134. Символізм як літературний стиль. Етапи розвитку українського символізму.

Одна зі стильових течій модернізму, що виникла у Франції в 70-х pp. XIX ст., а в українській літературі поширилася на початку XX ст. Основною рисою символізму є те, що конкретний художній образ перетворюється на багатозначний символ.        Теоретиком символізму вважається Ш. Бодлер. Він висунув теорію «системи відповідностей», за якою всі предмети і явища, всі чуття і почуття невидимо зв'язані в одну невиразну, містичну цілість. Завдання митця — побачити ці зв'язки, розплутати їх, показати таємничу залежність усього на світі.              Визначальні риси символізму:        - войовничий бунт проти надто консервативної і регламентованої суспільної моралі;        - підкреслене естетство (захоплення витонченою поетичною формою і недооцінка змісту);        - культ екзотичних і заборонених тем, хвороблива увага до позасвідомого, садо-мазохістських виявів тощо;        - спроби вирватися за рамки повсякденного, прив'язаного до матеріальності буття, зазирнути до «світу в собі».        В українську літературу символізм прийшов через австро-німецьку та польську літератури. Засновницею цього стилю у вітчизняному письменстві стала Ольга Кобилянська. Серед помітних українських символістів можна назвати П. Карманського, В. Пачовського, Б. Лепкого, М. Яцківа, Д. Загула, Я. Савченка, О. Слісаренка, Т. Осьмачку (у ранній поезії), М. Євшана, М. Сріблянського, Г. Чупринку. Водночас слід наголосити, що український символізм міцно переплетений з неоромантизмом, практично неможливо визначити, який з двох стилів домінує у тому чи іншому творі.

Етапи розвитку укр. Символізму:

І – поч. 20 ст-1917р – О.Олесь, М.Вороний, Г.Чупринка, П.Карманський. На цьому етапі митці намагаються наблизитися до позиції модерну, бо йшлося про європеїзацію укр. літератури. Мистецький доробок цих поетів став основою для творчих шукань ін. поколінь.

ІІ – Вихід у світ «Літературно-критичного альманаху» Туди ввійшли поезії Тичини, Слісаренка,Савченка. Незабаром символісти об*єдналися навколо журналу «»

135. Авангардизм в літературі та його течії. Риси українського авангардизму.

У сучасному мистецтвознавстві під заг. Назвою «авангардизм» об*єднано такі течії6 Кубізм, експресіонізм, абстракціонізм, футуризм, сюрреалізм.

Авангардизм – це завжди пошук нового, активна експансія назовні, життєствердність, оптимістичність, сила духу, першість , сміливість, новизна, а також войовничість і агресія.

Авангард в Україні проявив себе в футуризмі (Михаль Семенко), хоча задекларовану програму футуризму не вдалося реалізувати.Укр.авангард прагнув привластини собі роль істинного модернізму, що заперечував попередню традицію народницького вірша. Авангард – це не стільки «Я», як «Ми». Це не окремі особи, це низка груп і об*єднань зі своїми програмами.(ВАПЛІТЕ- Микола Хвильовий, Михайло Яловий, Микола Куліш, , Павло Тичина, Іван Сенченко, Микола Бажан, Юрій Яновський) крім того, Неборак, Драч,Андрухович,Андієвська.

В авнгардизмі модним було самознавство. Авангардисти самі себе визначали як такі, ск. Програми.

Героєм авангардного мистецтва є механістична людина, яка подолала природу і панує над світом. Певним чином ця надлюдина зображена у спільному елітарному понятті «Ми», яке не виявляє жодного інтересу до внутрішнього світу, окремого «Я». Тотальна дегуманізація мистецтва. Криза особистості.Порожня механістична людина. Насильництво заради ламання старого. Зречення традиції, відкидання моральних настанов.

Де є культ, там нема мистецтва. Проголосивши себе вільними, авангардисти закріпачили себе, вважаюси, що здійснюють в мистецтві революцію.

«Нова генерація» - журнал М.Семенка.