7

31,Етапи створення інноваційної продукції

Створення нового продукту — це складний і багаторівневий процес застосування спеціальних знань, досвіду, методів і засобів для досягнення певної мети. Новий продукт завжди є результатом змін у матеріальному й технологічному рівнях виробництва та нормативному його забезпеченні, а тому належить до сфери управління проектами. До головних критеріїв оцінки різних варіантів виконання робіт зі створення нового продукту відносять терміни і вартість досягнення очікуваних результатів. Вони, у свою чергу, залежать від величини наявних ресурсів та від використовуваних технологій. Згідно з теорією менеджменту проектів створення продуктової інновації завжди має такі складові: цілі; основні критерії і обмеження; головні та додаткові важелі управління; невизначеність та ризики

Попередній аналіз можливостей виробництва і збуту. На цьому етапі з'ясовують сумісність ідеї товару з поточною виробничо-збутовою діяльністю підприємства, тобто зв'язок нового товару з погляду технології і принципів збуту з продукцією, що випускається. Аналізується достатність виробничих потужностей, матеріальних і трудових ресурсів для освоєння товару. Потрібно також перевірити джерела постачання матеріалів та компонентів, оцінити переваги, одержані споживачами від нової продукції, місткість ринку, труднощі проникнення на нього, гостроту конкуренції, можливість використання старих каналів збуту або організації нових товарів.

Аналіз чинників економічної доцільності випуску нової продукції, Зцією метою враховують:

♦ прогнози попиту (співвідношення збуту і цін, темпи зростання збуту, сезонність, інтенсивність каналів збуту);

♦ прогнози витрат (загальні й відносні витрати; використання наявних потужностей і ресурсів, співвідношення початкових і поточних витрат, оцінку майбутніх витрат матеріально-технічних ресурсів, економію за умов масового виробництва, потреби каналів збуту, очікувану окупність);

♦ конкуренцію (потенційні конкуренти, показники частки компанії та її конкурентів на ринку, слабкі й сильні сторони конкурентів, стратегію конкурентів);

♦ необхідні інвестиції (інжиніринг, патентний пошук, розробку продукції, випробування);

♦ прибутковість (час покриття початкових витрат, прогнозний прибуток, контроль за цінами, ризик).

Одночасно здійснюється оцінка параметрів можливого життєвого циклу товару і потенційної місткості ринку. Все це в сукупності уможливлює прийняття рішення про доцільність випуску нового товару.

Проектування товару. На цьому етапі проектують саме його параметри, дизайн, упаковку, визначають назву або товару, виготовляють дослідні зразки.

Як правило, вихідним документом для проектування продукції є технічне завдання з техніко-економічними вимогами до продукції, що визначають її споживні властивості та ефективність використання. Інколи цей документ можуть замінити договір, заявка, контракт, протокол тощо. Виконавець з урахуванням вимог технологічного завдання і відповідних стандартів розробляє технічну документацію.

Розвиток виробництва і збуту. На цьому етапі складається детальний план виробництва нового товару. Досліджуються джерела постачання матеріалами, компонентами, обладнанням, готуються робочі креслення, здійснюється запуск товарів у виробництво. Паралельно розробляються заходи зі збуту — від реклами до організації технічного обслуговування.

Усі етапи планування нової продукції необхідно здійснювати найшвидше, оскільки можна втратити свою частку ринку внаслідок дій конкурентів. Скорочення строків освоєння підвищує конкурентоспроможність фірм.

32.Огнан.-екон.Механiзм фiнансування iнновацiй

         Сутність фінансового забезпечення полягає у виділенні певної суми ресурсів з одночасним встановленням джерел їх фінансування для здійснення проектів, робіт, заходів науково-технічної та інноваційної діяльності підприємства. Світова практика інвестиційної діяльності показує, що одним з найефективніших механізмів фінансування, є фінансування інвестиційних і науково-технічних проектів. Цей напрям особливо актуальний для країн і регіонів, які потребують розширення, модернізації та оновлення виробництва, зокрема, капіталомістких галузей, а також науко-містких виробництв.

У той же час інноваційний проект, як правило, уявляється як комплект технічної, організаційно-планової і розрахунково-фінансової документації, яка необхідна для реалізації цілей проекту (на Заході для позначення цього аспекту проекту використовується термін "design").

Узагальнюючи всі названі аспекти, інноваційний проект можна визначити як систему взаємопов'язаних цілей і програм їх досягнення, що являють собою комплекс науково-дослідних, дослідно-конструкторських, виробничих, організаційних, фінансових, комерційних та інших заходів, відповідно організованих, оформлених комплектом проектної документації і таких, що забезпечують ефективне розв'язання конкретного науково-технічного завдання (проблеми), вираженого в кількісних показниках, і ведуть до реалізації конкретної інновації.

До основних елементів інноваційного проекту належать:

o однозначно сформульовані цілі і завдання, що відображають основне призначення проекту;

o комплекс проектних заходів з вирішення інноваційної проблеми і реалізації поставлених цілей;

o процедура організації виконання проектних заходів, тобто ув'язування їх з ресурсами і виконавцями для досягнення цілей проекту в обмежений період і у рамках заданої вартості та якості;

o основні показники проекту (від цільових - за проектом в цілому, до часткових - за окремими завданнями, темами, етапами, заходами, виконавцями), у тому числі показники, що характеризують ефективність проекту.

Суб'єктами фінансування інноваційної діяльності можуть бути:

o самостійні підприємства;o промислові компанії;o промислово-фінансові групи;

o малий інноваційний бізнес;o інвестиційні та інноваційні фонди;

o органи державного і місцевого управління;o приватні особи.

.Принципи організації фінансування інноваційних процесів мають бути орієнтовані на множинність джерел фінансування, на гнучкість і динамічність окремих елементів системи і припускати швидке і ефективне впровадження інновацій з їх подальшою комерціалізацією, що забезпечує зростання фінансової віддачі від інноваційної діяльності. Для цього необхідно витримати дві головні умови: активізувати державну інноваційну, науково-технічну і промислову політику і готовність підприємців перейти до активного інноваційного розвитку.

33.Принцип фiнансування iнновацiйноi дiяльностi

Важливим фактором, який визначає стан інноваційної діяльності підприємства, є його фінансування. Воно є однаково визначальним для всіх етапів і стадій інноваційного процесу – науково-технічної діяльності, стадії новаторської творчості і стану впровадження досягнень науки і техніки у виробництво.Фінансування інноваційної діяльності виступає складовим елементом фінансової політики підприємства. Питання фінансування - це визначення необхідних для цієї мети обсягів фінансових коштів, джерел їх надходження і спрямування в рамках чіткого окреслення границь та суб’єктів цієї сфери діяльності. Відбувається воно через функціонування відповідної системи і належного до неї організаційно-економічного механізму.

Система фінансування науково-технічної й інноваційної діяльності розбудовується за такими принципами:

­    чітка цільова орієнтація системи, тобто забезпечення нею швидкого, широкого й ефективного використання сучасних науково-технічних досягнень;

­    логічність, обґрунтованість та юридична захищеність прибутків і механізмів, які при цьому використовуються;

­    наявність різних джерел фінансування;

­    комплексність системи, тобто можливість охоплення широкого кола технічних і технологічних нововведень та напрямів їхнього практичного використання;

­    адаптивність і гнучкість, що передбачає постійну спрямованість усієї системи й окремих її елементів на умови динамічних змін зовнішнього середовища для підтримки максимальної ефективності.

Реалізація цих принципів може бути успішною за наявності фінансового механізму ( рис.2), тобто сукупності певних методів і важелів фінансового впливу на науково-технічну й інноваційну сфери діяльності.