41. Монетарна політика. Фінансово-кредитна система. Банківська система.

Грошово-кредитна (монетарна) – сукупність заходів спрямованих на зміну грошової маси та кредиту, відсоткових ставок та інших показників грошового обігу з метою регулювання економічної системи.

Інструменти грошово-кредитної політики:

1. регулювання норми обов’язкових резервів.

2. регулювання облікової ставки на відкритому ринку з цінними паперами.

3. операції на відкритому ринку з цінними паперами.

Фінансово-кредитна система: складається з спеціалізованих кредитно фінансових установ, механізмів кредитних відносин та кредитного законодавства.

Кредитно фінансові установи поділяються на:

• банківські (НБУ, комерційний банк.)

• спеціалізовані не банківські (страхові компанії, пенсійний фонд, кредитні спілки.)

Функції НБУ:

• Підтримка стійкості національної валюти.

• Проведення грошово-кредитної політики.

• Емісійний центр.

• Банківський контроль.

• Розрахунковий центр.

• Зберігання золотовалютних резервів.

Комерційні банки здійснюють:

• посильні операції,

• активні операції (кредити, надання обслуговування)

• комісійні операції (продаж валюти, зберігання цінних паперів, орендування сейфів)

42. Соціальна політика держави. Державне регулювання зайнятості.

Соціальна політика – це сукупність взаємопов’язаних галузей які формують пристойний рівень життя та добробут населення.

Соціальні умови життя залежать:

1.від рівня економічного розвитку суспільства.

2. від економічних показників ( ВВП на душу населення та рівень заробітної плати)

Рівень життя населення - певна кількість матеріальних благ які люди можуть придбати за свій дохід.

Якість життя населення – це стан усіх сфер діяльності людини які визначають можливість реалізації його здібностей.

Рівень і якість життя характеризується такими показниками:

1. рівень споживання та його структура.

2. доходи населення.

3. накопичення коштів.

4. забезпечення житлом.

5. рівень освіти.

6. середня тривалість життя.

Система соціального захисту населення включає такі елементи:

1. індексація доходів населення.

2. встановлює мінімальну заробітну плату, по попит мінімуму.

3. система допомоги та компенсаційних виплат.

4. держава регулює ціни на товари першої необхідності.

5. організація соціального захисту безробітних.

Безробіття – це одна з основ нестійкої ринкової системи, яка характеризує не рівно важність у використанні трудових ресурсів. Тобто суспільна пропозиція робочої сили переважає над попитом робочої сили.

Рівень безробіття :

Рб= (К-ть безр.\РС)*100%

Форми безробіття:

1. Фрикційне безробіття , яке пов’язане з пошуком більш прибуткової роботи, з переїздом на нове місце роботи і проживання.

2. структурне безробіття, яке зумовлене в зрушенні структурі суспільного виробництва на основі НТП, зникнення старих і появою нових галузей, нових професій , нових спеціальностей.

3. циклічне безробіття пов’язане з фазами економічного циклу.

4. інституційне є результатом розвитку таких інституцій в економіці як соціальні виплати та гарантії.