47. Злочини, що порушують правила охорони та зберігання державної чи службової таємниці.

Злочини, передбачені в розділі XV КК, посягають на різні сфери національної безпеки України (обороноздатність, недоторканність державних кордонів тощо). Але видові об'єкти цих злочинів настільки неоднорідні, що сформулювати якісно однорідну групу суспільних відносин, яка становила б родовий об'єкт цих злочинів, дуже важко, що й змушує визначати його через сукупність видових об'єктів.

Залежно від родового об'єкта злочини, що розглядаються, традиційно поділяють на три групи: 1) злочини у сфері охорони державної таємниці та конфіденційної інформації (статті 328-330 КК); 2) злочини у сфері охорони державних кордонів (статті 332-334 КК); 3) злочини у сфері забезпечення призову та мобілізації (статті 335-337 КК).

Переважна більшість складів злочинів, що розглядаються, належать до так званих "безпредметних", тобто не містять такої ознаки, як предмет злочину. Предметом злочинів, передбачених у статтях 328-330 КК, є інформація, що містить державну таємницю (статті 328, 329 КК), та конфіденційна інформація, що знаходиться у володінні держави (ст. 330 КК).

За конструкцією об'єктивної сторони всі злочини, що входять до розділу XV КК, крім злочину, передбаченого у ст. 329 КК, відносяться до злочинів з формальним складом, тобто є закінченими з моменту вчинення суспільно небезпечного діяння, незалежно від настання чи ненастання суспільно небезпечних наслідків. Переважна більшість цих злочинів може бути вчинена як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності.

Диспозиція більшості статей злочинів у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації є бланкетною, тобто для встановлення всіх ознак відповідного складу злочину потрібно звертатись до регулюючих нормативно-правових актів.

Спосіб, місце, час, знаряддя, засоби вчинення злочину та інші факультативні ознаки об'єктивної сторони у диспозиції відповідних норм не вказуються і на кваліфікацію не впливають (крім випадків, коли вони містять ознаки складу іншого злочину).

Суб'єкт переважної більшості злочинів спеціальний. Ним може бути:

- особа, яка мала законний доступ до відповідної інформації чи предметів у зв'язку зі службовою діяльністю (статті 328-330 КК);

- член екіпажу або пілот-одинак, які здійснюють політ міжнародними авіалініями (ст. 334 КК);

- призовник (ст. 335 КК): військовозобов'язаний (статті 336-337 КК).

Суб'єктивна сторона злочинів, що розглядаються, характеризується умисною формою вини, проте деякі з них (передбачені у статтях 328, 333-334 КК), можуть вчинятися як з умислом, так і з необережністю. Особливе місце займає злочин, передбачений у ст. 329 КК,- він має дві форми вини: умисел або необережність щодо діяння у вигляді порушення порядку поводження із носіями секретної інформації і необережність щодо наслідків у вигляді втрати документів або інших матеріальних носіїв секретної інформації.

48. Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян

Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян передбачені ХV розділом Особливої частини КК України (ст. ст.338-360).

Їх родовим об’єктом – є суспільні відносини, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування та об’єднаннями громадян і фізичними особами з приводу дотримання їх законних прав, свобод та інтересів.

Безпосереднім об’єктом – суспільні відносини які забезпечують нормальне функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян.

Досить часто характерним для цих злочинів є і додатковий безпосередній об’єкт (посягання на життя працівника правоохоронного органу, захоплення представника влади як заручника, втручання в діяльність державного діяча, примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань та ін.). Такими додатковими об’єктами є життя і здоров’я потерпілих осіб, їх воля, честь і гідність, власність, інколи громадська безпека і довкілля.

Деякі злочини цього розділу є предметними, а, отже, їх обов’язковою ознакою є предмет посягання (наруга над державними символами, захоплення державних або громадських будівель чи споруд, умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу, викрадення документів, печаток, штампів, умисне пошкодження ліній зв’язку та ін.). Це, зокрема: 1) Державний Прапор, Герб і Гімн України, прапор іноземної держави; 2) будівлі або споруди, що забезпечують діяльність органів влади; 3) штампи, печатки, бланки, приватні документи; 4) лінії зв’язку; 5) майно потерпілих осіб; 6) незаконна винагорода та ін..

Окремі злочинів 15 розділу також як обов’язкову ознаку передбачають потерпілу особу (погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча, втручання в діяльність працівника правоохоронного органу, опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу та ряд інших). Ними є: представники влади, працівники правоохоронних органів, державні або громадські діячі, члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовці.

Із об’єктивної сторони злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян сконструйовані по різному.

Більшість – формальний склад (незаконне підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні, незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій, опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу та ін.).

Друга група – з формально-матеріальним складом (погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу, посягання на життя працівника правоохоронного органу). Такого роду діяння в одній своїй частині є закінченими в момент вчинення діяння (погроза вбивством, замах на вбивство), а в іншій з моменту настання передбачених в законі наслідків (тілесне ушкодження, смерть потерпілої особи).

Третя група – злочини з матеріальним складом (умисне пошкодження ліній зв'язку, самоправство). Для них обов’язковими є суспільно-небезпечні наслідки (значна шкода, тимчасове припинення зв’язку та ін.).

Характерним є те, що всі злочини 15 розділу вчиняються виключно шляхом активних дій, які є різними в залежності від самого діяння (наруга, захоплення, втручання, нанесення, підроблення та ін.). Інколи обов’язковими з об’єктивної сторони є й інші ознаки, зокрема спосіб вчинення злочину (умисне знищення, пошкодження майна шляхом вибуху, підпалу); час (опір представникам влади під час виконання ними своїх службових обов’язків); місце вчинення злочину (річкове або морське судно) та ін.

Із суб'єктивної сторони всі злочини цієї групи вчиняються лише умисно, причому умисел прямий. Інколи характерними є мотив або мета вчинення цих злочинів (захоплення державних будівель чи споруд з метою незаконного користування ними; втручання в діяльність працівника правоохоронного органу з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків; знищення приватних документів з корисливих мотивів або інших особистих інтересів і т. д.).

Суб'єкт злочину, як правило, загальний. За деякі злочини знижений вік відповідальності до 14 років (наприклад, за заподіяння працівникові правоохоронного органу тяжкого тілесного ушкодження або його вбивство. В деяких випадках суб'єктом може виступати і службова особа (наприклад, за незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.

В залежності від безпосереднього об'єкта ці злочини можуть бути розділені на такі групи:

1. Злочини у сфері використання державних символів.

2. Злочини, пов'язані із перешкоджанням діяльності організацій та об'єднань громадян.

3. Злочини проти представників влади, працівників правоохоронних органів, членів громадських формувань.

4. Злочини у сфері використання документів, печаток, штампів, бланків.

5. Інші злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян.