1. Поняття Особливої частини кримінального права України, її значення та система

Особлива частина кримінального права - це система норм, що встановлюють, які саме конкретні суспільно небезпечні діяння (дія чи бездіяльність) є злочинами, та які види покарань і в яких межах можуть бути застосовані до осіб, що їх вчинили.

Норми Особливої частини розташовані за певною системою та у певній послідовності в окремих 20 розділах КК України.

Система Особливої частини кримінального права побудована головним чином за родовими об'єктами злочинів.

Назви відповідних розділів Особливої частини КК здебільшого прямо вказують на цей об'єкт (наприклад, розділ І називається "Злочини проти основ національної безпеки України", а тому родовим об'єктом усіх злочинів, передбачених цим розділом, є основи національної безпеки).

Систематизація всіх злочинів за їх родовим об'єктом має важливе значення. Насамперед, сама система побудована таким чином, щоб забезпечити виконання завдань, визначених у ч. 1 ст. 1 КК.

Норми Загальної та Особливої частини кримінального права як певні підсистеми КК перебувають у щільній і нерозривній єдності. При кваліфікації діянь, вирішенні питань, пов'язаних зі звільненням від кримінальної відповідальності та покарання, можуть застосовуватися водночас норми обох частин.

Всі норми Особливої частини КК за своїм змістом поділяються на три групи: 1) заборонювальні (забороняють певні суспільно небезпечні діяння під загрозою застосування кримінального покарання за їх вчинення, наприклад, ч. 1 ст. 109 КК); 2) роз'яснювальні (розкривають значення деяких понять і термінів, що вживаються у кримінальному законі, наприклад, ч. 1 ст. 401 КК);

3) заохочувальні (встановлюють умови звільнення особи від кримінальної відповідальності за конкретний злочин, наприклад, ч. 3 ст. 263 КК).

2. Національна безпека України як об’єкт кримінально правової охорони. Загальна характеристика злочинів проти основ національної безпеки України.

Національна безпека – це рівень захищеності життєво-важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави за якого забезпечується сталий розвиток суспільства.

Види злочинів проти основ національної безпеки поділяються на

1)злочини у політичній сфері ( 109, 110, 110/2, 112)

2)злочини в інформаційно-економічній, науково-технічній і воєнних сферах (111, 114)

3)злочини в екологічній, економічній і воєнних сферах (113)

Злочини проти основ національної безпеки України – є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, що забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад. Без належної кримінально-правової охорони цих соціальних цінностей неможливе нормальне функціювання держави.

Це злочини, що спричиняють істотну шкоду безпеці держави і суспільства у різних її сферах та пов’язані з нею життєво важливим інтересам особи або загрозу спричинення такої шкоди та для переважної більшості з яких є характерною мета – ослабити державу України.

Родовим об’єктом злочинів у цьому розділі є суспільні відносини з охорони основ національної безпеки України: її конституційного ладу, суверенітету, територіальної недоторканості, тобто родовим об’єктом цих злочинів є суспільні відносини, що забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної держави.

3-7 листки

8. (114 КК)Шпигунство: аналіз юридичного складу злочину; особливості звільнення від кримінальної відповідальності особи, що вчинила шпигунство.

1.Суспільна небезпека злочину

- характеристика сусп.. небезпеки злочину

Один з найбільш сусп. небезп. злочинів, який розташований в 1 розділі Особливої частини ККУ, який є більш суспільно небезпечним за наступні.

- ступінь сусп.. небезпеки злочину

Буде визначатися конкретними обставинами і умовами за яких буде вчинений злочин.

2. Об’єкт злочину

1)загальний – всі сусп..відносини, які охороняються ККУ;

2)родовий – національна безпека України в інформаційній, економічній, науково-технічній і воєнній сферах;

3)безпосередній – зовнішня безпека України, її су­веренітет, територіальна цілісність і недоторканність, обороноздатність, дер­жавна, економічна чи інформаційна безпека.

3. Предмет злочину

(відомості що становлять державну таємницю)

4. Об’єктивна сторона

З об'єктивної сторони шпигунство полягає у таких діях; 1) передача іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю; 2) збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю.

Ініціатива збирання чи передачі відповідних відомостей може належати як виконавцю, так і адресату шпигунства. Для кваліфікації злочину це значення не має.

Закінченим шпигунство вважається з моменту початку передачі збирання вказаних відомостей або з моменту їх передачі.