Вступ до психодіагностики План

1. Поняття про психодіагностику

2. Історія становлення психодіагностики

3. Завдання психодіагностики

Література:

1. Войтко В.И., Гильбух Ю.З. Школьная психодиагностика: достижения и перспективы. – К.: Знание, 1980.

2. Корольчук М.С., Осьодло В.І. Психодіагностика: Навч. посібник. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2004.

3. Моргун В.Ф., Тітов І.Г. Основи психологічної діагностики: Навч. посібник. – К.: Слово, 2009.

4. Немов Р.С.Психология. Кн. 3. Психодиагностика. – М.: Владос, 2002.

5. Общая психодиагностика / Под ред. А. А. Бодалева, В.В.Столина. – М.: МГУ, 1987.

6. Основы психодиагностики / Под ред. А.Г.Шмелева. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1996.

7. Психологическая диагностика: Учебное пособие / Под ред. К. М. Гуревича, Е.М.Борисовой. – М.: Изд-во УРАО, 2000.

1. Поняття про психодіагностику

«Психодіагностика» (від грецької: psychē – душа; diagnostikos – розпізнавати, розрізняти) – галузь психологічної науки, що спрямована на виявлення і вимір індивідуально-психологічних особливостей особистості та соціально-психологічних особливостей групи (Психология. Словарь. – М.: Политиздат, 1990)

Мета психодіагностики – збір інформації про особливості психіки людини. Об’єктом психодіагностичної оцінки можуть виступати практично всі психічні явища, починаючи від відчуттів окремого індивіда і закінчуючи складними соціально-психологічними явищами, які виникають у спільній діяльності і спілкуванні. Щодо змісту психодіагностику можна визначити як теорію і практику постановки психологічного діагнозу.

Як теоретична дисципліна психодіагностика:

• є складовою системи знань про психіку, психічні явища;

• має власний категоріальний апарат, методологічні основи, наукові напрями, концепції;

• оперує певними величинами, які визначають якісні і кількісні ознаки психічного (IQ, Інтро-екстраверсія, ЦОЄ тощо).

Психодіагностика тісно пов’язана з іншими галузями психології:

- вона виступає способом перевірки теоретичних положень, дає змогу перевірити їх експериментально;

- вона є конкретним практичним втіленням теоретичних розробок інших дисциплін (н-д, визначення готовності дитини до навчання).

Завдяки тісному зв’язку психодіагностики з іншими галузями психології, вона розвивалась разом з ними, часто як складова цих дисциплін (н-д: загальною, віковою, соціальною, диференціальною тощо). У власному розвитку психодіагностика використовує дані інших галузей психології.

Психодіагностика як наука спирається на основні методологічні принципи психології:

- принцип відображення – стверджує, що психіка є суб’єктивним образом об’єктивного світу; в індивідуальних проявах міра адекватності відображення може бути різною;

- принцип розвитку – орієнтує на вивчення психічних явищ у динаміці, у сукупності їх кількісних та якісних змін;

- принцип детермінізму – принцип залежності психічного явища від умов його розвитку і функціонування, - вимагає вивчати не лише психічний факт, а і визначати його причини;

- принцип єдності свідомості і діяльності – свідчить, що психіка, свідомість виявляються лише в діяльності і через діяльність, тому вивчати психічні явища можна, включивши їх у певну діяльність, ініціюючи їх прояви;

- особистісний принцип – вимагає врахування індивідуальних особливостей обстежуваних в оцінці та інтерпретації даних, визнання унікальності, неповторності кожного.

Крім теоретичної дисципліни, сучасна психодіагностика являє собою сферу практичної психології, галузь професійної діяльності, є одним із напрямків психологічної служби.

Психодіагностика, крім поділу на теоретичну і практичну, поділяється на галузі за сферами діяльності людини:

• профдіагностика, профвідбір – визначення властивостей і здібностей клієнтів у відповідності з вимогами певної професії; забезпечення профорієнтаційної та профконсультативної роботи психологічної служби;

• клінічна психодіагностика – спрямована на встановлення норми або відхилень у психічному розвитку і функціонуванні психіки, фіксацію проявів таких відхилень, визначення причин патологічних зрушень. Результати клінічної діагностики є основою подальшої терапії і лікування психічних хвороб;

• шкільна психодіагностика – складова системи психологічної служби у закладах освіти; психологічне обстеження учасників навчально-виховного процесу, моніторинг змісту і умов розвитку учнів та учнівських колективів, визначення причин, що ускладнюють їх розвиток та навчання.