14.Поняття про процес навчання, його історичний розвиток. Характеристика основних видів навчання.

Процесс навчання- це двохсторонній процесс організації взаємодії вчителя і учня з метою 1)пізнання дійс здібностейності,2)озброєння знаннями,вміннями,навичками, 3)розвитку творчих Навчання:-догматичне,-пояснювально-ілюстроване,-проблемне- програмоване- диференційоване -особистісно-орієнтоване

Процес навчання в історії педагогіки. З історії розвитку світової педагогічної думки відомо, що педагогів і психологів у процесі навчання в першу чергу цікавила діяльність учня - учіння, його структура, природа, механізми здійснення. Тому психологічна і педагогічна науки мають велику кількість поглядів на учіння. Коменський розглядав учіння як придбання знань із різних наук і умінь розв'язувати різноманітні завдання й виконувати дії з використанням знань. Знання розглядались частково як чуттєві уявлення, а особливо як поняття і їх системи. Головними компонентами учіння, за Я.Коменським, є розуміння, заучування напам'ять, мовна і зовнішня маніпулятивно-ручна дія. Розуміння він уявляв як пізнання, в якому виділялося два ступені: чуттєвий і раціональний. На чуттєвому ступені використовуються відчуття, сприймання, уявлення. Раціональний ступінь ґрунтується на мисленні. Структура розуміння включає такі компоненти як сприймання предметів, уявлення їх, мислення, яке здійснює порівняння, аналіз, узагальнення та оцінку. Запам'ятовування більшою мірою залежить від розуміння і вправ.

Великий вітчизняний педагог К. Ушинський (1823-1872) розрізняв два види учіння: учіння з одержанням знання від учителя та учіння шляхом розв'язання проблеми. У першому виді він виділяв такі чинники учіння: свідомість, самостійність, наочність, послідовність, систематичність, готовність, повторення і вправи. Німецький філософ і педагог Й.Гербарт розрізняв учіння як засвоєння знань і умінь та розвиток як удосконалення загальних пізнавальних процесів (увага, пам'ять, мислення). Процес учіння ним трактувався як активна взаємодія психічних елементів - уявлень.

11.Освіта в Україні за радянських часів. Характеристика творчості видатних педагогів (а. Макаренко, в. Сухомлинський, с. Чавдаров, г. Костюк, в. Шаталов).

Найбільший вплив українізація справила на розвиток освіти. Вона збігалася в часі з розгортанням культурної революції, головним напрямком якої була ліквідація неписьменності.

Різко збільшився обсяг видань української преси. На початку 30-х років він становив майже 90 % усіх періодичних видань республіки. Україномовними стали три чверті всіх театрів України. Період українізації став часом розквіту літературних та мистецьких угруповань.

У середині 20-х років українські школи перетворено на двомовні. Кількість українських шкіл поступово зменшувалась, а польських збільшувалась, з часом українські було ліквідовано повністю.

Василь Олександрович сам був феноменальним вчителем, оскільки, за винятком біології, хімії і фізики у старших класах, сам міг провести будь-який урок (і проводив). Звичайно, він насамперед постійно збагачувався знаннями. Його бібліотека включала всю тодішню не лише фахову, а й соціологічну, психологічну, педагогічну літературу, яка видавалася в тодішньому Союзі РСР. Маловідомим є той факт, що коли вчителі словесності й класоводи відмовилися писати творчі роботи, то на засіданні психологічного семінару він поставив на обговорення 20 (як йому здавалося, кращих) власних творів.

Природно, психологічний семінар був суттєвим чинником становлення майстерності павлиських вчителів.

На заняттях семінару не просто обговорювалися певні теми, а обов'язково щоразу дискутувалися проблеми невстигаючих дітей, дії окремих учнів. При цьому В.Сухомлинський спонукав вчителів до глибокого аналізу з урахуванням психологічних та індивідуальних особливостей кожного учня.

Наукові праці Сави Чавдарова присвячені питанням політехнічного навчання, формування науково-матеріалістичного світогляду учнів, педагогічної майстерності вчителя тощо. Ряд праць присвятив дослідженню педагогічної спадщини К. Д. Ушинського, Т. Г. Шевченка, І. Я. Франка, Н. К. Крупської, М. І. Калініна, А. С. Макаренка. Автор підручників з української мови для 1—4-х класів шкіл УРСР (понад 30 видань). Педагогічні впливи, відзначав Г. С. Костюк, повинні сприяти, з одного боку, розв'язанню суб'єктом його внутрішніх протиріч в потрібному для суспільства напрямку і, з іншого, виникнення нових внутрішніх суперечностей, без яких неможливий подальший розвиток. Віктор Федорович Шаталов - педагог-новатор. Народний учитель СРСР (1990), почесний доктор академії педагогічних наук України, заслужений вчитель України. Шаталов представив на всю країну свою авторську дидактичну систему, завдяки якій вчителям можна навчитися вчити всіх дітей предмету математика, фізика, хімія, астрономія, та ін, успішно і швидко, і незалежно від підготовки дітей та матеріального рівня їх батьків.

Макаренко виступав проти використання для дітей елементів тюремного режиму на користь посилення виробничого ухилу та загально методів. У відносинах з вихованцями дотримувався принципу: «Як можна більше вимог до людини і якомога більше поваги до нього».