2.7.3.Усунення недоліків у розміщенні існуючих землеволодінь і землекористувань сільськогосподарського призначення

Реорганізація колишніх колгоспів і радгоспів, виділення їхніх земель сільським радам, селянським (фермерським) господарствам, садівничим, городницьким кооперативам для розміщення землево­лодінь і землекористувань сільськогосподарських організацій спри­чинили багато недоліків.

До недоліків сучасного землеволодіння і землекористування на­лежать:

- нераціональний розмір землеволодінь, землекористувань невідповідність площі земель спеціалізації, наявності робочої сили, матеріальних ресурсів тощо;

- нераціональна структура угідь у складі землеволодінь, земле­користувань - невідповідність складу земель і співвідношення угідь спеціалізації, складу і розмірам галузей організації;

- черезсмужжя -розчленованість землеволодіння, землекористування на кілька відособлених ділянок, розділених одна від одної землями інших землеволодінь і землекористувань, а також «живи­ми» урочищами, важкодоступними і незручними у використанні;

- вкраплення — розміщення всередині землеволодіння, землекористування земельних ділянок інших організацій, підприємств, установ;

- далекоземелля — велика віддаленість частини земель від садибних і виробничих центрів організації;

- ламаність меж і вклинювання;

-екологічно небезпечне розміщення меж землеволодіння, землекористування, тобто не погоджене з рельєфом та іншими природ­ними чинниками, що створює умови для розвитку ерозійних проце­сів та інших негативних впливів у розміщенні меж.

Критерієм для встановлення недоліків землеволодіння, землеко­ристування і приводом для їх усунення е не зовнішні ознаки (обрису земельного масиву), а їх негативний вплив на виробничу діяльність суб'єктів, що господарюють, і використання землі.

Усунення недоліків — складний і недостатньо активно реалізований захід. Тому, розробляючи проектні пропозиції щодо усунення недоліків, потрібно встановити наявність актуальної необхідності проведення цих заходів з урахуванням реальності їх здійснення, особливо протягом розрахункового періоду.

Недоліки можна усунути такими основними способами:

1.  обміном рівновеликими і рівноцінними ділянками землі між землеволодіннями і землекористуваннями;

2.  обміном нерівновеликими і нерівноцінними ділянками;

3.  передачею земель від одного землеволодіння і землекористування до іншого без компенсації або з компенсацією;

4.  реорганізацією землеволодінь і землекористувань.

2.8.Організація території сільськогосподарських підприємств

У більшості адміністративних районів сільськогосподарські під­приємства займають значну частину їх території. З цієї причини запроектовані в схемі землеустрою заходи безпосередньо пов'язані з організацією території сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств.

Зміст організації території сільськогосподарських підприємств у схемі землеустрою адміністративного району значною мірою визна­чається результатами агроекологічного оцінювання земель і станом агроландшафтів, характером сформованих після проведення прива­тизації земель земельних відносин.

Організація території сільськогосподарських підприємств має спри­яти виконанню ландшафтом його основних функцій як саморегулюва­льних і самовідновлюваних систем, створенню екологічно стабільних ландшафтів і на цій основі забезпечувати свою довготривалість.

Крім цього, при організації території найважливішим е враху­вання соціальне економічних чинників. Залежно від того, як розви­ваються земельні відносини, тобто як, наприклад, власники земе­льних часток (паїв) розпорядилися або мають намір розпорядитися ними, здійснюватиметься організація території.

Організація території сільськогосподарських підприємств перед­бачає вирішення багатьох питань. Проте у схемі землеустрою адмі­ністративного району слід розглядати тільки такі основні питання:

• оптимізація структури земельних угідь;

• встановлення площ і розміщення земельних ділянок, які вико­ристовують сільськогосподарські підприємства та фермерські госпо­дарства на різному праві;

• розроблення пропозицій щодо розміщення внутрішньогоспо­дарських підрозділів і виробничих центрів;

• інженерна облаштованість території земель сільськогосподарського призначення;

• організація угідь.

Вирішення таких питань дає змогу надалі через проекти терито­ріального і внутрішньогосподарського землеустрою комплексно і взаємопов'язане, з дотриманням наступності в проектуванні прив'язати плановані на рівні району заходи до конкретних земе­льних територій і ділянок.