133. Модернізм в літературі. Його течії. Філософські засади модернізму.

Модерн з франц. – новітній, сучасний.

Модернізмом прийнято позначати сукупність шкіл і течій, які мали місце в літературі після реалізму, тобто з 70рр.19 ст. Хоча, не завжди доречно називати всі течії, які були різними і часто протистояли одна одній.

Основні засади: - модернізм – елітарне мистецтво (не для всіх),

примат форми над змістом (форма сама творить матеріал, форма повинна виражати тільки саму себе),

заперечення традиції (не відтворення і не перетворення, а створення нової дійсності),

субєктивність світобачення, внутрішній монолог, потік свідомості (Улісс),

руйнування традиційної побудови твору, нові жанри (пародія, гра, колаж..)

       - новизна та антитрадиціоналізм (хоча модерністи ніколи не поривають із літературною традицією цілком );        - у творах затверджується перевага форми над змістом;        - заперечення матеріалістичного детермінізму, визнання інтуїтивного поруч із логічним шляхом пізнання;        - індивідуалізм, зосередження на «Я» автора, героя, читача;        - психологізм, пильна увага до позасвідомих сфер психіки, до внутрішньої боротьби роздвоєного людського «Я»;        - широко використовуються такі художні прийоми, як «потік свідомості» та монтаж, що прийшов у літературу з кіномистецтва;        - використання символу як засобу пізнання і відтворення світу;        - ліризм (навіть у прозі, драматургії, публіцистиці);        - естетизм.

Філософія модернізму:

-Ніцше (теорія надлюдини),

Фройд (психоаналіз),

А.Камю (екзистенціалізм),

Течії модернізму:

Імпресіонізм - художній напрям, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань. Імпресіоністи намагаються у своїх творах відтворити шляхетні, витончені особисті враження та спостереження мінливих миттєвих відчуттів та переживань, природу, схопити мінливі ефекти світла — проте на відміну від неокласицизму не зобов'язувалися об'єктивно відображати реальність, а натомість поділитися власними почуттями з спостерігачем твору, вплинути на нього. Термін уперше використовувався в негативному значенні при критичній оцінці твору Моне «Враження, схід сонця» (1872). В Україні:Коцюбинський, Стефаник, Кобилянська.

Експресіонізм - зацікавленість глибинними психічними процесами; • заперечення як позитивізму, так і раціоналізму; • оновлення формально-стилістичних засобів, художньої образності та виразності, часом непоєднуваних між собою, як глибокий ліризм і всеохоплюючий пафос; • суб'єктивізм і зацікавленість громадянською темою. В Україні: Куліш, Хвилюовий, Стефаник.

Символізм - конкретний художній образ перетворюється на багатозначний символ. Хвильовий «Вальдшнепи», Винниченко «Сонячна машина»

Акмеїсти, які вважали свою творчість вищим етапом у розвитку символізму, проповідували теорію «чистого мистецтва», культивували відірваність від життя, аполітизм, волюнтаризм. А. був одним із різновидів декадансу, виявом крайнього індивідуалізму та містики.

Сюрреалізм - Естетичні засади напряму викладено в “Маніфестах сюрреалізму” А.Бретона. Сюрреалісти закликали звільнити людське “Я” від “пут”матеріалізму, логіки, які вони вважали породженням буржуазної цивілізації. На їхню думку, митцю слід спиратися на досвід несвідомого вираження духу- сни, галюцинації, марення, аби проникнути по той бік свідомості, осягнути нескінченне й вічне.

Екзистенціалізм - — течія в літературі, що сформувалася в Європі у 30 —40-ві pp. XX ст., а найбільшого розвитку досягла в 50—60-ті рр. Джерела екзистенціалізму містилися в працях данського філософа XIX ст. C. К'єркегора. У XX ст. екзистенціалізм розвивався в працях німецьких (М. Гайдеґґер, К. Ясперс) та французьких (Г. Марсель, А. Камю, Ж.-П. Сартр) філософів та письменників.Основним положенням екзистенціалізму є постулат: екзистенція (існування) передує есенції (сутності). У художніх творах екзистенціалісти прагнуть збагнути справжні причини трагічної невлаштованості людського життя.

В українській літературі екзистенціалізм проявився у творчості В. Підмогильного, В. Домонтовича, І. Багряного, Т. Осьмачки, В. Барки, В. Шевчука, в поезії представників «нью-йоркської групи», в ліриці В. Стуса.

Дадаїзм — (фр.dadaïsme) — авангардистськалітературно-мистецька течія, прихильники якої стверджують, що алогізм є основою творчості

Футуризм - заперечення традиційної культури (особливо її моральних і художніх цінностей); прагнення до новацій, бунтівливості порушення традицій; культивування урбанізму (естетика машинної індустрії і великого міста); переплетіння документального матеріалу з фантастикою; у поезії — руйнування загальноприйнятої мови, використання «слів на свободі». Ознаки футуризму спостерігаємо в творчості М. Семенка, В. Поліщука, Я. Савченка, М. Бажана, Г. Шкурупія.