Запитання до самоконтролю

5.1. Що таке якість продукції?

5.2. Що таке рівень якості?

5.3. В чому полягає суть методів визначення загального рівня якості?

5.4. Як вибрати базовий взірець продукції.

5.5. Як визначити яку з формул (5.1) чи (5.2) використо­вувати для розрахунку відносного показника якості?

5.6. В чому суть експертного методу ранжування показ­ників якості?

5.7. Що показує коефіцієнт вагомості показника якості?

5.8 Що таке комплексний показник якості?

5.9. З якою метою проводять дослідження показників якості продукції?

ПрактичНа робота № 6 Розроблення основоположних документів системи управління якістю

6.1. Мета і тривалість роботи

Мета роботи: вивчення загальних засад розроблення системи управління якістю на підприємствах різних форм власності. Набуття навичок розроблення основоположних до­кументів системи управління якістю (далі – СУЯ).

Місце проведення роботи: заняття проводиться в лабо­раторії кафедри технічної діагностики та моніторингу.

Тривалість: 2 год.

6.2. Основні теоретичні положення

Існує дві мети розроблення СУЯ. Перша і головна – оп­тимізація роботи підприємства, забезпечення його дієздат­нос­ті, зокрема, конкурентоспроможності продукції та послуг, що виробляються, і підвищення ефективності виробництва. І якщо для підприємства, у першу чергу для першого керівника, така мета дійсно є головною, то це само по собі характеризує його як перспективне і таке підприємство має дуже гарні шан­си для впровадження діючої СУЯ. Друга мета розроб­лен­ня – продемонструвати усім, в тому числі і потенційному спожива­чеві, що підприємство може стабільно випускати про­дукцію заданого рівня якості, тобто таку, яка задовольняє всі його вимоги. Якщо для досягнення першої наголошеної мети до­сить просто розробити і впровадити на підприємстві СУЯ, то для досягнення другої мети необхідно ще й сертифікувати СУЯ.

Отже, система управління якості (СУЯ) це [2]:

– інструмент, що дозволяє кожній організації досягати більш високої якості її товарів та послуг за допомогою пос­тійного поліпшення методів і засобів діяльності;

– інструмент для управління і контролю кожного аспекту діяльності підприємства з метою підвищення стандартів обслуговування в повній відповідності зі всіма вимогами спо­живачів;

– комплексний підхід до організації виробничого управ­ління, що жорстко регламентує всі аспекти життєдіяльності підприємства від укладення контрактів на виготовлення про­дукції та надання послуг до відвантаження її споживачеві. СУЯ через свої процедури забезпечує правильне виконання всіх робіт, необхідних і достатніх для досягнення стабільно високого рівня якості продукції.

Стандарти серії ISO:

ISO 9000 (ДСТУ ISO 9000:2009 Система управління якістю. Основні принципи та словник) – описує основні прин­ципи СУЯ і визначає термінологію щодо неї;

ISO 9001 (ДСТУ ISO 9001:2009 Система управління якіс­тю. Вимоги) – встановлює вимоги до СУЯ, якщо організація готова продемонструвати свою спроможність поставляти про­дукцію, що відповідає вимогам замовників, нормативним і законодавчим актам, а також прагне до підвищення задо­во­леності замовників;

ISO 9004 (ДСТУ ISO 9004:2001 Система управління якістю. Настанова щодо поліпшення діяльності) – містить настанови щодо підвищення результативності та ефективності СУЯ. Метою цього стандарту є поліпшення показників діяль­ності організації, а також задоволення замовників та інших зацікавлених сторін;

ISO 19011 (ДСТУ ISO  19011:2003 Настанова щодо здій­снення аудиту систем управління якістю та систем управ­ління навколишнім середовищем) – містить рекомендації щодо здійснення аудиту СУЯ і систем управління навко­лишнім середовищем.

В основу стандартів ISO 9000 встановлено вісім принци­пів управління якості [1]:

1) орієнтація на замовника;

2) лідерство;

3) залучення працівників;

4) процесний підхід;

5) системний підхід до управління;

6) постійне поліпшення;

7) прийняття рішень на підставі фактів;

8) взаємовигідні відносини.

Документи СУЯ. Документація уможливлює передаван­ня змісту та послідовності дій [1, 7]. Її застосування сприяє:

– досягненню відповідності вимогам замовників і поліп­шенню якості;

– забезпеченню відповідного підготовлення працівників;

– повторюваності та простежуваності;

– забезпеченню об'єктивних доказів;

– оцінюванню результативності та постійної придатності СУЯ.

Види документів, використовуваних у СУЯ:

а) документи, які подають узгоджену інформацію як вну­трішнього, так і зовнішнього використання про наявну в орга­нізації СУЯ; такі документи називають настановами щодо якості;

б) документи, які описують те, як СУЯ застосовують до конкретної продукції, проекту чи контракту; такі документи називають програмами якості;

в) документи, в яких викладено вимоги; такі документи називають технічними умовами;

г) документи, в яких викладено рекомендації чи пропози­ції; такі документи називають методичними настановами;

д) документи, які подають інформацію про послідовність виконання робіт і процесів; такі документи можуть охоплю­вати задокументовані методики, робочі інструкції та кресле­ники;

е) документи, які зазначають об'єктивні докази щодо виконаних робіт або досягнутих результатів; такі документи називають протоколами.

Кожна організація визначає обсяг потрібної докумен­тації, а також використовувані носії. Це залежить від таких чинників, як тип і розмір організації, складність і взаємодія процесів, складність продукції, вимоги замовників, застосо­вані вимоги регламентів, кваліфікація персоналу, а також сту­пінь необхідності доведення виконання вимог до СУЯ.

Політика у сфері якості – загальні наміри та спрямо­ва­ність організації, офіційно сформульовані найвищим керів­ництвом.

Мета, спрямована на реалізацію політики у сфері якос­ті – це бажаний стан, досягти якого в перспективі на­магається організація. Значення мети визначається тим, що кожна орга­нізація існує заради якогось результату, а мета дозволяє як визначити її, так і довести інформацію до співробітників і суспільства.

Політика у сфері якості є основою для стратегічного рів­ня мети і планів (рівень компанії), які у свою чергу, форму­ють тактичний рівень (рівень процесів) і далі операційний (рівень підпроцесів). Керівник підприємства відповідає за ви­роблення стратегічної мети й планів, що відображають основні поло­ження відносно ефективності та результативності орга­нізації. Тактична мета та плани розробляють керівники про­цесів. Так, керівник процесу формулює тактичні плани в рамках тих дій, що відповідають очолюваному ним процесу у стратегічних планах керівництва компанії. В операційній меті та планах визначаються процедури для підпроцесів. Відповідальні за ви­конання підпроцесів розробляють оперативні плани рішення конкретних задач і здійснення конкретних заходів, необхідних для досягнення тактичної і стратегічної мети. Планування здійснюється зверху вниз, поступово каскадуючи мету під­приємства до рівня виконавців.

Політику й мету у сфері якості встановлюють як голов­ний напрям для організації. Разом вони визначають бажані результати та допомагають організації використовувати свої ресурси для досягнення цих результатів. Політика у сфері якості забезпечує основу для встановлення та критичного аналізування мети у сфері якості. Необхідно, щоб мета у сфері якості була узгоджена з політикою у сфері якості й зобов'я­заннями щодо постійного поліпшення та щоб їхні результати були вимірні. Досягнення мети у сфері якості може позитивно впливати на якість продукції, результативність роботи та фінансові показники і, тим самим, на задоволеність і впев­неність зацікавлених сторін.

Найчастіше політика щодо якості трансформується в систему мети та завдань, виконання яких можна проа­налі­зувати. Система передбачає реалізацію за такими напрямками:

– підвищення рівня задоволення споживачів;

– поліпшення економічного стану підприємства за раху­нок поліпшення якості;

– розширення або завоювання нових ринків збуту завдя­ки виробництву високоякісної продукції;

– досягнення технічного рівня продукції, що перевищує рівень інших провідних підприємств і фірм;

– орієнтування на задоволення вимог споживачів певних галузей економіки або певних регіонів;

– освоєння виробів, функціональні можливості яких реалізуються на нових принципах;

– поліпшення найважливіших показників якості про­дукції;

– зниження рівня дефектності продукції в процесі її виго­товлення;

– збільшення термінів гарантії на продукцію;

– розвиток післяпродажного сервісу.

Система цінностей – це щось особливе, те, чим під­при­ємство володіє, прагне зберегти або мати в майбутньому.

До цінностей в менеджменті якості відносяться в числі такі категорії:

– споживачі. Вони входять в загальну групу так званих “зацікавлених сторін”. До них, крім споживачів, відносяться постачальники товарів і послуг, партнери, вищестоящі орга­ні­зації тощо;

– керівники. Це лідери, кожен на своєму рівні, здатні гра­мотно організувати роботу персоналу для досягнення спільної мети;

– працівники, мотивовані на досягнення результату;

– постійне поліпшення;

– результати роботи і особиста відповідальність за їх до­сягнення.

Настанова з якості – це документ, що регламентує СУЯ в організації.

Настанова з якості містить інформацію як внутрішнього, так і зовнішнього використання про наявну в організації СУЯ. Настанова з якості описує систему якості відповідно до вста­новленої політики у сфері якості і мети, а також вживаних стандартів. Настанова з якості містить або посилається на рег­ламенти процесів СУЯ, призначені для загального планування і управління діяльністю, що впливає на якість усередині підприємства.

Настанова з якості розробляється і застосовується на підприємстві для такої мети:

– викладення політики у сфері якості, процедур і вимог;

– забезпечення поліпшення управління процедурами і полегшення діяльності в області якості;

– забезпечення документованої бази для проведення перевірок (аудиту) СУЯ;

– забезпечення безперервності функціонування СУЯ і реалізації її вимог в ході змінних умов;

– підготовка персоналу в області вимог СУЯ і методів її реалізації;

– презентація СУЯ підприємства для зовнішньої мети, такої, як демонстрація відповідності вимогам стандарту ДСТУ ISO 9001;

– демонстрація відповідності СУЯ вимогам до якості при укладенні контракту.

Настанова з якості містить :

– сферу застосування СУЯ, у тому числі деталізацію та обґрунтування будь-яких вилучень;

– регламенти процесів, встановлені для СУЯ, або посилання на них;

– опис взаємодії процесів СУЯ.