1. Основні етапи та напрями розвитку економічної теорії.

Термін «економіка» походить від двох грецьких слів oikos-дім , господарство; homos-закон або управління- наука, яка вивчає закони упр. господарством.

Цей термін ввів давногрецький філософ Ксенофонт.

Від цього терміну походить більш пізній – економіка, її увів Аристотель.

Він поділив науку на дві частини:

1. Економіка, що озн. Виробництво благ для задоволення потреб;

2. Хремастика ­– мистецтво накопичувати достаток, багатство, гроші.

Як наука економіка виникла в 16-17ст. , її першим теоретичним напрямком став меркантилізм (мерканте - торгівець).

Представники цього напрямку: Томас Мен, Вільям Стаффорд Об*єктом вивчення меркантилістів була сфера торгівлі. Їх завдання полягало в тому щоб з*ясувати джерела багатства, а багатство вони ототожнювали з грошима, а гроші зводились до золота.

1615 році з*явилася нова назва економічної теорії – політична економія. Дослівно політична економія перекладається як державне управління господарством. Запровадив цей напрям француз Антуан Монкрентьєн.

Зі зростання ролі виробництва основні положення маркенталізму втратили свою актуальність – це призвело до того, що на його зміну приходить новий напрям – школа фізіопатів у франції і класична школа в англії.

Фізіопати вважали, що джерелом багатства є виробництво, яке зводиться до землеробства. Представники Франсуа Кене, Жан Турго і Віктор Мірабо.

Представники класичної школи Вільям Петі, Адам Смітт і Давід Рікардо. Предметом дослідження було виробництво. Вони прагнули виявити глибинні закономірності суспільного життя і запропонували теорію суспільної вартості.

Середина 19ст. розвиток політичної економіки йшов у двох протилежних напрямка.

1. Прагматичному

2. Марксиський напрям

Прагматичний напрям, представники Томас Мальсус, Джеймс Міль, Жан Батіст Сей, Джонс Кеймс, Фрідріх Фон Гайк, Поль Самульсон, Веслі Мітчель. Даний напрям основну увагу зосереджував на використанні основних факторів виробництва для здобуття продукту (основні фактори виробництва – земля, праця, капітал).

Марксиський напрямок – Карл Маркс, Фрідріх Енгельс. Вони зосередили увагу на дослідженні капіталізму «капітал» Карла Маркса.

Сучасні напрямки економічної науки

Економічний лібералізм – теорія економічної свободи. Його представники виступають проти втручання держави в економіку природним її результатом вважають ринок.

Економічний дирижизм – представники цього напрямку вказують на важливість регулювання економіки державою. Вони допускають націоналізацію, утворення державного сектора, державне фінансування, планування та контроль натурального продукту цін, кредитів та заробітних плат.

Неокласицизм – його представники роблять спробу сформувати закономірності оптимального режиму господарювання економічних одиниць в умовах вільної конкуренції.

Монетаризм – вважають, що важливе місце в регулюванні економіки займає грошова система.