Психометричні вимоги до діагностичних методик План:
Стандартизація
Надійність
Валідність
Методи статистичної обробки діагностичних даних
Література
Корольчук М.С., Осьодло В.І. Психодіагностика: Навч. посібник. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2004.
Моргун В.Ф., Тітов І.Г. Основи психологічної діагностики: Навч. посібник. – К.: Слово, 2009.
Немов Р.С.Психология. Кн. 3. Психодиагностика. – М.: Владос, 2002.
Общая психодиагностика / Под ред. А. А. Бодалева, В.В.Столина. – М.: МГУ, 1987.
Основы психодиагностики / Под ред. А.Г.Шмелева. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1996.
Психологическая диагностика: Учебное пособие / Под ред. К. М. Гуревича, Е.М.Борисовой. – М.: Изд-во УРАО, 2000.
1.
Психодіагностичні методики повинні відповідати певним вимогам, критеріям. Саме вони визначають наукову обґрунтованість психодіагностичних засобів, їх високу якість як вимірювальних інструментів. До психометричних критеріїв відносяться стандартизація, надійність, валідність.
Стандартизація – відповідність методики еталону, стандартам. За твердженням А.Анастазі, стандартизація – це одноманітність процедури проведення і оцінки виконання тесту. Розрізняють дві форми стандартизації:
1. Регламентація процедури дослідження, уніфікація, типовість щодо інструкцій, бланків реєстрації результатів, стимульного матеріалу, умов проведення дослідження.
2. Нормування результатів обстеження – визначення рівня конкретного обстежуваного відносно інших, встановлення його місця у розподілі результатів вибірки обстежуваних. Оцінка та інтерпретація результату є можливою лише у порівнянні з середніми або крайніми (найнижчими і найвищими) даними.
Результат обстеження визначається у певних, стандартних показниках (одиницях, оцінках). Завдяки їм стає можливим зіставлення отриманих даних у різних обстежуваних, за різними методиками.
Процедура стандартизації діагностичної методики передбачає кілька етапів:
1. Формування репрезентативної вибірки стандартизації та отримання на ній первинних даних про об’єкт дослідження.
Репрезентативність – властивість вибірки відображати в якісному та кількісному аспекті характеристики генеральної сукупності.
2. Доведення нормального розподілу первинних оцінок та приведення їх у разі необхідності до нормального виду.
3. Переведення первинних оцінок у стандартну шкалу. (стени)
4. Встановлення статистичних норм (Нормативних показників).
2.
Надійність – стійкість, постійність результатів обстеження при первинному і повторному діагностуванні; незалежність від сторонніх, зовнішніх факторів, обставин.
Ступінь надійності залежить від багатьох причин: стан самого обстежуваного (самопочуття, настрій); відмінності манери поведінки і особистісних якостей психолога-діагноста; зміни ситуації обстеження, умов, у яких воно проводиться (час, сторонні подразники, особливості приміщення). Всі ці фактори слід мати на увазі і намагатись знизити ступінь їх впливу.
Гуревич К.М. запропонував розглядати надійність з трьох позицій:
- надійність самого вимірювального інструментарію – те, як побудована методика, наскільки правильно підібрані завдання, які способи обробки результатів застосовуються;
- стабільність властивості, яка вивчається – врахування ступеня сталості-мінливості психічної якості;
- константність, тобто відносна незалежність результатів від особистості експериментатора; константність залежить від міри відповідальності діагноста-користувача, його ставлення до дотримання усіх вимог щодо проведення обстеження.
У залежності від умов, які впливають на результати методики, і способів перевірки надійності виділяють три типи надійності.
1. Ретестова надійність – визначається за допомогою повторного обстеження на одній і тій же вибірці обстежуваних через певний проміжок часу; результати першого і другого обстеження порівнюються.
2. Надійність паралельних форм – це погодженість, співвідносність результатів обстеження за допомогою схожих, аналогічних методик, або спеціально розроблених форм однієї і тієї ж методики.
3. Надійність частин тесту – визначається розчепленням, поділом тесту на дві рівноцінні частини і подальшим порівнянням результатів кожної частини.
Валідність – буквально „повноцінність”, „відповідність”; означає придатність методики для вимірювання саме тієї психологічної властивості, яку вона має вимірювати. А.Анастазі дає таке визначення: „Валідність тесту – поняття, яке вказує, що тест вимірює і наскільки добре він це робить”.
Характеристика валідності методики містить відомості про те, що можна дослідити за її допомогою, та інформацію про сферу її застосування (наприклад, вказується психічна функція і вікові обмеження щодо використання методики).
Розрізняють декілька видів валідності, які вказують на різні характеристики методики.
Теоретична та емпірична валідність:
Теоретична валідність – відповідність даних методики теоретичним уявленням про механізми і закономірності функціонування психічного явища, яке вимірюється; можливості виділення у ньому показників, критеріїв, які можуть бути зафіксовані даною методикою.
Емпірична валідність – відповідність діагностичних показників реальній поведінці, вчинкам і діям обстежуваного; показникам, які фіксуються візуально, за допомогою спостереження або експертних оцінок (L-дані).
Внутрішня та зовнішня валідність:
Внутрішня валідність – означає відповідність завдань, питань, тверджень (окремих елементів) методики загальній меті обстеження.
Зовнішня валідність – відображає залежність завдань, питань методики зовнішнім критеріям вияву властивості, яка вивчається. Зовнішні критерії і діагностична методика повинні знаходитись між собою у внутрішній смисловий відповідності (К.М.Гуревич).
Поточна, прогностична, ретроспективна валідність:
Поточна валідність – визначається на основі зіставлення результатів діагностування за даною методикою з даними інших методик, обстеження за якими проводилось одночасно (на одних і тих же обстежуваних).
Прогностична валідність – здатність методики визначати результати обстеження разом з імовірністю передбачення подальшого розвитку досліджуваної властивості. Цей вид валідності перевіряється порівнянням поточних результатів з даними, які збираються через деякий час на тому ж контингенті обстежуваних.
Ретроспективна валідність – визначається на основі критерію, який відображає рівень і стан якості в минулому. Для визначення валідності дані обстеження зіставляються з попередніми результатами.
Валідність „за змістом” – логічна валідність, використовується в основному у тестах досягнень. Логічна валідність означає можливість тестових завдань представляти весь зміст і обсяг матеріалу, що перевіряється. Для перевірки цього типу валідності результати тестування порівнюються з успішністю, експертними оцінками викладачів.
4
Всі методи математико-статистичного аналізу умовно діляться на первинні і вторинні. Первинними називають методи, за допомогою яких можна отримати показники, безпосередньо відображають результати вироблених в експерименті вимірювань. Відповідно під первинними статистичними показниками маються на увазі ті, які застосовуються в самих психодіагностичних методиках і є підсумком початкової статистичної обробки результатів психодіагностики. Вторинними називаються методи статистичної обробки, за допомогою яких на базі первинних даних виявляють приховані в них статистичні закономірності.
Такими показниками є мода, медіана, вибіркове середнє, дисперсія.
Числовою характеристикою вибірки, яка не вимагає обчислень, є так звана мода. Модою називають числова величина діагностичного показника, яка найчастіше повторюється у результатах обстеження.
Для симетричних розподілів ознак, в тому числі для нормального розподілу, значення моди збігається зі значеннями середнього і медіани. Для інших типів розподілі, несиметричних, це не характерно. Наприклад, у послідовності значень ознак 1, 2, 5, 2, 4, 2, 6, 7, 2 модою є значення 2, так як воно зустрічається частіше за інших значень - чотири рази.
Медіаною називається значення досліджуваного ознаки, яке ділить вибірку, впорядковану за величиною даної ознаки, навпіл. Праворуч і ліворуч від медіани в упорядкованому ряду залишається за однаковою кількістю ознак. Наприклад, для вибірки 2, 3, 4, 4, 5, 6, 8, 7, 9 медіаною буде значення 5, так як зліва і праворуч від нього залишається по чотири показника. Якщо ряд включає в себе парне число ознак, то медіаною буде середнє, взяте як полусумма величин двох центральних значень ряду. Для наступного ряду 0, 1, 1, 2, 3, 4, 5, 5, 6, 7 медіана буде дорівнює 3,5.
Вибіркове середнє (середнє арифметичне) значення як статистичний показник являє собою середню оцінку досліджуваного в експериментальних даних психологічної якості. Ця оцінка характеризує ступінь його розвитку в цілому у тієї групи досліджуваних, яка була піддана психодиагностическому обстеженню. Порівнюючи безпосередньо середні значення двох або декількох вибірок, ми можемо судити про відносну величину ступеня розвитку у людей, що складають ці вибірки.
Вибіркове середнє визначається за допомогою наступної формули:
де х - вибіркова середня величина або середнє арифметичне значення по вибірці; n - кількість випробуваних у вибірці чи приватних психодіагностичних показників, на основі яких обчислюється середня величина; х k - часткові значення показників у окремих досліджуваних. Усього таких показників n, тому індекс k даної змінної приймає значення від 1 до n; Σ - прийнятий у математиці знак підсумовування величин тих змінних, які знаходяться праворуч від цього знаку
Дисперсія - це середнє арифметичне квадратів відхилень значень змінної від її середнього значення.
Дисперсія як статистична величина характеризує, наскільки одиничні значення відхиляються від середньої величини в даній вибірці. Чим більше дисперсія, тим більше відхилення або розкид даних.