40.Виховний ідеал у творчості г.Г.Ващенка.

Основним орієнтиром у системі виховання будь-якого народу є вироблений ним виховний ідеал — особливе уявлення про те, якою повинна бути людина (К. Ушинський, Г. Ващенко). Це уявлення народ втілює у своїй пісні, літературі, казках і переказах, у своїй народній педагогіці. "Ідеальна людина" завжди наділена найкращими якостями душі народу.

Український виховний ідеал втілюється у нашій традиції. Ним, як вважає Г. Ващенко, "треба визнати той, що витримав іспит історії, найбільше відповідає психології народу та його призначенню, увійшов у психіку народних мас, відбитий у народній творчості й в творах кращих митців і письменників, що стали духовними проповідниками свого народу". Теоретичне обґрунтування українського виховного ідеалу започатковане К. Ушинським і розвинуте у педагогічній творчості Г. Ващенка, зокрема у його відомій праці "Виховний ідеал".

В основу своїх поглядів на ідеал українського національного виховання Г. Ващенко поклав закони віри в ідеали добра, намагання творити добро і відстоювати його на землі. Вихована на цих засадах людина у своїй поведінці керується вірою, утверджуючи її навколо себе і в самій собі: вона будує Царство Боже на землі.

Таким чином, ідеал українського виховання ґрунтується на двох головних цілях: служіння Богові та служіння своїй нації.Бог — це абсолютна Правда, Любов, Справедливість, Краса тощо. Нація — земна спільнота, в житті якої повинні реалізуватися її власні та вселюдські вартості.

У своєму трактуванні виховного ідеалу Г. Ващенко спирається на виховну традицію українського народу, на етнопедагогіку. Водночас прямо чи опосередковано його погляди випливають з наукових засад духовних наставників — наших філософів, педагогів, поетів — В. Мономаха, І. Вишенського, П. Могили, Г. Сковороди, К. Ушинського, П. Юркевича, Т. Шевченка, І. Франка та ін. Така орієнтація приводить Г. Ващенка до категоричного протиставлення ідеалу українського національного виховання, з одного боку, більшовицькій його моделі, а з іншого, — націонал-соціалістичній педагогіці з її проповіддю культу сили і зневаги до людини. Виходячи з реалій нашого часу, український виховний ідеал мусить бути протиставлений також різним варіантам прагматичного (антропоцентричного) виховання, яке "заземлює" людину, розв'язує руки демонічним силам у ній, веде її до деградації.

Розроблений Г. Ващенком ідеал українського виховання є синтезом вселюдського і національного. Однак, застерігає педагог, поняття Бог і Україна міняти місцями не варто. Цей ідеал відповідає українській виховній традиції та потребам сучасного виховання.

41.Поняття про контроль і оцінювання навчально-пізнавальної діяльності школярів, функції контролю. Історичний розвиток проблеми контролю успішності учнів

Поняття "контроль" (франц. controle) в дидактиці означає нагляд, спостереження, перевірка успішності учнів. Контроль - ширше поняття, ніж перевірка. Завдання перевірки - виявити знання, вміння та навички учнів і порівняти їх із вимогами, визначеними навчальними програмами. Виставлення певних оцінок учням - її завершальний акт. Засобами ж контролю, окрім перевірки, стає спостереження за учнями під час занять, перевірка зошитів, інших продуктів навчальної діяльності школярів. Якщо у масовій педагогічній практиці часто оцінюються лише знання, уміння та навички, то контроль пов'язаний із спостереженням за рівнем засвоєння вихованцями й таких компонентів змісту шкільної освіти, як досвід творчої діяльності та досвід емоційно-ціннісного ставлення до світу. Навчання є процесом управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів, а контроль - обов'язковим засобом отримання зворотної інформації.

Функції контролю:

а) контролююча - передбачає визначення рівня навчальних досягнень як окремого учня, так і цілого класу або його групи; виявлення готовності до засвоєння нового навчального матеріалу, що безпосередньо впливає на планування вивчення нової теми;

б) діагностично-коригуюча - виявлення успіхів і недоліків у знаннях, навичках, уміннях, рівнях засвоєння досвіду творчої діяльності та досвіду емоційно-ціннісного ставлення до світу; з'ясування причин невдачі; визначення шляхів для підвищення якості успішності, попередження та подолання неуспішності;

в) виховна - формування відчуттів завершеності та порядку, вмінь добросовісно виконувати поставлені навчальні завдання, здійснювати самоконтроль власної діяльності;

г) стимулюючо-мотиваційна - визначає таку організацію оцінювання навчальної діяльності учнів, за якої вони досягають ситуацій успіху, що, з одного боку, породжує віру в свої сили та можливості, а з іншого - стає стимулом для подальшої активної діяльності; д) розливальна - обґрунтування оцінки вчителем, вироблення вмінь само оцінювання та взаємооцінювання, поєднання їх в умовах конкурентного суспільства сприяють раціональному визначенню особистісного рейтингу, самовизначенню особистості, глибшому самопізнанню, що підсилює розвивальний потенціал школяра;

ж) навчальна - глибоке виявлення знань та умінь учнів у процесі їх навчальної і практичної діяльності, виконання письмових, практичних чи графічних завдань робить контроль важливою і необхідною складовою процесу навчання.

Види оцінювання навчально-пізнавальної діяльності учнів:

- попереднє - здійснюється перед початком вивчення нового навчального матеріалу чи перед початком переходу до вивчення нової теми, яку вивчатимуть на кількох уроках; проводиться з метою перевірки якості опорних знань, корекції їх у випадку необхідності та актуалізації з метою використання під час вивчення нового навчального матеріалу;

- поточне - проводиться під час вивчення кожної теми для з'ясування якості засвоєння учнями знань, умінь та навичок і визначення рівня засвоєння досвіду творчої діяльності та досвіду емоційно-чуттєвого ставлення до світу в тих випадках, коли навчальний матеріал створює можливість для їхнього засвоєння; як правило, таке оцінювання пов'язується з корекцією засвоєння названих компонентів змісту шкільної освіти;

- тематичне, або періодичне - здійснюється після вивчення певного розділу навчальної програми, великої теми або кількох менших, але взаємозв'язаних тем з метою визначення якості засвоєння певної системи знань, умінь та навичок, встановлення взаємозв'язків між елементами цієї системи, корекції їх, узагальнення;

- підсумкове - має місце наприкінці кожної навчальної чверті або півріччя у тих випадках, коли тижневе навантаження складає одну годину; переслідує мету встановлення рівня засвоєння навчального матеріалу вивчених упродовж чверті або півріччя навчальних тем;

- заключне - здійснюється в кінці навчального року з метою визначення рівня засвоєння кожним учнем певного навчального курсу. У частині випадків пов'язується з перевідними та випускними екзаменами.

Для ефективного контролю успішності учнів не досить лише виявити, що вони знають і вміють. Потрібно також правильно оцінити їхні знання і вміння. Оцінка складається з двох компонентів - числового балу, який фіксує результат перевірки знань, умінь та навичок школярів, і оцінного судження, що характеризує якість роботи учнів, їх ставлення до навчання, старанність. Обґрунтовуючи бал. вчитель аналізує виявлені знання за формою, змістом, обсягом. з погляду правильності та виразності мовлення. Важливе значення мають вказівки про прогалини та помилки в знаннях учнів і рекомендації щодо їх виправлення. При оцінюванні навчальних досягнень учнів враховуються: • характеристики відповіді: правильність, цілісність, повнота, логічність, обґрунтованість; • якість знань: осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність; • сформованість загальнонавчальних та предметних умінь і навичок; • рівень володіння розумовими операціями: аналізом, синтезом, порівнянням, абстрагуванням, класифікацією, узагальненням тощо; • розвиток творчих умінь (уміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, перевіряти їх); • самостійність оцінних суджень.