані визначені межі зволоження і ступеня дренованості [ЗО].Грунти ділянки придатні для вирощування в умовах зрошення всіх районованих культур.