17.Особливості навчального процесу в загальноосвітніх школах нових структур

2012-13 навчальний рік для початкової школи буде особливим.

Відповідно до статті 16 Закону України “Про загальну середню освіту” 2012/2013 навчальний рік у початковій школі розпочинається 1 вересня святом – День знань – і закінчується не пізніше 31 травня

.Навчальні заняття організовуються за семестровою системою: І семестр – з 1 вересня по 28 грудня, ІІ семестр – з 14 січня по 24 травня.Закінчується навчальний рік проведенням державної підсумкової атестації випускників початкової школи з 13 по 21 травня та навчальних екскурсій у 1-4 класах з 27 по 30 травня.

Впродовж навчального року для учнів проводяться канікули: орієнтовно, осінні з 27 жовтня по 4 листопада, зимові з 29 грудня по 13 січня, весняні з 23 по 31 березня.З урахуванням місцевих особливостей та кліматичних умов за погодженням з відповідними місцевими органами управління освітою можуть змінюватись структура навчального року та графік учнівських канікул; навчальну практику та навчальні екскурсії за рішенням закладу можна провести в інші терміни, або впродовж навчального року.Тему першого уроку в початкових класах загальноосвітніх навчальних закладів учитель обирає самостійно.

Форми і методи проведення першого уроку обираються з урахуванням можливостей навчального закладу та індивідуальних особливостей учнів класу.У початковій школі з першого року навчання може здійснюватися поділ класів на групи при вивченні української чи іншої мови навчання (мови і читання), української мови (мови і читання) у школах з навчанням мовами національних меншин, іноземної мови відповідно до чинних нормативів (наказ Міністерства освіти і науки України від 20.02.2002 р. №128).При визначенні гранично допустимого навантаження учнів ураховані санітарно-гігієнічні норми та нормативну тривалість уроків у 1 класі – 35 хвилин, 2 – 4 класах – 40 хвилин

.Термін проведення канікул для 1 класу визначається відповідно до режиму роботи загальноосвітнього навчального закладу. Їх тривалість протягом навчального року не повинна бути меншою 30 календарних днів.З урахуванням особливостей регіону, специфіки роботи загальноосвітнього навчального закладу за погодженням з місцевими органами управління освітою допускається зміна графіка учнівських канікул, зокрема впровадження для учнів 1 класу додаткових весняних тижневих канікул.Звертаємо Вашу увагу , що для учнів 1 класу особлива увага має приділятися:- організації гарячого харчування;- облаштуванню кімнат для відпочинку (сну);- приміщень для організації рухливих ігор, щонайменше одного на паралель класів;- обладнанню відокремлених туалетів (вбиралень);- обладнанню відокремлених гардеробів з обов’язковим виділенням секцій для кожного класу тощо.Законом України “Про загальну середню освіту” визначено тривалість уроків для учнів 1 класу. Вона становить 35 хвилин.

Тривалість перерв між уроками для учнів 1 класу має бути не меншою 15-ти хвилин, великої перерви після другого уроку – не менше 30-ти хвилин, або двох малих перерв по 20 хвилин після другого і третього уроків. На великих перервах організовується харчування, активний відпочинок учнів.

У навчально-виховному процесі з предметів інваріантної та варіативної складових навчального плану використовуються навчальні програми, підручники та навчально-наочні посібники, які мають відповідний гриф Міністерства освіти і науки України.

Домашні завдання учням першого класу не задаються.

Навчальні досягнення учнів 1 класу оцінюються вербально.

У класному журналі та в зошитах оцінки в балах або в рівнях не виставляються. Недоцільним є використання будь-яких позначень для оцінювання навчальних досягнень учнів 1 класу, оскільки вони з часом асоціюються у дитини з відповідним балом за встановленими критеріями оцінювання. Не оцінюються темп роботи учня, його особистісні якості та індивідуальні психічні процеси, зокрема, пам’ять, увага, сприймання тощо.

Ведення учнівських щоденників у 1 класі не рекомендовано.

Усі учні 1 класу незалежно від річного оцінювання переводяться до наступного класу.

Учні початкової школи, які через поважні причини (хвороба, інші обставини) за результатами річного оцінювання отримали бали початкового рівня (1,2,3) або не засвоїли скориговану до індивідуальних здібностей програму, можуть бути, як вийняток, залишені для повторного навчання у тому самому класі за рішенням педагогічної ради та за згодою батьків чи осіб, які їх замінюють. (п. 3.3 Інструкції).

Відповідальність за безпеку життєдіяльності кожного учня на уроках, під час перерв, на групах продовженого дня, дотримання вимог санітарних правил і норм несуть вчителі-класні керівники, вчителі-предметники, вихователі груп продовженого дня, адміністрація загальноосвітніх навчальних закладів.

Оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів буде здійснюватися відповідно до наказу МОНмолодьспорту України від 30.08.2011 № 996 “Орієнтовні вимоги до оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти з предметів інваріантної складової навчального плану” (додатки 1 – 12).Оцінювання навчальних досягнень учнів 1—2-х класів здійснюється вербально, у 3—4-х класах — за 12-бальною шкалою.

За рішенням педагогічної ради загальноосвітнього навчального закладу оцінювання навчальних досягнень учнів 2 класу може здійснюватися, розпочинаючи з ІІ семестру, за 12-бальною шкалою.

З метою визначення відповідності освітнього рівня випускників початкової школи вимогам Державного стандарту початкової загальної освіти в 4-х класах загальноосвітніх навчальних закладів та визначення рівня сформованості в молодших школярів умінь застосовувати набуті знання і вміння на практиці здійснюється державна підсумкова атестація з української мови (мови і читання) та математики (відповідно до Положення про державну підсумкову атестацію учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти (наказ Міністерства освіти і науки України від 18.02.2008 р. № 94, зареєстрований у Міністерстві юстиції України від 27 лютого 2008 р. за № 151/14842)). У 4-х класах загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин також можуть підлягати атестації результати навчальної діяльності з мови навчання (мови і читання).

Бали за атестацію із цих предметів виставляються за результатами річних підсумкових контрольних робіт.

Підсумкові контрольні роботи виконують усі учні, окрім тих, які з поважних причин (хвороба, довготривалі перебування на лікуванні, спортивних змаганнях, переїздах в інші місця проживання, природні катаклізми) не можуть бути присутніми у визначений час для написання підсумкових контрольних робіт. У такому разі оцінки за державну підсумкову атестацію виставляються учням за результатами семестрового оцінювання. Додаткові види перевірних робіт у 4-х класах не проводяться.

Разом з тим повідомляємо, що в наступному навчальному році навчальні досягнення учнів 1-4- класів з предметів: « Основи здоров’я», « Фізична культура», « « Музичне мистецтво», « Образотворче мистецтво» мають оцінюватись вербально.

18. Сутність змісту освіти, складові елементи. Історичний розвиток змісту освіти. Зміст загальної середньої освіти - це не сукупність складових, а деяка ''критична маса'', яка забезпечує систему загальнонаукових знань, умінь і навичок, системне мислення, загальний світогляд, ціннісні орієнтації, імпульси до самоосвіти, саморозвитку.До сучасного змісту освіти входить чотири основні компоненти: досвід пізнавальної діяльності, зафіксований у формі знань; досвід виконання відомих способів діяльності - у формі умінь діяти за зразком; досвід творчої діяльності - у формі умінь приймати нестандартні рішення в нових ситуаціях; досвід ставлень до навколишньої дійсності у формі ціннісних орієнтацій.Досвід пізнавальної діяльності особистості включає систему знань про природу, людину, суспільство, мислення, виробництво та засоби діяльності, засвоєння яких забезпечує формування у свідомості учнів наукової картини світу.Знання є основним елементом змісту загальної середньої освіти. Вони відображають узагальнений досвід пізнання дійсності, накопичений людством у процесі соціально-історичної практики. .Досвід здійснення відомих способів діяльності (практичний досвід). Зміст цього досвіду складає система загальних інтелектуальних і практичних умінь та навичок, яка є основою конкретних видів діяльності: пізнавальної, трудової, художньої, громадської, ціннісно-орієнтаційної, комунікативної. .Досвід творчої діяльності покликаний забезпечити готовність до пошуку шляхів вирішення назрілих проблем. Він вимагає самостійного застосування раніше засвоєних знань і вмінь у нових ситуаціях, формування нових способів діяльності на основі вже відомих.Важливими рисами творчої діяльності є:- самостійне перенесення знань і умінь у нову ситуацію;- бачення нової проблеми в знайомій ситуації;- бачення структури об'єкта і його нової функції;- самостійне комбінування відомих способів діяльності в новий;- знаходження різних способів вирішення проблеми і альтернативних доказів;- побудова принципово нового способу вирішення проблеми, який є комбінацією відомих.Цей вид соціального досвіду розвиває ті здібності молодого покоління, які сприятимуть подальшому розвиткові культури.Досвід ставлень особистості до світу, діяльності є специфічним. Система мотиваційно-ціннісних і емоційно-вольових ставлень разом із знаннями і вміннями є умовою формування системи цінностей, ідеалів, світогляду особистості.Усі перераховані компоненти змісту загальної освіти взаємопов'язані і взаємозумовлені. Уміння без знань неможливі; творча діяльність здійснюється на основі певних знань і умінь; вихованість передбачає знання про ту дійсність, до якої встановлюється те чи інше відношення; знання про діяльність, забарвлену емоціями, передбачають поведінкові навички й уміння.

Теорії організації змісту освіти.

Наприкінці XVIII і в середині XIX століття особливого поширення набула теорія формальної освіти. Вона бере свій початок від Д. Локка (XVII ст.), Й. Песталоцці, Е.Канта і Й. Гербарта (XVIII—XIX ст.). Прихильники цієї теорії вважали, що джерелом знань є розум, головним завданням шкільної освіти — розвиток розумових здібностей учнів, їхнього мислення, уяви, пам'яті, а не набуття фактичних знань. Тому вони надавали перевагу предметам, які забезпечують гімнастику розуму, зокрема латинській і грецькій мовам, математиці. Ця теорія була покладена в основу визначення змісту «класичної» освіти в дореволюційних гімназіях, де особлива увага приділялася вивченню російської, латинської, грецької,німецької, французької та ін. мов.

У кінці XVIII — на початку XIX століття виникає і розвивається теорія матеріальної освіти. Прихильники виходили з філософії емпіризму Англійський філософ Г. Спенсер стверджував, що пізнання не може вийти за межі безпосереднього досвіду, що джерелом знань є лише досвід. Засобом освіти Спенсер вважав вивчення логіки, математики, соціології, психології, біології, хімії, геології, мови та літератури, іноземних мов.За теорією матеріальної освіти головним критерієм визначення змісту освіти є практична значимість знань, а не їхній розвиваючий вплив. Теорія склала основу так званого реального напряму в шкільній освіті.

Дидактичний утилітаризм (Д. Дьюї, Г. Кершенштейнер та ін.) виходить із пріоритету індивідуальної та суспільної діяльності учня. Учень повинен займатися тими видами діяльності, які дозволили цивілізації вийти на сучасний рівень. Тому увагу слід сконцентрувати на заняттях конструктивного характеру: навчити дітей готувати їжу, шити, прибирати і под., тобто виконувати необхідну в повсякденному житті діяльність.

Ідеї Дж. Дьюї знайшли своє втілення в проектній системі навчання, що була розроблена в 20-ті роки XX століття У. Кілпатріком. Сутність цієї системи в тому, що діти, керуючись своїми інтересами, разом з учителем проектували вирішення будь-якого завдання, включалися в практичну діяльність, протягом якої оволодівали певними відомостями з мови, математики та інших предметів. Зрозуміло, що така теорія спричиняла зниження рівня освіти школярів.

Польський учений Б. Суходольський запропонував проблемно-комплексну теорію. Сутність її в тому, що вивчення певних предметів у школі здійснюється не окремо, а комплексно. В основі їх вивчення знаходяться проблеми, вирішення яких потребує активної пізнавальної діяльності та використання знань з різних галузей. Дана теорія, як бачимо, перекликається з попередньою.

Теорія структуралізму (польський вчений К. Сосницький) розглядає зміст освіти як решітку з великих структур, які містять системоутворюючі компоненти. Структури дозволяють скоротити обсяг навчального матеріалу, позбавитися перевантаження змісту і не допустити зниження якості навчання. Організуються вони за логічним принципом. У старших класах слід відмовитися від принципів систематичності, послідовності та історизму, які, проте, можливі при вивченні точних предметів.

19. Фактори, що зумовлюють зміст освіти. Розвиток і становлення змісту освіти у 11-річній загальноосвітній школі. Концепція профільного навчання. Фактори, що зумовлюють формування змісту освіти.ряд факторів. Першим і головним є система потреб (соціальних і особистісних), яка нерозривно пов'язана з системою цілей (соціальних — вимоги суспільства до загальної освіти, особистісних — формування основних сторін особистості). До об'єктивних факторів, які впливають на зміст шкільної освіти, належать соціальні та наукові досягнення. Для того, щоб визначити обсяг змісту, необхідно враховувати і можливості школяра: скільки в середньому учень може засвоїти, наскільки логічно, з яким темпом тощо. Фактор можливостей відіграє роль своєрідного регулятора, що впускає чи не впускає в зміст освіти відомості, які вимагають певного рівня оснащення навчального процесу, матеріально-технічних та економічних можливостей. Вимоги до змісту освіти в середній загальноосвітній школі визначаються державною стратегією розвитку загальної середньої освіти. Зміст освіти сучасної української школи має два аспекти — національний і загальнолюдський. Загальними, принциповими положеннями, що лежать в основі його розробки, є: гуманізація, що передбачає оптимальне співвідношення гуманітарних і природничих дисциплін, наповнення всіх курсів «олюдненими» знаннями, формування гуманістичного типу мислення, особистісно зорієнтованого світорозуміння, оптимістичних поглядів на проблеми людського життя, розуміння учнями його суті, утвердження людини як найвищої соціальної цінності; диференціація змісту, що забезпечує альтернативні можливості для одержання освіти відповідно до індивідуальних потреб та здібностей; науковість, що виявляється у відповідності запропонованих для вивчення в школі знань новітнім досягненням наукового, соціального і культурного прогресу; інтеграція навчальних курсів, як засіб цілісного розуміння та пізнання світу; оптимальне поєднання теоретичних і практичних компонентів, що передбачає необхідність підготовки учнів до застосування засвоєних теоретичних знань на практиці; оптимальне поєднання класичної спадщини та сучасних досягнень наукової думки; органічний зв'язок з національною історією, культурою, традиціями; широке застосування нових педагогічних, інформаційних технологій.Для визначення змісту шкільної освіти неабияке значення має суб'єктивний фактор, зокрема методологічні позиції вчених. Наріжним каменем різних позицій і поглядів з питань змісту освіти є те, як той чи інший учений трактує питання розумового розвитку учнів під впливом навчальної роботи. У зв'язку з цим розглянемо найбільш відомі теорії освіти, які розроблялися в педагогіці і помітно вплинули на зміст шкільної освіти.Реалізація змісту освіти в сучасній школі.Однією з сучасних тенденцій розвитку змісту освіти є його стандартизація.Під стандартом освіти розуміють систему основних показників, що є складовими державної норми освіченості. Освітній стандарт відображає суспільний ідеал, враховує можливості реальної особистості і системи освіти щодо досягнення цього ідеалу. Зміст загальної середньої освіти поділяється на два компоненти: державний і шкільний. У практиці загальної середньої освіти використовується декілька типів навчальних планів: базовий, типовий і власне навчальний план школи.Базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів - це головний державний нормативний документ, який є складовою частиною державного стандарту загальної середньої освіти. Він дає цілісне уявлення про структуру змісту загальної середньої освіти через інваріативну і варіативну складові; окреслює освітні галузі та розподіл годин між ними за роками навчання; визначає гранично допустиме тижневе навантаження учнів для кожного класу; встановлює кількість навчальних годин, фінансованих з бюджету. Навчачьний план загальноосвітньої середньої школи - це нормативний документ, який визначає структуру навчального року; перелік та розподіл обов'язкових предметів за ступенями навчання; тижневу і річну кількість годин, відведених на кожний навчальний предмет. Він враховує додаткові години на індивідуальні й групові заняття, курси за вибором, факультативи тощо..На основі навчального плану складаються навчальні програми з усіх предметів. Програма відповідає кількості годин, передбачених навчальним планом. Вона складається з таких розділів:1) пояснювальна записка, де викладено цілі навчання з даного предмета, ознаки процесу (організація навчання кожного класу);2) зміст навчального матеріалу, поділений на розділи і теми із зазначеною кількістю годин на кожну;3) обсяг знань, умінь і навичок з даного предмета для учнів кожного класу;4) перелік наочних посібників і літератури для учнів, методичної літератури для вчителів;5) критерії оцінювання знань, умінь і навичок з кожного виду роботи.Залежно від змін у соціальному житті, науково-методичного прогресу і нових методичних знахідок навчальні програми модернізуються.

20. Розвиток пізнавальної активності та критичного мислення учнів. Розвиток критичного мислення - це дуже важливий аспект не лише у навчанні читання, а в повсякденному житті, де герої є реальними, а їхні вчинки – це дії твої і твоїх друзів. Навчити дітей мислити критично – означає правильно поставити запитання, направити їх увагу в правильне русло, вчити самостійно робити висновки та знаходити рішення. Учням подобаються ті види навчальної діяльності, які дають їм матеріал для роздумів, можливість виявляти ініціативу та самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості та творчості. Кожна дитина має до чогось певні здібності. Наше завдання — відшукати найменші пагінці таланту, розвивати їх. Адже в майбутньому трудовому житті стануть у пригоді міцна пам’ять, гостре око, хороший смак, образне мислення. Усе це розвивається під час виконання різних творчих робіт. Важливо на уроці використовувати проблемні завдання. Наявні в них суперечності викликають дискусію, спонукають до роздумів, пошуків і певних висновків. Навчання – основна форма розвитку пізнавальної активності молодших школярів. З одного боку, під час навчального процесу школярі здобувають нові знання, які розширюють їхній кругозір, і з другого боку - у процесі активної пізнавальної діяльності розвиваються навчальні можливості учня, завдяки яким він може самостійно і творчо не лише використовувати запас знань, а й шукати нове, задовольняючи свої потреби в пізнанні. Головною умовою при цьому є розуміння дитиною змісту і значення виучуваного. Для цього вчитель повинен ставити перед собою чітку педагогічну мету: у чому переконати школярів, як розкрити значення даного питання сьогодні і з найближчою перспективою для них. Дитині має бути зрозумілою мета завдання. І тоді вона зможе з інтересом виконувати дуже багато нецікавої, але потрібної роботи. Чим молодший вік, тим цікавіші слід давати завдання. Найбільш цікавим є те, що максимально розвиває самостійність дитини, збуджує її думку. Викладання повинно бути захоплюючим – таким є один з принципів методики сучасного уроку. Однак інтерес не має нічого спільного з розважальністю, яка не містить пізнавальної мети. Кожне заняття повинно мати пізнавальний характер і, одночасно, захоплювати як своїм змістом, так і способом викладу. За роки навчання в школі в дітей виробляється звичка задовольнятися матеріалом підручника, а це недостатньо забезпечує розвиток пізнавальної діяльності та учнів. Матеріал підручника не може постійно стимулювати самостійну творчу діяльність дітей, осмислення ними певних явищ, оскільки не асоціюється ними з реальними життєвими враженнями. Потрібно вивчати навколишній світ, види трудової діяльності, явища суспільного життя, події, характерні для місця проживання дітей.