- •7.Поняття етнопедагогіки і народної педагогіки. Зміст, структура і особливості української етнопедагогіки.
- •8.Освіта і виховання за часів Київської Русі. Братські, січові та полкові школи в Україні. Значення Києво-Могилянської академії для розвитку освіти і науки в Україні і Росії.
- •9. Г.С. Сковорода про залежність щастя людини від освіти і виховання.
- •12.Поняття про дидактику, її сутність і завдання. Предмет, об’єкт і функції дидактики.
- •14.Поняття про процес навчання, його історичний розвиток. Характеристика основних видів навчання.
- •11.Освіта в Україні за радянських часів. Характеристика творчості видатних педагогів (а. Макаренко, в. Сухомлинський, с. Чавдаров, г. Костюк, в. Шаталов).
- •15.Закономірності, принципи та рушійні сили навчання. Характеристика навчальної, виховної та розвивальної функцій процесу навчання.
- •Структурні компоненти навчального процесу. Ланки процесу засвоєння знань.
- •17.Особливості навчального процесу в загальноосвітніх школах нових структур
- •21. Державний стандарт базової середньої освіти другого покоління. Основні змістові лінії освітньої галузі.
- •22. Принципи побудови та характеристика навчальних планів, програм і підручників.Вимоги до структури і змісту навчальних програм
- •24.Рішення ііі-го Всеукраїнського з`їзду працівників освіти України. Основні завдання «Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки».
- •25.Інноваційні напрями розвитку дидактики. Концепція 11-річної середньої загальноосвітньої школи та 12-бальна система оцінювання начальних досягнень учнів
- •26. Поняття форм організації навчання, їх становлення. Класно-урочна система навчання в її історичному розвитку.
- •Урок – основна форма організації навчання. Типи уроків, їх структура.
- •Вимоги до сучасного уроку в школі. Підготовка вчителя до уроку та його педагогічний аналіз. Індивідуальна, групова, фронтальна форми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроці.
- •Роль педагогічної компетентності вчителя в досягненні навчальної, виховальної та розвивальної мети уроку. Основні шляхи модернізації уроків у сучасних навчально-виховних закладах.
- •Нестандартні уроки, їх характеристика. Характеристика інших форм організації навчання.
- •31.Сутність методів, прийомів і засобів навчання та історія їх розвитку
- •33.Загальна характеристика основних класифікацій методів навчання.
- •34.Характеристика методів навчання за джерелом одержання знань (е. Голант, д. Лордкіпанідзе, н. Верзілін).
- •35.Характеристика методів навчання за типом пізнавальної діяльності (і. Лернер, м. Скаткін).
- •36.Характеристика методів навчання на основі цілісного підходу до навчального процесу (ю. Бабанський).
- •37.Процес упровадження досягнень педагогічної науки, технологій та досвіду вчителя в практику.
- •39.Диференціація та інтеграція. Основні рівні диференціації.
- •40.Виховний ідеал у творчості г.Г.Ващенка.
- •41.Поняття про контроль і оцінювання навчально-пізнавальної діяльності школярів, функції контролю. Історичний розвиток проблеми контролю успішності учнів
- •42.Основні види і методи контролю. Дидактичні вимоги до оцінювання знань, умінь і навичок учнів.
- •44.Оцінювання в педагогічній діяльності педагогів-новаторів. Форми контролю та оцінки знань у зарубіжних шкільних системах.
- •45.Забезпечення цілісного педагогічного процесу в діяльності вчителя. Єдність і відмінність процесів навчання і виховання.
- •Сутність процесу виховання, його внутрішні та зовнішні суперечності.
- •49..Проблема співвідношення соціального і біологічного у формуванні людської особистості.
- •50...Характеристика виховання як особистісного і соціального явища.
- •51.Соціально-особистісний підхід до виховання у теорії і практиці а.С. Макаренка.
- •52.Теорія і практика особистісно-соціального виховання людини у педагогічній творчості в.О. Сухомлинського.
- •53..Поєднання вимогливості й поваги до особистості вихованця. Взаємозв'язок виховання і самовиховання.
- •54. Характеристика нової парадигми виховання і шляхи реалізації на практиці
- •55..Особистісно орієнтована виховна діяльність.
- •56...Основні концепції виховання у зарубіжній педагогіці.
- •Виховуючі відносини як спеціально організована суб’єкт-суб’єктна взаємодія вчителя і учнів. Проблема формування виховуючих, педагогічно доцільних відносин в історії педагогіки.
- •58...Види та типи виховуючих відносин. Основні рівні взаємодії вчителя і учня. Моделі педагогічної взаємодії.
- •59...Поняття про загальні методи, прийоми, засоби виховання. Їх історичний розвиток.
- •Класифікація методів виховання в сучасній педагогічній науці.
- •61Характеристика методів формування свідомості особистості.
- •Характеристика методів організації діяльності та формування позитивного досвіду поведінки.
- •Характеристика методів корекції і стимулювання поведінки особистості.
- •Особливості та вибір методів виховання, інструментовка прийомів виховної діяльності вчителя.
- •Загальні поняття про дитячий колектив, його ознаки та структуру.
- •Характеристика основних факторів формування дитячого колективу.
- •Закон руху колективу, стадії його розвитку.
- •Розвиток ідеї та альтернативні погляди на виховання особистості в колективі у вітчизняній педагогіці.
- •Поняття про науковий світогляд, його характеристика. Роль знань у формуванні світогляду.
- •Засоби формування і самовиховання наукового світогляду школярів. Структура наукового світогляду. Нові взаємовідносини школи і релігії.
- •Основні напрями виховання в сучасній школі. Їх характеристика. Розвиток основних напрямів виховання у творчості к.Д. Ушинського.
- •Основні підходи, завдання і зміст морального виховання в загальноосвітній школі. Історичний аспект морального виховання.
- •Завдання та зміст громадянського виховання. Шляхи здійснення громадянського виховання. Концепція громадянського виховання.
- •Мета, завдання і зміст трудового виховання у сучасній школі. Види праці в школі та форми організації трудових справ школярів.
- •77. Мета і завдання естетичного виховання, його зміст. Естетичне виховання школярів на уроках і в позаурочній діяльності
- •78. Джерела естетичного виховання. Форми і методи естетичного виховання школярів
- •79. Мета, завдання, зміст фізичного виховання школярів. Форми та основні засоби фізичного виховання. Уроки футболу.
- •80. Проблема взаємодії школи і сім'ї в історії педагогіки та сучасності (я.А. Коменський, с.Ф. Русова, а.С. Макаренко, в.О. Сухомлинський).
- •81. Педагогічні основи, зміст, методи та форми позакласної та позашкільної роботи з учнями.
- •84. Причини недисциплінованості. Особливості виховної роботи з дітьми зони ризику. Попередження і подолання педагогічної занедбаності, бродяжництва та правопорушень школярів
- •86. Керівництво навчально-виховною роботою школи. Функції директора школи, його заступників. Педагогічна рада школи, зміст і організація її роботи
- •Формування національної культури молоді у педагогічній спадщині г.Г. Ващенка.
- •89. Характеристика педагогічних ідей м.І.Пирогова. Основні праці педагога
Виховуючі відносини як спеціально організована суб’єкт-суб’єктна взаємодія вчителя і учнів. Проблема формування виховуючих, педагогічно доцільних відносин в історії педагогіки.
Виховуючі відносини виступають першоосновою і найважливішою умовою повноцінного розвитку дитини. На відміну під виховних відносин, які неминуче стихійно виникають між особистістю, що формується, й іншими людьми, всіма явищами і процесами оточуючої дійсності, виховуючі відносини свідомо формуються під керівництвом вихователя і спрямовані на досягнення мети виховання. А.С. Макаренко в результаті своєї новаторської педагогічної діяльності дійшов філософсько-педагогічного висновку про відносини як істинний об'єкт педагогічної роботи.Виховуючі відносини у загальноосвітній школі — це спеціально організована під керівництвом вчителя творча, морально-естетична взаємодія суб'єктів педагогічного процесу, спрямована на досягнення мети виховання, зумовлена соціально і психологічно всією системою суспільних відносин, загальнолюдських і національних цінностей, відповідає певному етапові розвитку суспільства. Це визначення виховуючих відносин не є назавжди вичерпним, воно розвивається, як розвивається суспільство і педагогічна наука.Запропоноване визначення ґрунтується: 1) на теоретичних положеннях В.М. М'ясищева, який першим звернув увагу на те, що в практиці має місце тотожність у поняттях "відносини" і "взаємодія"; 2) на філософсько-психологічній концепції С.Л. Рубінштейна, де доведено, що ставлення людини до людини опосередковують відносини людини до буття. Це узагальнення дозволило нам розглядати виховуючі взаємини "вчитель — учень" як основу формування відносин дітей до оточуючої дійсності та стосунків у дитячому колективі.Сьогодні ми можемо з повним правом стверджувати, що до проблеми відносин зверталися всі найбільш відомі педагоги і психологи, вивчаючи: 1) діяльність і спілкування у їх взаємозв'язку; 2) формування особистості педагога і працю вчителя; 3) різні аспекти вікової педагогіки і психології. Бо створювати виховуючі відносини без знання закономірностей розвитку індивіда, без усвідомлення індивідуального і загального в цьому суперечливому процесі не уявляється можливим, проте психологічна і педагогічна природа цього поняття залишається недостатньо вивченою. Лише в кінці 80-х років XX ст. відносини обґрунтовані як педагогічна категорія А.М. Бойко.
58...Види та типи виховуючих відносин. Основні рівні взаємодії вчителя і учня. Моделі педагогічної взаємодії.
Виховуючі відносини – спеціально організована під керівництвом вихователя, творча морально-естетична взаємодія субєктів, спрямована на досягнення мети виховання , обумовлена системою суспільних відносин.
Основні рівні виховуючих відносин : співпідпорядкування, співробітництво, співтворчість.
Співпорядкування – це відносини побудовані на строгому дотриманні нормативних вправ і обовязків учасників навчально-виховного процесу.
Воно є основою співробітництва і співтворчості у діяльності більшості педагогів.
Співпорядкування у такому випадку перетворюється у взаємодію на елементарному рівні інформаційного звязку при якому вчитель виступає субєктом , а учень зазвичай обєктом суспльної діяльності. Тому відносини на рівні співпорядкування не є повною мірою виховуючими з погляду цілей і результатів виховання.
Співробітництво – це відносини які спираються на співпорядкування, однак вчитель і учень обєднані як рівноправні партнери спільним діалогом і діяльністю , спрямованими на диференційовано-колективні форми роботи.
Вони обоє субєкти навчально-виховного процесу. Найвищим рівнем взаємодії вчителя і школярів є співтворчість.. Вон включає у себе співпорядкування і співробітнцтво при якому субєкти обєднані спільним діалогом-пошуком.
Тип відносин:
За метою і спрямованістю взаємодії:-зовнішньоспрямовані(формальні)
-диф. спрямовані(не формальні)- особистісно-спрямовані.
2. за змістом взаємодії : - однобічно-репродуктивні- ситуативні-негативні
- гармонійно репродуктивні- обмежено еврестичні- позитивні- гармонійно творчі
3. За способом взаємодії:- вербально інформаційних методів організації колектву
- інформаційно-практичні- вербально-організаційні
4. За організацією взаємодії :- фронтально- групові- диф.-колективні- індивідуально- колективні
5. за семантикою взаємодії - оцінно- вольові- оцінно-регулюючі- оцінно-стимулюючі
6. За характером взаємодії:- наступальні-офіційно-авторитарні- взаємно-поступливі
-Взаємно-вимогливі-Дружньо-довірливі- взаємно-уважні.
Моделі:
За Канкаликом(-): монблан, китайська стіна, локатор, робот, я сам, гамлет, друг, тетерук.
За Бойко(+): оптиміст, обєктивіст, ерудит, талант, умілець, артист, душа, затійник.