84. Причини недисциплінованості. Особливості виховної роботи з дітьми зони ризику. Попередження і подолання педагогічної занедбаності, бродяжництва та правопорушень школярів

Важковиховуваними називають дітей, які систематично порушують встановлені норми і правила поведінки, з відразою ставляться до навчання, виявляють негативізм до соціального оточення.

За ступенем педагогічної занедбаності важких дітей можна поділити на чотири групи:

1) важковиховувані діти, які байдуже ставляться до навчання, періодично порушують правила поведінки і дисципліну. Для них характерні негативні моральні якості, такі як нечесність, брехливість, грубощі тощо;

2) педагогічно занедбані діти, які негативно ставляться до навчання Й суспільно корисної діяльності. Вони систематично порушують дисципліну та норми моральної поведінки, постійно проявляють негативні моральні риси особистості;

3) підлітки-правопорушники, які перебувають на обліку в інспекціях у справах неповнолітніх або направлені до спецшкіл і спеціальних професійно-технічних училищ

4) неповнолітні злочинці — педагогічно занедбані підлітки, які вчинили кримінальні злочини й направлені судом до виправно-трудових колоній.

Сьогодні неможливо розв'язувати проблеми виховання, не враховуючи загального соціального тла. Негативні соціально-економічні та політичні процеси, які відбуваються в суспільстві, тяжко вразили і навчальні заклади, гострота проблем злочинності і правопорушень серед учнів посилюється. Причин чимало: погіршення криміногенної обстановки в умовах кризових явищ в економіці, падіння виробництва, порушення колишніх виробничих та людських стосунків, гострий дефіцит та низька якість промислових товарів, продуктів харчування, дедалі зростаюча активність ділків тіньової економіки, незаконна спекуляція, шахрайст­во, підпільний бізнес, азартні ігри тощо. Прискореними темпами триває майнове розшарування населення. Освіта перебуває в жебрацькому стані. Ефективність педагогічного керівництва в профілактиці правопо­рушень учнів має досягатися, виходячи із принципів організації виховного процесу:

• включення важковиховуваних учнів у діяльність, що забезпечує розширення і розвиток відповідальності ;

• стимулювання самовдосконалення особистості;

• розширення морально-духовного змісту педагогічної аргумен­тації норм і правил стосунків, вимог та ін. у колективній діяльності учнів

Серед позитивних особливостей роботи вихователів, за якими важковиховувані учні визначали рейтинг учителів, були названі ознаки у такій послідовності:

• почуваєш себе поряд із ним легко та невимушено;

• вірить мені, поважає як людину;

• допомагає доброю порадою у скрутних ситуаціях;

• є бажання поділитися з ним своїми невдачами і радощами;

• не відчуваю страху перед ним;

• може захистити при несправедливому обвинуваченні;

• допомагає у налагодженні стосунків з однолітками, вчителями;

• справедливий, до всіх однаково вимогливий;

• не "вичитує" при всіх;

• підтримує, заохочує, хвалить при учнях;

• не "розбирає" на класних та батьківських зборах;

• не поспішає скаржитися батькам;

• життєрадісний, доброзичливий;

• не підвищує голос;

• правдивий, завжди відверто говорить "про життя";

• добрий, уважний, чуйний; .

• при аналізі конфлікту не перекладає всю провину на мене;

• добре викладає свій предмет;

• виконує свої обіцянки;

• працелюбний;

• організує допомогу у навчанні, бере в похід.

Не важко переконатися, що учні передусім цінують моральні, гу­манні якості педагога, і навіть професійна майстерність стоїть далеко не на першому місці.

Серед негативних особливостей особистості вчителя-вихователя важковиховувані називають: черствість, байдужість, низький культурний рівень, невміння підтримувати дисципліну в класі, безпринципність, нещирість, необ'єктивність тощо.

Однією з ефективних форм роботи викладацького колективу в системі профілактики правопорушень є психолого-педагогічні засідання методичної комісії класних керівників. Вони виконують діагностичну, проективну, реабілітаційну функції.

Ефективність педагогічного керівництва в профілактиці правопо­рушень учнів має досягатися, виходячи із принципів організації виховного процесу:

• включення важковиховуваних учнів у діяльність, що забезпечує розширення і розвиток відповідальності ;

• стимулювання самовдосконалення особистості;

• розширення морально-духовного змісту педагогічної аргумен­тації норм і правил стосунків, вимог та ін. у колективній діяльності учнів.

Серед позитивних особливостей роботи вихователів, за якими важковиховувані учні визначали рейтинг учителів, були названі ознаки у такій послідовності:

• почуваєш себе поряд із ним легко та невимушено;

• вірить мені, поважає як людину;

• допомагає доброю порадою у скрутних ситуаціях;

• є бажання поділитися з ним своїми невдачами і радощами;

• не відчуваю страху перед ним;

• може захистити при несправедливому обвинуваченні;

• допомагає у налагодженні стосунків з однолітками, вчителями;

• справедливий, до всіх однаково вимогливий;

• не "вичитує" при всіх;

• підтримує, заохочує, хвалить при учнях;

• не "розбирає" на класних та батьківських зборах;

• не поспішає скаржитися батькам;

• життєрадісний, доброзичливий;

• не підвищує голос;

• правдивий, завжди відверто говорить "про життя";

• добрий, уважний, чуйний; .

• при аналізі конфлікту не перекладає всю провину на мене;

• добре викладає свій предмет;

• виконує свої обіцянки;

• працелюбний;

• організує допомогу у навчанні, бере в похід.

Не важко переконатися, що учні передусім цінують моральні, гу­манні якості педагога, і навіть професійна майстерність стоїть далеко не на першому місці.

Серед негативних особливостей особистості вчителя-вихователя важковиховувані називають: черствість, байдужість, низь­кий культурний рівень, невміння підтримувати дисципліну в класі, без­принципність, нещирість, необ'єктивність тощо.

Однією з ефективних форм роботи викладацького колективу в системі профілактики правопорушень є психолого-педагогічні засідання методичної комісії класних керівників. Вони виконують діагностичну, проективну, реабілітаційну функції.

85.Виховання школярів на національних традиціях українського народу. Регіональні традиції та їх виховний потенціал.Національне виховання — це створена упродовж віків самим народом система поглядів, переконань, ідей, ідеалів, традицій, звичаїв, покликаних формувати світоглядну свідомість та ціннісні орієнтації молоді, передавати їй соціальний досвід, надбання попередніх поколінь. Науково обґрунтоване, правильно організоване національне виховання відображає історичний поступ народу, перспективи його розвитку. Головною метою національного виховання на сучасному етапі є передача молодому поколінню соціального досвіду, багатств духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування особистісних рис громадянина України, які включають у себе національну самосвідомість, розвинену духовність, моральну, художньо-естетичну: правову, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і таланту В системі національного виховання обов’язковим є його регіональний аспект. Його специфіка і особливості базуються на засвоєнні історичних, соціально-економічних, духовно-культурних, сімейно-родинних традицій населення Волинського Полісся. Учнівська молодь має знати фольклор, звичаї, обряди, котрими уславлена рівненська земля, життя і діяльність славетних діячів історії, науки і культури краю, які гідні наслідування прийдешніми поколіннями Важливою складовою процесу національного виховання є і прилучення молоді до відродження народних промислів і ремесел, якими традиційно багата Україна та Рівненщина: лозоплетіння, гончарства, вишивання, ткацтва, писанкарства, виготовлення виробів з природного матеріалу, іконовишивки, оволодіння ними і на цій основі вироблення умінь передати такий досвід наступним поколінням. Означені «Загальні положення» орієнтують педагогічних працівників області на виховання свідомого громадянина, патріота, людини, гідно свого народу та Батьківщини.