5. Суб’єкт злочину

будь-яка особа, яка не є службовою. Такі самі дії службової особи слід кваліфікувати за ст. 364 КК — зловживання владою або службовим становищем

6. Суб’єктивна сторона

характеризується прямим умислом, що поєднаний з корисливими мотивом і метою.

7. Диспозиція, санкція

Диспозиція – проста

Санкція - альтернативна

Відмежування шахрайства від заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживанням довірою. При шахрайстві злочинець вилучає майно з власності потерпілого, а при заподіянні майнової шкоди шляхом обману або зловживанням довірою потерпілий недоотримує в результаті злочинного діяння певне майно. Таким чином в результаті шахрайства потерпілий несе реальні збитки, а при заподіянні майнової шкоди шляхом обману або зловживанням довірою потерпілий – шкоду у вигляді упущеної вигоди.

40. Привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося в неї:особливості юридичного складу злочину.

1.Суспільна небезпека злочину

- характеристика сусп.. небезпеки злочину

Даний злочин знаходиться в 6 розділі Особливої частини ККУ є менш сусп. небез за попередні і більш сусп. небезп за наступні

- ступінь сусп.. небезпеки злочину

Буде визначатися конкретними обставинами і умовами за яких буде вчинений злочин.

2. Об’єкт злочину

1)загальний – всі сусп..відносини, які охороняються ККУ;

2)родовий – право власності.

3)безпосередній – право власності.

3. Предмет злочину

Предметом злочину може бути лише майно, яке; 1) є чужим для винного; 2) знайдене винним чи випадково опинилося в нього;

3) має особливу історичну, наукову, художню, культурну цінність або є скарбом.

4. Об’єктивна сторона

З об'єктивної сторони злочин полягає у привласненні особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї, а також скарбу.

Привласнення - це звернення такого майна на свою користь. За своєю правовою суттю привласнення особою знайденого чи чужого майна, що опинилося у неї, а також скарбу є приховуванням

факту його знайденая або отримання винним з подальшим його використанням на свою користь.

На відміну від привласнення як способу вчинення злочину, передбаченого ст. 191, привласнення як спосіб вчинення злочину, передбаченого ст. 193, характеризується тим, що: а) майно, яке е предметом цього злочину, на момент його звернення на користь винного чи користь інших осіб не перебувало у правомірному його володінні; б) винний не вживав будь-яких дій для протиправного вилучення такого майна.

Закінченим цей злочин вважається з моменту, коли винний привласнив знайдене ним майно чи майно, яке випадково у нього опинилось, або скарб і мав можливість повідомити про володіння ним таким майном власника, відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування.

5. Суб’єкт злочину

загальний

6. Суб’єктивна сторона

характеризується прямим умислом. Винний усвідомлює той факт, що привласнює чуже майно, яке він знайшов чи яке у нього випадково опинилось, або скарб, незважаючи на цю обставину, бажає це зробити. Особливістю суб'єктивної сторони злочину є те, що умисел у винної особи на привласнення зазначеного майна виникає після фактичного встановлення володіння над таким майном.

7. Диспозиція, санкція

Диспозиція – проста,описова

Санкція - альтернативна

41. Злочини проти довкілля: загальна характеристика.

Злочини проти довкілля передбачені 8 розділом Особливої частини кримінального закону (ст.ст. 236-254 КК України).

Родовим об’єктом злочинів проти довкілля виступають суспільні відносини, які забезпечують охорону, раціональне використання та відтворення природних ресурсів. Усі злочини цього розділу відрізняються між собою за безпосередніми об’єктами. Такими об’єктами можуть бути відносини в сфері лісовикористання, охорони атмосферного повітря, водних ресурсів, тваринного світу та ін.. (забруднення моря, забруднення або псування земель, забруднення атмосферного повітря і т.д.).

Ряд злочинів проти довкілля передбачають і додаткові об’єкти (порушення правил екологічної безпеки, знищення або пошкодження лісових масивів, порушення ветеринарних правил та ін.). Додатковими об’єктами виступають життя і здоров’я осіб, власність, громадська безпека та ін.

Усі злочини проти довкілля є предметними, тому їх обов’язковою ознакою є предмет злочину, а саме це:

1) підприємства та споруди у зв’язку з їх проектуванням;

2) відомості про екологічний стан або стан захворюваності населення;

3) земельні ресурси;

4) континентальний шельф;

5) об’єкти природно-заповідного фонду;

6) атмосферне повітря;

7) водні ресурси;

8) лісові угіддя;

9) рослинний і тваринний світ.

Із об’єктивної сторони усі злочини проти довкілля сконструйовані по різному. Абсолютна їх більшість характеризується матеріальним складом (забруднення або псування земель, порушення законодавства про континентальний шельф, порушення законодавства про захист рослин, незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель та ін.). Для таких злочинів характерно:

1) суспільно небезпечне діяння, що виражається в порушенні правил охорони природного середовища;

2) суспільно небезпечні наслідки, які полягають в: екологічному забрудненні, небезпеці для життя і здоров’я людини, створенні небезпеки для довкілля, загибелі людей, поширенні епізоотій чи інших тяжких наслідках;

3) причинний зв'язок між діянням і наслідками.

Окремі злочини 8 розділу сконструйовані як злочини з формальним складом (приховування відомостей про екологічний стан, проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів). Для таких злочинів обов’язковим є лише суспільно небезпечне діяння, незалежно чи настали наслідки.

Ще деякі злочини проти довкілля характеризуються формально-матеріальним складом (незаконна порубка лісу, незаконне полювання).

Більшість злочинів проти довкілля вчиняються шляхом активної дії, хоча в деяких випадках має місце і бездіяльність (невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення).

Інколи обов’язковими із об’єктивної сторони є і інші ознаки. Зокрема, спосіб вчинення злочину (знищення об’єктів рослинного світу шляхом підпалу), час вчинення злочину (порушення правил екологічної безпеки під час проектування будівель і споруд), місце вчинення злочину (забруднення моря в межах територіальних вод України), засоби вчинення злочину (забруднення земель відходами).

Із суб’єктивної сторони злочини проти довкілля характеризуються як правило змішаною або необережною формою вини. Це стосується, насамперед, тих злочинів, що мають матеріальний склад. Для злочинів проти довкілля із формальним складом характерною є також умисна форма вини.

Суб’єктами злочинів проти довкілля можуть бути:

1) особи, які досягли 16-річного віку;

2) спеціальний суб’єкт (особа, на яку законом покладено обов’язок дотримуватися певних правил або службова особа).

Таким чином, злочини проти довкілля – це винні (умисні або через необережність), суспільно небезпечні, протиправні діяння (дія або бездіяльність), що посягають на суспільні відносини, які забезпечують охорону, раціональне використання та відтворення природних ресурсів, вчиненні суб’єктом злочину.

За своїм безпосереднім об'єктом всі злочини проти довкілля можуть бути поділені на:

1) злочини проти екологічної безпеки;

2) злочини у сфері землевикористання, охорони надр, атмосферного повітря;

3) злочини у сфері охорони водних ресурсів;

4) злочини у сфері лісовикористання, захисту рослинного і тваринного світу.