10 клас
Урок № _____ Дата проведення_________
Тема. Загальна характеристика розвитку культури та літератури XIX ст., стильове розмаїття літератури. Реалізм як напрям у світовій літературі.
Мета: схарактеризувати розвиток культури та літератури XIX ст., показати стильове розмаїття літератури; розвивати навички систематизації та узагальнення матеріалу, використання міжпредметних зв’язків, уміння складати конспекти лекцій; виховувати інтерес до світової літератури, любов до книги та мистецтва взагалі.
Оснащення: мапа світу; «портретна галерея» письменників XIX ст., виставка їх творів; ілюстрації до найвидатніших наукових досягнень цієї доби.
Тип уроку: комбінований.
Розрадьте мене; втіште мене; дайте мені помріяти; розчульте мене; дайте мені змогу здригнутися; дайте мені змогу поплакати;
дайте мені привід для роздумів...
Гі де Мопассан
ХІД УРОКУ
I. Організаційний момент
II. Мотивація навчальної діяльності
Що означає книга для нас?
Що ми від неї очікуємо?
Ось як на це питання відповів видатний французький письменник XIX ст. Гі де Мопассан: «Розрадьте мене; утіште мене; дайте мені помріяти; розчульте мене; дайте мені змогу здригнутися; дайте мені змогу поплакати; дайте мені привід для роздумів» (звернення до епіграфа уроку).
♦ Що означає художня книга для вас? Яке місце посідає вона у вашому житті? Чи не витіснили її новітні джерела інформації та розваги? (Відповіді учнів.)
♦ Як ви вважаєте, що об’єднує письменників різних епох і народів, їх твори?
Розвиток стилів і напрямів у літературі важко обмежити в часі. Ось, наприклад, романтизм — основний літературний напрям XIX ст., але він яскраво представлений (зокрема, у ліриці) і в літературі XX ст., плавно переходить у неоромантизм. Для літератури XIX ст. характерним є шлях від романтизму до реалізму. Про це — сьогодні на уроці.
III. Оголошення теми й мети уроку
IV. Актуалізація опорних знань
Бесіда
♦ Пригадайте письменників-романтиків XIX ст. та їх твори.
♦ Що є характерним для романтиків і чим це обумовлено?
Однією з найяскравіших сторінок у розвитку світового літературного процесу, яку називають «золотим фондом світового письменства», є саме XIX століття.
V. Сприйняття та засвоєння нового навчального матеріалу
1. Презентація книг і портретів найвидатніших письменників XIX ст.
2. Колективна робота з таблицею
«Найважливіші суспільні, історичні, наукові події XIX ст.»
3. Заповнення правого стовпчика таблиці
4. Інтерактивна вправа «Мозковий штурм». Знайдіть логічно-причинні зв’язки між двома стовпчиками, зробіть висновки.
Відповіді:
• Швидко й бурхливо змінюється суспільство, необхідно осмислювати зміни, реагувати на них. Звідси зв’язок із дійсністю.
• Життя багатогранне, різноманітні умови в національних культурах, тому письменники використовують різні художні форми.
• Людину розглядають як продукт історії, її поведінка є соціально обумовленою, адже особистість належить до певної соціальної групи. Звідси типові характери в типових обставинах.
• З’явилася віра в те, що література може вплинути на життя, змінити його на краще; звідси викривальний пафос.
VI. Закріплення набутих знань, умінь та навичок
Бесіда
Які з наведених далі тверджень відомих людей, на вашу думку, найточніше характеризують XIX ст. й світовий літературний процес цього періоду? Відповідь обґрунтуйте.
• «XIX ст. відрізняється від усіх століть точним і виразним зображенням людського серця».
• «Маркса просторіччя, Наївне дев’ятнадцяте сторіччя». (О. Ольжич.)
• «Протягом XIX ст. митці працювали «естетично змішано». Вони зводили суто естетичні елементи до мінімуму й намагалися побудувати художній твір майже цілком на відтворенні реальності. У цьому розумінні все зразкове мистецтво... століття було реалістичним». (X. Ортега-і-Гасет. «Дегуманізація мистецтва»)
VII. Домашнє завдання
Для всіх: опрацювати конспект, вступну статтю підручника, записати у вигляді тез важливі доповнення до теми.
Індивідуальне: підготувати повідомлення про досягнення природничих наук у XIX ст.
VIII. Підбиття підсумків уроку
1. Справжній митець творить вільно й незалежно, обираючи з літературної традиції те, що співзвучне його внутрішнім пориванням. Досить часто жодним чином не визначає себе (наприклад, ані Стендаль, ані Бальзак, ані Флобер, яких називають класиками реалізму, реалістами себе не вважали), тому, звертаючись до творчості того чи іншого письменника, ми намагатимемося осягнути неповторність його художнього світу з усіма суперечностями, а не прагнути будь-що зарахувати його до певної течії, школи чи угрупування. Що стосується реалізму, то його елементи з’явилися ще в добу Відродження чи раніше, хоча термін почали вживати в середині XIX століття, у період найвищого розвитку й розквіту цього напряму.
2. Рефлексія. Інтерактивна вправа «Мікрофон»
• Найбільше мені запам’яталося (мене вразило) тому, що.
Урок № ____ Дата проведення__________
Тема. Розквіт реалістичної літератури та її роль у культурному й суспільному житті ХІХ ст.; зв’язок із розвитком природничих наук. Видатні майстри соціальної прози: Стендаль, О. де Бальзак, Г. Флобер, Ч. Діккенс, Г. Джеймс, Ф. Достоєвський, Л. Толстой, А. Чехов та ін.
Мета: поглибити поняття про реалістичну літературу, її особливості та роль у мистецькому, суспільному житті; ознайомити з видатними майстрами соціальної прози ХІХ ст.; розвивати образне й логічне мислення, уміння зіставляти явища літератури з явищами життя, визначати головне, робити висновки; виховувати прагнення до пізнання, сповідування загальнолюдських цінностей; виховувати інтерес до літератури.
Оснащення: мапа Європи ХІХ ст.; виставка книг письменників-реалістів ХІХ ст.; ілюстровані історичні матеріали цієї доби.
Тип уроку: комбінований.
ХІД УРОКУ
I. Організаційний момент
II. Мотивація навчальної діяльності
III. Оголошення теми й мети уроку
IV. Актуалізація опорних знань
Складання таблиці (учні заповнюють самостійно.)
Опрацювання таблиці
Висновки
• Література в усі часи свого розвитку не була відстороненою від дійсності, зображувала її й намагалася вплинути на неї.
• У центрі реалістичної літератури — людина.
V. Сприйняття та засвоєння нового навчального матеріалу
1. Заслуховування повідомлень учнів про досягнення природничих наук у ХІХ ст.
2. Міні-лекція
Дев’ятнадцяте століття — одна з найцікавіших і найяскравіших сторінок у розвитку світової літератури. Реалізм як літературний напрям (особливо у прозі) набув найбільшого розквіту в середині століття.
Видатні представники реалізму: у Франції — Стендаль, О. де Бальзак, П. Меріме, Г. Флобер, Гі де Мопассан, Е. Золя; в Англії — Ч. Діккенс; В. Теккерей, Ш. Бронте; у Росії — І. Гончаров, І. Тургенєв, М. Лєсков, М. Салтиков-Щедрін, Ф. Достоєвський, Л. Толстой, А. Чехов та ін.
«Золота доба» класичного роману в ХІХ ст. позначилась у соціально-психологічному, історичному, автобіографічному, філософському та інших напрямах.
Письменники-реалісти вивчали матеріальні мотиви людської поведінки, приватне життя окремих людей і намагалися зображувати життя об’єктивно, неупереджено, показуючи як позитивні, так і негативні його риси. Тому в їх творах часто порушуються «низькі», «брудні» теми — гроші, злочини, аморальні вчинки. Одним із найважливіших принципів реалістичного мистецтва є показ літературного героя у тісному зв’язку з оточенням, яке впливає на формування його характеру. Ретельно аналізуючи дійсність, різні варіанти соціальної поведінки, митці-реалісти створювали типи — узагальнені образи людей, характерні для певної групи суспільства чи соціальної групи — своєрідний аналог видів і підвидів у біології.
Принципи реалізму, звісно, не підтримують романтичного захоплення культом уяви, фольклором, історією та природою, звернення до надприродного та фантастичного, але повністю відмежуватися від цього не можуть, адже в житті об’єктивно завжди присутнє щось незбагненне й таємниче.
Реалізм розвивався в різних стилях, одним із яких наприкінці ХІХ ст. став натуралізм (основоположник — Е. Золя). Натуралісти вважали, що витвір мистецтва повинен бути справжнім «людським документом» — вичерпним описом того чи іншого суспільного явища. Доля персонажів, їх психологія залежать від спадковості (життєвий шлях, характер героя обумовлені його генами, спадковістю), середовища (персонаж є витвором середовища, у якому формувався) та історичного часу. Натуралісти зняли табу з багатьох тем, яких до того не можна було описувати в літературі.
Ще в 1850-ті роки у Великій Британії та Франції поширився естетизм («парнасці» Д. Г. Россетті, Д. Рьоскін, В. Пейтер та ін.). Письменники-естети проголосили красу головною цінністю, писали лише про вишукане, досконале, прекрасне і навіть вважали, що краса є вищою за мораль (найяскравіший представник — Оскар Уайльд).
У 1870-1880-ті роки у деяких країнах набув поширення неоромантизм — повернення письменників до таких романтичних образів, як сильна самотня особистість, а також до тем екзотичних країн, пригод, таємниць (найяскравіші представники — Р. Л. Стівенсон, Р. Кіплінг, Е. Ростан та ін.). Автори неоромантичних творів багато що взяли від реалізму (наприклад, мистецтво психологічного аналізування у зв’язку з оточенням).
Як бачимо, реалізм у ХІХ ст. не тільки займав панівні позиції, але й значною мірою впливав на інші напрями літератури, «готував ґрунт» для появи нових стилів і течій.
Із найвидатнішими художніми творами ХІХ ст. ми ознайомимося в 10-му класі. Щоб зрозуміти й сприйняти твір, необхідна співпраця читача й автора, вдумливе літературознавче аналізування твору в історичному та естетичному контекстах, а також погляд із позицій утвердження загальнолюдських цінностей.
Історичний контекст передбачає визначення місця й ролі твору в історико-культурному, літературному процесах доби, його актуальність для свого часу, співзвучність сюжету історичній епосі. Естетичний контекст передбачає розкриття естетичних ідеалів автора, визначення художньої вартості літературного твору, його художньо-емоційної природи, особливостей поетики.
Зрозуміло, що художній твір успішно витримує випробування часом, якщо сповідує загальнолюдські цінності, звучить актуально в усі часи й для всіх народів.
Наше завдання — осягнути великі гуманістичні ідеї реалістичної літератури ХІХ ст., пройнятися ними, знайти зернята життєвої мудрості й долучити їх до свого життєвого досвіду і, безперечно, отримати естетичну насолоду від справжніх мистецьких шедеврів.
3. Опрацювання статті підручника, визначення акцентів, про які не згадувалося
VI. Закріплення набутих знань, умінь та навичок
Проблемне питання
• Поясніть значення висловлювання Сен-Реаля: «Роман — це дзеркало, з яким ідеш великим шляхом».
VII. Домашнє завдання
Опрацювати тему, розпочати читання роману Стендаля «Червоне і чорне».
VIII. Підбиття підсумків уроку
Інтерактивна вправа «Мікрофон»
Продовжте речення:
• В історії людства ХІХ ст. було.
• Література ХІХ ст. здається мені.
• Реалізм як літературний напрям приваблює такими рисами, як…
Урок № ____ Дата проведення_________
Тема. Стендаль. Життєвий і творчий шлях, світоглядно-естетичні позиції письменника, їх втілення у творчості. Синтез романтизму й реалізму у творах митця.
Мета: ознайомити із життям і творчістю письменника, зацікавити ними; розкрити значення творчості Стендаля у світовій літературі; розвивати навички виокремлення головного, встановлення причинно-наслідкових зв’язків (людина-суспільство, людина-історія); розвивати вміння працювати з підручником та додатковими джерелами інформації; виховувати повагу до митців, їх духовних надбань, естетичні смаки.
Оснащення: портрет письменника, ілюстративні матеріали до його біографії, МП
Тип уроку: комбінований.
ХІД УРОКУ