39.Технiчний розвиток I показники технiчного рiвня пiдприемства

Чим цілеспрямованіше та ефективніше використовуються новітні досягнення науки і техніки, що є першоджерелами розвитку продуктивних сил, тим успішніше вирішуються і пріоритетні (по відношенню до виробничих) завдання життєдіяльності суспільства. Науково-технічний прогрес (НТП) у буквальному розумінні означає безперервний взаємообумовлений розвиток науки і техніки; у ширшому суттєво-змістовному значенні — це постійний процес створення нових і удосконалення застосовуваних технологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням науки.

Уся сукупність сучасних напрямків НТП слугує фундаментальною базою технічного розвитку будь-якого підприємства. Технічний розвиток відображає процес формування та вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на кінцеві результати його господарської діяльності.

Технічний розвиток як об'єкт організаційно-економічного управління охоплює різноманітні форми, що мають відображати відповідні стадії процесу розвитку виробничого потенціалу і забезпечувати відтворення основних фондів підприємства (від капітального ремонту знарядь праці до розширення та нового будівництва певних виробничих ланок). Із сукупності форм технічного розвитку варто виокремлювати такі, які характеризують, з одного боку, підтримування техніко-технологічної бази підприємства, а з другого — її безпосередній розвиток шляхом удосконалення і нарощування.

Процес економічного управління технічним розвитком підприємства повинен включати кілька основних етапів:

— встановлення цілей — визначення і ранжування, виокремлювання їх пріоритетів;

— підготовчий — аналіз виробничих умов, підготовка прогнозної інформації;

— варіантний вибір рішень — розробка, вибір критеріїв, оцінка ефективності можливих варіантів рішень;

— програмування робіт — узгодження вибраних рішень, їх інтеґрування в єдиний комплекс заходів у межах програми технічного розвитку;

— супроводження реалізації програми — контроль за виконанням передбачених програмою заходів, проведення необхідного коригування програми.

40. Планування оновлення тех-технол. Бази пiдприемства.

На практиці оновленню й удосконаленню техніко - технологічної бази підприємства віддають перевагу малій та середній реконструкції. Зазвичай затрати на малу реконструкцію скуповуються не довше, ніж за півроку. При середній реконструкції термін окупності затрат - до одного року. При повній реконструкції термін окупності затрат складає в середньому більше трьох років.

Поряд з оновленням обладнання підприємств при здійсненні технічного переозброєння необхідно проводити модернізацію обладнання, причому її не слід розглядати як вимушений захід, зумовлений дефіцитом нового обладнання, необхідного для заміни фізично та морально застарілого.

Техніко-технологічна база підприємства - системна сукупність найбільш активних елементів виробництва, яка визначає технологічний спосіб одержання продукції, здійснюваний за допомогою машинної техніки, різноманітних транспортних, передавальних, діагностичних та інформаційних засобів, організованих у технологічні системи виробничих підрозділів і підприємства загалом.

Незадовільний стан техніко-технологічної бази пояснюється недостатнім рівнем інвестування, низьким рівнем тарифів на соціально значимі заходи, що підлягають державному регулюванню; обмеженим фінансуванням з державного та місцевих бюджетів; відсутністю коштів на просте відтворення основних фондів внаслідок заниження їх вартості та недостатнього рівня амортизаційних відрахувань. Нестача інвестицій призвела до стрімкого старіння техніко-технологічної бази підприємств, що зумовлює невідповідність рівня вітчизняних підприємств, а отже і вітчизняної продукції, європейським вимогам.

Основними етапами технологічного оновлення виробництва є:

оцінка поточного стану технологічного оснащення підприємства;розробка можливих альтернативних стратегій підвищення технологічного рівня виробництва;

прийняття управлінських рішень щодо вибору стратегії технологічного

оновлення;

контроль процесу впровадження обраної стратегії (перевірка наявності

відхилень фактичних показників діяльності підприємства від запланованих на етапі вибору стратегії);

коригування стратегії у відповідності до реальної динаміки розвитку підприємства (при наявності значних відхилень між плановими та фактичними показниками).