88. Формування національної культури молоді у педагогічній спадщині г.Г. Ващенка.

Свої глибокі знання з педагогіки і психології Г. Ващенко розкрив у таких працях, як «Виховання волі і характеру», «Основи естетичного виховання», «Виховання любові до Батьківщини», «Виховна роль мистецтва», «Тіловиховання як засіб виховання волі і характеру», «Проект системи освіти в самостійній Україні», «Система навчання», «Організаційні форми навчання», «Загальні методи навчання», «Виховний ідеал», «Завдання виховання української молоді», «Релігія і майбутнє людства», «Основні лінії у розвитку совєтської педагогіки і школи», «Соціалізм й індивідуалізм у світлі християнства», «Виховання мужності і героїзму», «Релігійне виховання молоді», «Хвороби в галузі національної пам’яті», «Психологія в СРСР», «Традиційне коріння більшовицького тоталітаризму і підступництва», «Український ренесанс ХХ ст.», «Мораль християнська і комуністична», «Виховання статевої чистоти і стриманости», «Виховання чесноти і принциповости», «Виховання пошани до батьків і старших», «Педагогічна наука в СРСР» та багатьох наукових і публіцистичних статтях.

 У працях Г. Ващенко глибоко проаналізував виховні ідеали, які людство сформувало впродовж свого розвитку. Вчений дослідив і порівняв такі виховні ідеали: християнський, загальноєвропейський, український національний, націонал-соціалістичний і більшовицький. У своїх дослідженнях він висловив багато вартих уваги педагогічних ідей, що є нині запитаними в українському суспільстві. Передові педагоги і керівники навчальних закладів ці ідеї кладуть в основу навчально-виховного процесу сучасної української школи, хоча, необхідно визнати, це роблять далеко не всі працівники системи освіти, а лише небайдужі до справи розбудови національної освіти і ті, що цікавляться вітчизняним досвідом її розвитку, зокрема працями учених, які в радянську добу були заборонені.  Християнський виховний ідеал, зазначає вчений, – це образ ідеальної людини, на який має орієнтуватися педагог, виховуючи молоде покоління. Риси християнського виховного ідеалу окреслені в Євангелії і посланнях апостолів. 

Г. Ващенко зупиняється у своїх працях на доказах буття Божого: онтологічному, космологічному, моральному. Розкриваючи євангельський ідеал людини, вчений звертає увагу на поняття етики як науки про норми поведінки людини, що накреслює взірець, на який вона має орієнтуватись у своєму особистому і громадському житті. Євангельський ідеал людини має такі риси: гідність, високий ідеалізм, душевність, висока моральність і доброта. Така людина щаслива, бо християнство є релігія чистої радості, що стоїть на засадах ієрархії вартостей.

Особливу увагу вчений приділив українському національному виховному ідеалу. Він порівняв націоналізм і інтернаціоналізм, зазначив, що нормальний розвиток національного життя можливий лише при наявності своєї національної держави. Саме з огляду на це кожна нація прагне утворити свою самостійну державу, а коли вона поневолена, то бореться за свою самостійність. Щодо культурної творчості вчений порівнює націю з особистістю. Творчість кожної людини є виявом її оригінальних властивостей і здібностей. Такий вияв можливий лише тоді, коли людина вільна, коли її оригінальність найменш обмежена. Раб або людина, психіка якої формувалася за якимось спільним для багатьох стандартом, творити не може.

Вчений подає український ідеал людини, розглядає традиції і поступ. Він говорить, що виховний ідеал нації може бути відбитий не лише в творах педагогів, але і в звичаях народу, і в його пісні, і в творах письменників. Він твориться віками, переходячи від покоління до покоління, що його доповнюють і удосконалюють. На думку педагога, традиційний ідеал людини не втрачає своєї актуальності, незважаючи на плинність часу і зміну епох. Це пояснюється тим, що роль традиції в житті і розвитку нації означає те саме, що й роль пам’яті в розвитку окремої людини.

Важливе завдання виховання молоді – це виховання морально-релігійне, – вважає Г. Ващенко.

Ще одне важливе завдання у вихованні – дати нашій молоді естетичне виховання. Необхідно розвивати творчі, мистецькі здібності молоді, що допоможе розкрити таланти, якими обдаровані наші діти.

Молодь має зростати здоровою, міцною й спритною. Виховуючи міць тіла, треба прагнути до гармонійного розвитку системи м’язів у цілому. Фізичне виховання вчений розглядав у зв’язку з вихованням інтелектуальним і моральним. Основне у людини – її дух. Отже, молодь треба виховувати так, щоб тіло було спритним і міцним знаряддям духу.

Слід виховувати чесноти й пристойності в особистій поведінці й у ставленні до інших людей. А саме: доброзичливість, уважність, щирість, пошана до старших, до священнослужителів тощо.

Г. Ващенко обґрунтував свої педагогічні ідеї, виходячи із сучасних йому реалій життя української молоді в еміграції. На нашу думку, педагогічні ідеї і завдання, висловлені вченим у ХХ ст., є надзвичайно сучасними і повинні лягти в основу реалізації Державної національної програми «Освіта. Україна ХХІ століття». Вони будуть здійснені через виховання молоді: морально-релігійне, національно-патріотичне, інтелектуальне і фізичне. Повернення Г. Ващенка до суспільної свідомості активізує педагогічну громадськість, прискорить процес утвердження національної педагогіки, що, в свою чергу, допоможе українській владі будувати міцну європейську державу – Україну, сприятиме формуванню морально, ідейно й фізично здорового молодого покоління.