Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Теорія ДЕК.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
125 Кб
Скачать

137. Історія літератури як галузь літературознавства. Історії індивідуальні і колективні.

Історія літератури — галузь науки про літературу, яка досліджує її розвиток у зв'язку з розвитком суспільства та його культури, прагнучи виявити внутрішні закономірності літературного процесу. Спираючись на здобутки філософії, естетики, теорії літератури, ретельно простежуючи всю сукупність художніх творів, їх сприймання читачами і критичні оцінки, історики літератури описують динаміку літературно-мистецького життя, літературних напрямів і течій, виявляють значення творчості письменників, їх окремих творів для читачів епохи, в яку ці твори постали, і для наступних поколінь. Серед видатних істориків української літератури, які створили концептуальні праці з власним поглядом на особливості й закономірності її розвитку, — М.Петров, М.Дашкевич, І.Франко, С.Єфремов, Б.Лепкий, М.Грушевський, Л.Білецький, М.Зеров, М.Гнатишак, М.Возняк, Д.Чижевський та ін. Історія української літератури зазнала згубного впливу денаціоналізаторських концепцій радянського літературознавства. За умов національного відродження усуваються фальсифікаторські тенденції, відтворюється об'єктивна картина історико-літературного процесу.

138. Категорії епічного, ліричного та драматичного як родові ознаки літератури

У художній літературі розрізняють три способи відображення життя, або три роди: епос, лірику і драму. Кожен з цих родів має свої характерні ознаки. Так, в епічних творах зображуються повнокровні людські характери і різноманітні події, через які вони розкриваються. Ці події організовуються в сюжетну систему. Тип оповіді — об'єктивна розповідь, яка інколи порушується авторським коментарем у формі ліричних чи публіцистичних відступів. На відміну від епічних, ліричні твори відтворюють внутрішній світ людини, її настрої, емоції, переживання, думки, викликані певними реаліями життя. У ліриці немає сюжету, розгорнутих характерів, великих описів. Драматичні твори призначені для постановки на сцені, цим зумовлені і їх особливості. Істотна ознака драми — дія, через яку перед глядачем постає людський характер, вчинки героя, його духовний світ. Автор говорить не сам, а вкладає свої думки в діалоги та монологи дійових осіб. Цим драма відрізняється від епосу, а спільною рисою цих родів літератури є їх сюжетність. Роди літературні — це загальні принципи змалювання життя, які реалізуються у конкретній формі — жанрі.

139. Літературна критика як галузь літературознавства і фактор літературного процесу.

Літературна критика – складова частина літературознавства, що має на меті давати ідейно-естетичну оцінку творам письменників, показувати їхнє місце в літературному процесі доби, розкривати позитивні і негативні якості. Літ.критика призначена як для письменників, так і для читачів. Жанри критики: анотація, рецензія, стаття, есе, оглят.

Франко: Критик мусить вкладати в працю свій темперамент і свої погляди на життя, бо ж він соїм розумом описує розум інших. Значить критика є так само особистою і так само цікавою, як і всі інші роди літератури. Погляди критика на твір можуть бути або згідні з поглядами читачів, або протилежні їм. Критика завжди суб*єктивна. Читачеві слід бути розбірливим у критиці і вміти сприймати не все, а проціджуючи. Інколи критика може бути отрутою, а не здоровою справою. Критика мусить бут науковою (тверезим, розумно вмотивованим осудом) Критика портідна для просіювання неякісної літератури. Літ.критика має бути психологічною, досліджувати психологію автора.

Еліот «Ф-ції літ.критики» Критика не повинна обходити така річ, як досконалість твору, бо пошуки досконалості – це мізерність. Критика – це відсіювання, конструювання, творення комбінацій, виправлення, перевірка.

Критика, до якої вдається досвідчений і кваліфікований літератор у власному творі, є найвищим і найважливішим різновидом критики. Але творчість і критика – різні речі. Творчість є самодостатньою, її мета у ній самій, тоді як критика є критикою чогось поза собою. Критика повинна : аналізувати, порівнювати, давати поради.

Існувала критика радянського соцреалізму – згубне явище для літератури.