- •7.Поняття етнопедагогіки і народної педагогіки. Зміст, структура і особливості української етнопедагогіки.
- •8.Освіта і виховання за часів Київської Русі. Братські, січові та полкові школи в Україні. Значення Києво-Могилянської академії для розвитку освіти і науки в Україні і Росії.
- •9. Г.С. Сковорода про залежність щастя людини від освіти і виховання.
- •12.Поняття про дидактику, її сутність і завдання. Предмет, об’єкт і функції дидактики.
- •14.Поняття про процес навчання, його історичний розвиток. Характеристика основних видів навчання.
- •11.Освіта в Україні за радянських часів. Характеристика творчості видатних педагогів (а. Макаренко, в. Сухомлинський, с. Чавдаров, г. Костюк, в. Шаталов).
- •15.Закономірності, принципи та рушійні сили навчання. Характеристика навчальної, виховної та розвивальної функцій процесу навчання.
- •Структурні компоненти навчального процесу. Ланки процесу засвоєння знань.
- •17.Особливості навчального процесу в загальноосвітніх школах нових структур
- •21. Державний стандарт базової середньої освіти другого покоління. Основні змістові лінії освітньої галузі.
- •22. Принципи побудови та характеристика навчальних планів, програм і підручників.Вимоги до структури і змісту навчальних програм
- •24.Рішення ііі-го Всеукраїнського з`їзду працівників освіти України. Основні завдання «Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки».
- •25.Інноваційні напрями розвитку дидактики. Концепція 11-річної середньої загальноосвітньої школи та 12-бальна система оцінювання начальних досягнень учнів
- •26. Поняття форм організації навчання, їх становлення. Класно-урочна система навчання в її історичному розвитку.
- •Урок – основна форма організації навчання. Типи уроків, їх структура.
- •Вимоги до сучасного уроку в школі. Підготовка вчителя до уроку та його педагогічний аналіз. Індивідуальна, групова, фронтальна форми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроці.
- •Роль педагогічної компетентності вчителя в досягненні навчальної, виховальної та розвивальної мети уроку. Основні шляхи модернізації уроків у сучасних навчально-виховних закладах.
- •Нестандартні уроки, їх характеристика. Характеристика інших форм організації навчання.
- •31.Сутність методів, прийомів і засобів навчання та історія їх розвитку
- •33.Загальна характеристика основних класифікацій методів навчання.
- •34.Характеристика методів навчання за джерелом одержання знань (е. Голант, д. Лордкіпанідзе, н. Верзілін).
- •35.Характеристика методів навчання за типом пізнавальної діяльності (і. Лернер, м. Скаткін).
- •36.Характеристика методів навчання на основі цілісного підходу до навчального процесу (ю. Бабанський).
- •37.Процес упровадження досягнень педагогічної науки, технологій та досвіду вчителя в практику.
- •39.Диференціація та інтеграція. Основні рівні диференціації.
- •40.Виховний ідеал у творчості г.Г.Ващенка.
- •41.Поняття про контроль і оцінювання навчально-пізнавальної діяльності школярів, функції контролю. Історичний розвиток проблеми контролю успішності учнів
- •42.Основні види і методи контролю. Дидактичні вимоги до оцінювання знань, умінь і навичок учнів.
- •44.Оцінювання в педагогічній діяльності педагогів-новаторів. Форми контролю та оцінки знань у зарубіжних шкільних системах.
- •45.Забезпечення цілісного педагогічного процесу в діяльності вчителя. Єдність і відмінність процесів навчання і виховання.
- •Сутність процесу виховання, його внутрішні та зовнішні суперечності.
- •49..Проблема співвідношення соціального і біологічного у формуванні людської особистості.
- •50...Характеристика виховання як особистісного і соціального явища.
- •51.Соціально-особистісний підхід до виховання у теорії і практиці а.С. Макаренка.
- •52.Теорія і практика особистісно-соціального виховання людини у педагогічній творчості в.О. Сухомлинського.
- •53..Поєднання вимогливості й поваги до особистості вихованця. Взаємозв'язок виховання і самовиховання.
- •54. Характеристика нової парадигми виховання і шляхи реалізації на практиці
- •55..Особистісно орієнтована виховна діяльність.
- •56...Основні концепції виховання у зарубіжній педагогіці.
- •Виховуючі відносини як спеціально організована суб’єкт-суб’єктна взаємодія вчителя і учнів. Проблема формування виховуючих, педагогічно доцільних відносин в історії педагогіки.
- •58...Види та типи виховуючих відносин. Основні рівні взаємодії вчителя і учня. Моделі педагогічної взаємодії.
- •59...Поняття про загальні методи, прийоми, засоби виховання. Їх історичний розвиток.
- •Класифікація методів виховання в сучасній педагогічній науці.
- •61Характеристика методів формування свідомості особистості.
- •Характеристика методів організації діяльності та формування позитивного досвіду поведінки.
- •Характеристика методів корекції і стимулювання поведінки особистості.
- •Особливості та вибір методів виховання, інструментовка прийомів виховної діяльності вчителя.
- •Загальні поняття про дитячий колектив, його ознаки та структуру.
- •Характеристика основних факторів формування дитячого колективу.
- •Закон руху колективу, стадії його розвитку.
- •Розвиток ідеї та альтернативні погляди на виховання особистості в колективі у вітчизняній педагогіці.
- •Поняття про науковий світогляд, його характеристика. Роль знань у формуванні світогляду.
- •Засоби формування і самовиховання наукового світогляду школярів. Структура наукового світогляду. Нові взаємовідносини школи і релігії.
- •Основні напрями виховання в сучасній школі. Їх характеристика. Розвиток основних напрямів виховання у творчості к.Д. Ушинського.
- •Основні підходи, завдання і зміст морального виховання в загальноосвітній школі. Історичний аспект морального виховання.
- •Завдання та зміст громадянського виховання. Шляхи здійснення громадянського виховання. Концепція громадянського виховання.
- •Мета, завдання і зміст трудового виховання у сучасній школі. Види праці в школі та форми організації трудових справ школярів.
- •77. Мета і завдання естетичного виховання, його зміст. Естетичне виховання школярів на уроках і в позаурочній діяльності
- •78. Джерела естетичного виховання. Форми і методи естетичного виховання школярів
- •79. Мета, завдання, зміст фізичного виховання школярів. Форми та основні засоби фізичного виховання. Уроки футболу.
- •80. Проблема взаємодії школи і сім'ї в історії педагогіки та сучасності (я.А. Коменський, с.Ф. Русова, а.С. Макаренко, в.О. Сухомлинський).
- •81. Педагогічні основи, зміст, методи та форми позакласної та позашкільної роботи з учнями.
- •84. Причини недисциплінованості. Особливості виховної роботи з дітьми зони ризику. Попередження і подолання педагогічної занедбаності, бродяжництва та правопорушень школярів
- •86. Керівництво навчально-виховною роботою школи. Функції директора школи, його заступників. Педагогічна рада школи, зміст і організація її роботи
- •Формування національної культури молоді у педагогічній спадщині г.Г. Ващенка.
- •89. Характеристика педагогічних ідей м.І.Пирогова. Основні праці педагога
51.Соціально-особистісний підхід до виховання у теорії і практиці а.С. Макаренка.
А.С. Макаренко чітко усвідомлював соціальний характер ґенези особистості та неодноразово вказував на те, що у кожної епохи, у кожного покоління - своя мета виховання і встановлюється вона, виходячи з усього розмаїття соціальних чинників, відштовхуючись від потреб суспільства.
Власне широке використання соціальних факторів у процесі виховання - центральний напрям роботи А.С. Макаренка у педагогіці, головна умова надзвичайного успіху його 15-річного (за радянської влади) практичного досвіду роботи щодо подолання негативних соціальних явищ (важковиховуваності, правопорушень, соціального сирітства тощо).
Саме йому вдалося досягти значного підвищення результативності виховання на основі знайденого ним технологічного рішення - створення проміжної ланки між соціальним середовищем і особистістю, тобто педагогічного колективу, спільного для дітей і дорослих. Колектив, як своєрідна модель суспільства в цілому, з одного боку, володіючи реальним соціально-правовим статусом, упроваджував у сферу виховання основні елементи дорослого життя, чим створював максимум умов для задоволення потреб вихованців у життєвому самовизначенні.
У своїй практичній діяльності А.С. Макаренко не лише ефективно використовував традиційні методи впливу на особистість, тобто заохочення, покарання, вимогу, доручення, громадську думку тощо, але й збагатив сучасну соціально-педагогічну практику новими підходами до використання зазначених методів, а також значно розширив і сам арсенал методів і методик виховання. Зокрема, методи, які застосовував у практиці своєї виховної діяльності видатний педагог, можна умовно розподілити на три основні групи:
Інформаційно-освітні (напр., бесіда, лекція, диспут, розповідь, приклад тощо), які забезпечують залучення дітей і молоді до загальнолюдських і національних моральних цінностей, сприяють їх засвоєнню.
Накопичення досвіду моральної (соціально цінної) поведінки вихованців у педагогічно запланованих умовах (зокрема, шляхом організації життєдіяльності дитячого колективу; розвитку виховних традицій; залучення дітей і молоді до різних видів діяльності).
Індивідуального стимулювання розвитку позитивних якостей особистості й гальмування негативних (напр., покарання, заохочення, „метод вибуху" тощо).
Одним із напрямів практичної роботи фахівців соціальної сфери є проектна діяльність, основи якої заклав саме А.С. Макаренко. Коли йдеться про проект, мають на увазі уявну конструкцію певних змін, яка попередньо запланована та може бути в подальшому впроваджена в реальному житті.
Технологізаційну спрямованість А.С. Макаренка підкреслює така його думка: „Я прихильник активного виховання, тобто хочу виховати людину визначених якостей... Я повинен знайти засоби, щоб цього досягнути, завжди повинен бачити перед собою мету, повинен бачити взірець, ідеал, до якого прагну".
52.Теорія і практика особистісно-соціального виховання людини у педагогічній творчості в.О. Сухомлинського.
Найяскравішим і найбільш послідовним теоретиком і практиком особистісно-соціального виховання постає український педагог-гуманіст, мислитель В.О. Сухомлинський. В.О. Сухомлинський першим здійснив обґрунтування розуміння дитини в педагогічному процесі як суб'єкта і мети виховання, довів необхідність забезпечення для цього суб'єкт-суб'єктних, педагогічно доцільних, морально-естетичних взаємин педагогів і дітей, соціальну потребу виховання громадянина країни.В численних статтях видатний педагог обґрунтував невіддільність школи від суспільства, стверджував, широко ілюструючи конкретними прикладами з досвіду виховної роботи школи і сім'ї, що вчителі і батьки повинні як вогню боятися егоїзму, ідейної порожнечі, індиферентності своїх вихованців, завжди пам'ятати, що найбільшим громадянським обов'язком підлітків, юнаків і дівчат є їхня відповідальність перед Батьківщиною. Навчання він учив розглядати як активне ідейне, громадянське життя учнів, вияв їх самоактивності. Він обстоював думку про гармонійність поглядів дитини на життя, на природу, на суспільство, на саму себе.
Теорія і практика В.О. Сухомлинського відповідає сьогоденню, вона випередила свій час, хоч його інноваційна виховна система, створена в тоталітарному суспільстві, об'єктивно не могла бути повністю в ньому задіяною. Вона забезпечує нам широкий простір для творчості в умовах діалогу культур усіх етносів, що споконвіку живуть в Україні, і відкритості до народів Європи і світу.