2.Предмет,цілі і функції економічної теорії.

Економічна теорія – це суспільна наука, яка досліджує проблеми ефективного використання обмежених ресурсів з метою задоволення індивідуальних та суспільних потреб, а також економічних відносин, що виникають між людьми, класами і суспільними групами в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ.

Предметом економічної теорії є вивчення економічних законів та економічних систем, їх структурних елементів на трьох рівнях (міко, макро та мега -рівнях).

Мікроекономіка аналізує поведінку окремих елементів і структур економічної системи таких як підприємство, фірма чи домашнє господарство.

Макроекономіка вивчає в цілому економіку держави, функціонування економіки в цілому в державі. Об*єктами дослідження є національний продукт, формування ВВП, загального рівня ціни, інфляції, безробіття, вплив бюджетної політики уряду.

Мегаекономіка досліджує залежність економіки країни від зовнішніх світових факторів.

Функції економічної теорії:

1. Теоретико-пізнавальна – це вивчення економічних законів категорій, істотних причинно-наслідкових зв*язків економічних процесів, форми їхнього впливу, об*активних внутрішніх суперечностей подолання яких забезпечує поступальний розвиток суспільства.

2. Практична – полягає в обґрунтуванні практичного застосування економічних законів для визначення господарських завдань, здійснення економічної політики, здійснення*практичних засобів щодо ефективного розвитку виробництва.

3. Прагматична – полягає у використанні економічних знань для здійснення досліджень в галузях не тільки економіки, а й соціології. Вона спрямована на формування сучасної економіки мислення, дає змогу об*єктивно і всебічно оцінювати економічну політику.

3.Методи пізнання економічних процесів:

1. Історичний метод – вивчення явищ і процесів в хронологічній послідовності.

2. Логічний – це теоретичне відображення реальності у відповідних законах і теоріях.

3. Аналіз – це розподіл явищ та процесів економіки на окремі елементи з метою вивчення їх окремо.

4. Синтез – об*єднання елементів в єдине ціле з метою вивчення їх комп

5. Індукція – це виведення законів з аналізу фактів де хід думок іде від часткового до загального.

6. Дедукція – це вивчення явищ і процесів, де міркування йдуть від загального до часткового.

7. Метод наукової абстракції – ґрунтується на звільненні інформаційного матеріалу від випадкового і неістотного, тобто виокремлення сталого та типового.

8. Гіпотеза – висування припущень про можливості причини та зв*язків економічних явищ та процесів.

9. Аналогія – це перенесення одного або низки властивостей від одного мотиву на невідоме явище.

10. Порівняння – це зіставлення одного предмету або явища з метою більшого його розкриття.

4.Економічна категорія та економічні закони.

Економічні закони – це постійні, стійкі, причино-наслідкові зв*язки, які виникають між економічними явищами та процесами. Економічні закони є об*активні, не залежать від волі людей.

Види економічних законів:

1. Загальні економічні закони – це закони, які властиві всім способам виробництва (закон зростання продуктивності праці, закон економії часу).

2. Особливі – це закони, які діють у кількох способах виробництва (закон вартості, закон попиту, закон пропозиції, закон спадної віддачі).

3. Специфічні – характерні для певного виду виробництва.

4. Стадійні – дія закону обмежується фазою або стадією виробництва.

Економічна категорія – це абстрактне поняття, яке виражає окрему явище або сторону економічних явищ і процесів.

За типом економічні категорії класифікуються:

1. Провідні категорії (відображають основні економічні явища чи процеси та всі стадії їх відтворення)

2. Категорії, що стосуються лише однієї сторони руху суспільного продукту (виробництво, розподіл, обмін споживання).